Ухвала суду № 30603972, 13.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. м. Київ К/9991/7128/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Островича С.Е., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.03.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011

у справі № 2а-4435/10/2170

за позовом Фермерського господарства «Інтегровані агросистеми»

до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 (суддя - Кравченко К.В.), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 (колегія судді у складі: головуючий суддя - Запорожан Д.В., судді: Яковлев Ю.В., Жук С.І.), частково задоволено позовні вимоги Фермерського господарства «Інтегровані агросистеми» (надалі - позивач, ФГ «Інтегровані агросистеми») до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області (надалі - відповідач, ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області): скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.08.2010 № 0000332300/0, № 0000342300/0, № 0000362300/0 повністю; скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.09.2010 № 0000312300/1 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 028 468,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині, якою позов задоволено, та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Фермерське господарство «Інтегровані агросистеми» звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Голопристанському районі про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2010:

- № 0000332300/0 про нарахування зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 181 630,08 грн., у тому числі: 60 543,36 грн. - за основним платежем, 121 086,72 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0000342300/0 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 427 032,00 грн., у тому числі: 284 688,00 грн. - за основним платежем, 142 344,00 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0000352300/0 про збільшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року на загальну суму 5 734 158,00 грн.;

- № 0000362300/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року на 9 316,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 4 658,00 грн. в зв'язку з отриманням цього відшкодування.

Доповнивши свої позовні вимоги, позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2010 № 000312300/1, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року на 6 762 626,00 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 28.09.2010 № 000312300/1 винесено на підставі акта позапланової виїзної перевірки позивача від 20.07.2010 № 46/23-33734191 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за квітень 2010 року, а повідомлення-рішення від 30.08.2010 № 0000332300/0, № 0000342300/0, № 0000352300/0 та № 0000362300/0 винесені на підставі акта від 10.08.2010 № 51/23/33734191 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000332300/0 про нарахування зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акта перевірки від 10.08.2010 № 51/23/33734191 підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 30.08.2010 № 000332300/0, яким збільшено зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 181 630,08 грн., стала проведена позивачем операція з придбання у нерезидента - компанії Heinz Seed (США) консультативних послуг з навчання сільськогосподарським технологіям вирощування, обробки та механічного збирання томатів, за які позивачем 12.02.2009 перераховано кошти у сумі 52 418,50 дол. США (403 622,45 грн. за курсом Національного Банку України) на підставі контракта від 12.12.2008 та акта виконаних робіт. Відповідач зазначає, що при проведенні перевірки позивач не надав довідки, яка підтверджує, що компанія Heinz Seed є резидентом країни (США), з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування. За висновком ДПІ відсутність у позивача вищевказаної довідки свідчить про порушення позивачем п.13.2 ст.13 Закону України 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), яке полягає у тому, що позивач під час виплати доходу на користь компанії Heinz Seed (США) в сумі 52 418,50 дол. США не утримав з суми виплати та не сплатив до бюджету податок за ставкою 15 %, що складає 60 543,36 грн.

З такими твердженнями податкового органу суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не погодилися, виходячи з наступного.

Відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (підпункт «й» п.13.1 ст.13 Закону).

Правовий аналіз змісту підпункту «й» пункту 13.1 ст.13 вказаного Закону свідчить про те, що оподаткуванню підлягають всі виплати на користь іноземних юридичних осіб за винятком виплат, у вигляді компенсації вартості поставлених іноземними особами товарів (робіт, послуг).

Консультаційні послуги надавались нерезидентом позивачу на території України, виручка від надання таких послуг за своїм матеріальним змістом є компенсацією нерезиденту вартості послуг із джерелом походження з України та не вважається доходом в розумінні пункту 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач не повинен був утримувати при здійсненні виплати на користь нерезидента податок на прибуток у визначеному Законом розмірі.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.08.2010 № 0000332300/0 винесено на підставі неправомірних висновків акта перевірки від 10.08.2010 № 51/23/33734191, а рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову в цій частині підлягають залишенню без змін.

Однак колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із позицією судів попередніх інстанцій стосовно помилковості зменшення відповідачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та донарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій, оскільки вважає такі висновки неповними та передчасними, зважаючи на наступне.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 30.08.2010 № 0000342300/0, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на 427 032,00 грн., з яких: 284 688,00 грн. - за основним платежем, 142 344,00 грн. - за штрафними санкціями, слід зазначити наступне.

За висновками акта перевірки від 10.08.2010 № 51/23/33734191 позивач в порушення пп.5.13.2 п.5.13 Порядку заповнення і подання податкової декларацій з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, неправомірно занизив зобов'язання з податку на додану вартість на 1 322 472,00 грн. (з урахуванням даних уточнюючих розрахунків), в тому числі: за січень 2009 встановлено їх заниження у розмірі 1 400 109,00 грн., за лютий 2009 року - завищення в сумі 77 637,00 грн., у зв'язку із перенесенням від'ємного значення (рядок 24) в сумі 1 400 109,00 грн. із спеціальної сільськогосподарської (скороченої) декларації з податку на додану вартість до загальної (повної) декларації (рядок 8.4 із знаком «-») за січень 2009 року, за якою провадяться розрахунки з бюджетом. Таке зменшення позивачем податкових зобов'язань за рахунок перенесених даних із скороченої декларації збільшило у наступних податкових періодах від'ємне значення з податку на додану вартість, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2009 року та заниження зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2009 року на 284 688,00 грн.

Крім того, ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області стверджує, що неправомірне перенесення від'ємного значення з податку на додану вартість із спеціальної (скороченої) до загальної декларації мало безпосередній вплив на надмірне декларування позивачем бюджетного відшкодування у квітні 2010 року у сумі 1 028 468,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач до 31.12.2008, як сільськогосподарський товаровиробник, користувався пільгами по сплаті податку на додану вартість, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, і цей податок відображав у спеціальній сільськогосподарській (скороченій) декларації з податку на додану вартість. Остання скорочена декларація була подана позивачем за грудень 2008 року. Починаючи з січня 2009 року, позивач втратив право на використання пільгового режиму оподаткування податком на додану вартість, і в подальшому подавав податковому органу загальні декларації, за якими провадяться розрахунки з бюджетом.

За грудень 2008 року в спеціальній декларації з податку на додану вартість позивач задекларував суму податку на додану вартість, що в наступному податковому періоді зменшує суму податку, яка залишається в розпорядженні платника податку для цільового використання, в розмірі 1 400 109,00 грн. В загальній декларації за січень 2009 року позивач провів коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сторону їх зменшення на вказану суму. В загальній декларації за лютий 2009 року податкові зобов'язання з податку на додану вартість були збільшені на 77 637,0 грн. у зв'язку із перенесенням даних із рядка 24 попередньої скороченої декларації до рядка 8.4 загальної декларації.

Пунктом 11.29 ст.11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що до 1 січня 2009 року зупиняється дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 (надалі - Порядок № 271), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку - сільськогосподарський товаровиробник, що використовує пільговий режим сплати сільськогосподарського податку на додану вартість на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Залишок податкового кредиту відповідно до загальної декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробником на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Починаючи з січня 2009 року до законодавства України були внесені зміни щодо визначення категорії платників податку, які мають право на пільговий режим оподаткування доходів від здійснення сільськогосподарської діяльності. Зокрема, Законом України від 31.10.2008 № 639-IV «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» пункт 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» був виключений, а ст. 8-1 цього ж Закону була введена в дію з 01.01.2009.

Такі зміни встановили з 01 січня 2009 року інші вимоги щодо визначення статусу сільськогосподарського товаровиробника, що має право на пільгу з податку на додану вартість та інші вимоги щодо переліку пільгових видів сільськогосподарської діяльності.

Відповідно до пп.5.13.2 п. 5.13 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 21.01.09 № 8 (надалі - Наказ № 166), суми податку на додану вартість, відображені в рядку 24 податкової декларації (скороченої) сільськогосподарських підприємств (пункт 11.21 Закону), сільськогосподарських товаровиробників (пункт 11.29 Закону) за останній податковий період в умовах дії Закону, чинного до внесення змін Законом № 639, уключаються із знаком «-» до рядка 8.4 «інші випадки» податкової декларації з податку на додану вартість, що подається після набуття чинності Законом № 639.

Керуючись наведеними нормами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що норми законодавства, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, не містили обмежень щодо перенесення сільськогосподарськими товаровиробниками даних рядка 24 декларації з податку на додану вартість (скороченої) за грудень 2008 року до рядка 8.4 загальної декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом за січень 2009 року, у випадку переходу такого платника з 01.01.2009 на сплату податку на додану вартість на загальних умовах. Відтак висновки податкового органу про неправомірність перенесення даних скороченої декларації до загальної декларації з податку на прибуток визнані судами помилковими, що призвели до винесення незаконних податкових повідомлень-рішень.

Однак з такою позицією колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодитись не може, мотивуючи свої обґрунтування наступним.

Відмінність спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств відповідно до пп. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від загальної системи полягає в тому, що зазначені підприємства не перераховують до бюджету позитивну різницю між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, а акумулюють її на власному спеціальному банківському рахунку або перераховують її на небюджетний рахунок, а також в тому, що при від'ємній різниці між цими сумами такі платники податку не мають права на включення її до загальної декларації та відшкодування з бюджету. Тобто, спеціальний режим оподаткування не передбачає розрахунків з бюджетом. Оскільки відсутня сплата податку на додану вартість до бюджету, відсутнім є і джерело відшкодування цього податку з бюджету за операціями, зазначеними в скорочених деклараціях.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже висловлювала правову позицію щодо застосування вказаних норм права при розгляді справ цієї категорії. Зокрема, у постановах від 17 червня 2008 р. № 21-587во08 і від 9 грудня 2008 р. № 21-1415во08 викладено висновок, що у разі, коли платник податку, реалізовуючи продукцію, на підставі п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» цього податку до бюджету не сплачує, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку № 271, то і права на відшкодування цього податку з бюджету він не має.

Окрім цього, норми пп. 5.13.2 п. 5.13 Порядку № 166, регулюючи питання переходу підприємства зі спеціального режиму сплати податку на додану вартість за пп. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» на новий спеціальний режим сплати податку на додану вартість за ст. 8-1 вказаного Закону, саме тому і конкретизують обов'язок переносити суму з рядка 24 старої «скороченої» декларації до рядка 8.4 нової «скороченої» декларації для підприємців, що продовжують застосовувати спеціальний режим оподаткування.

Наведене спростовує твердження судів попередніх інстанцій про правильність формування податкових зобов'язань позивача за січень-лютий 2009 року.

Однак, при постановленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою той факт, що позивачем за грудень 2008 року поряд із скороченою декларацію було подано і загальну декларацію з податку на додану вартість. В подальшому уточнюючим розрахунком від 13.03.2009 (а.с.179 т.3) були змінені показники скороченої декларації за грудень 2008 року, тоді як уточнюючим розрахунком від 30.01.2009 (а.с.191-192 т.3) були самостійно виправлені виявлені помилки в загальній декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року.

Задовольняючи позов в цій частині, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки дослідженню загальної декларації за грудень 2008 року в період застосування позивачем пільг спеціального режиму, та не навели достатніх обґрунтувань тому, чи використав позивач для формування показників податкових зобов'язань загальної (єдиної з 01.01.2009) декларації за січень 2009 року та розрахунку бюджетного відшкодування наступних податкових періодів показники від'ємного значення податку на додану вартість загальної декларації за грудень 2008 року.

Обов'язковість встановлення даного факту в практичній площині необхідна також для спростування посилань відповідача на неправомірність обрахування ФГ «Інтегровані агросистеми» суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку відповідно до декларацій з податку на додану вартість за березень 2009 року та квітень 2010 року, з урахуванням того, що зазначені в сільськогосподарській (скороченій) декларації суми від'ємного значення не можуть збільшувати або зменшувати належну до відшкодування суму наступних податкових періодів.

Без встановлення і дослідження наведених обставин рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Принцип офіційного з'ясування обставин в адміністративній справі, закріплений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачає вжиття судом дозволених законом заходів, необхідних для встановлення всіх фактичних даних зі спору, у тому числі і шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, оскільки висновок суду стосовно правомірності (або незаконності) оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень може бути зроблений лише після вичерпання усіх передбачених законом процесуальних засобів для перевірки юридичних фактів, що входять до предмета доказування у справі.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 у справі № 2а-4435/10/2170 у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2010 № 0000332300/0 залишити без змін.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 у справі № 2а-4435/10/2170 в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2010 № 0000342300/0, № 0000362300/0 повністю, податкового повідомлення-рішення від 28.09.2010 № 0000312300/1 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 028 468,00 грн. та в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати з направленням справи № 2а-4435/10/2170 на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України, лише в частині залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Острович С.Е.