Ухвала суду № 30603826, 04.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10349/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Кравчук М.В.,

за участю представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської регіональної митниці, Департаменту аналізу ризиків та аудиту Державної митної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» до Київської регіональної митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент аналізу ризиків та аудиту Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень від 25.02.2008 року № 26, № 26, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Хенкель Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення Київської регіональної митниці від 25.02.2008 року № 25 та № 26.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення Київської регіональної митниці від 25.02.2008 року № 25 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 418 129,17 грн., в тому числі основний платіж - 278 752,78 грн., та штрафних санкції - 139 374,39 грн. та податкове повідомлення від 25.02.2008 року № 26 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 854 104,99 грн., в тому числі основний платіж - 569 403,33 грн. та 284 701,67 грн. - штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі Наказу Київської регіональної митниці від 18.06.2007 року № 533 (з врахуванням наказів від 26.07.2007 року № 641, від 23.08.2007 року № 719, від 28.09.2007 року № 813, від 30.11.2007 року № 101 та від 26.12.2007 року № 1074 (а.с. 61-62, 65-69, т. 2) та листа Департаменту аналізу ризиків та аудиту від 07.06.2007 року № 1-12/791 щодо виявлення фактів заниження сум транспортних витрат при ввезені товарів, була проведена перевірка дотримання ТОВ «Хенкель Україна» законодавства України з питань митної справи за період з 01.06.2004 року по 01.06.2007 року.

За результатами перевірки було складено акт від 29.01.2008 року № 2/8/100000000/31283830 (а.с. 26-34, т. 1). Перевіркою встановлено розбіжність між сумами витрат на транспортування, задекларованих при митних оформленнях, та сумами, що були фактично сплачені за рахунками перевізників, що призвело до порушення статті 267 Митного кодексу України в частині повноти визначення митної вартості, що, у свою чергу, спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків. За результатами перевірки платежі донараховано за 768 вантажними митними деклараціями.

На підставі акта перевірки були прийняті податкові повідомлення форми «Р» від 25.02.2008 року № 25, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на суму 428 586,78 грн., в тому числі за основним платежем - 285 724,52 грн., за штрафними санкціями - 142 862,26 грн. (а.с. 106-107, т. 1); від 25.02.2008 року № 26, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на суму 941 681,55 грн., в тому числі за основним платежем - 627 787,70 грн., за штрафними санкціями - 313893,85 грн. (а.с. 108-109, т. 1).

Статтею 41 Митного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; 7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст. 60 Митного кодексу України перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

У відповідності до ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

З огляду на вищенаведене, враховуючи лист Департаменту аналізу ризиків та аудиту від 07.06.2007 року № 1-12/791, колегія суддів вважає, що відповідачем перевірка ТОВ «Хенкель Україна» була проведена правомірно та обґрунтовано.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень став висновок відповідача про заниження позивачем вартості транспортних витрат до митного кордону України, які відповідно до ст. 267 МК України повинні включатися до митної вартості товарів.

Так, впродовж 2004-2007 років ТОВ «Хенкель Україна» здійснювало імпортні операції, товар за якими поставлявся на базових умовах Інкотермс 2000 EXW («франко-завод») та FCA («франко-перевізник»).

Для поставки товарів у міжнародному сполученні позивач залучав різних експедиторів: ТОВ «Універсал-М», ТОВ «Акцепт», ТОВ «Шпедіціон Дека», ПП «Юні-Транс», ДП «Кюне і Нагель» та ін. Договорами, що укладались з експедиторами було передбачено можливість залучення третіх осіб - перевізників, які організовували перевезення відповідно до встановлених маршрутів.

Митне оформлення імпортованих апелянтом товарів здійснювалося відповідачем - Київською регіональною митницею.

Під час митного оформлення вантажу ТОВ «Хенкель Україна» на підтвердження задекларованої митної товару подавались необхідні документи, що також підтверджено актом перевірки. Відповідач не заперечує, що надані позивачем документи є достатніми для митного оформлення.

Нарахування та сплата позивачем ПДВ, мита та митних платежів підтверджується записами у графі 47 «Нарахування мита та митних платежів» на всіх вантажних митних деклараціях та відбитком печатки Київської регіональної митниці - «Сплачено».

Частиною 2 ст. 267 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, в т.ч. витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 267 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Колегія суддів звертає увагу на те що, вартість транспортування імпортованих позивачем товарів після їх ввезення на митну територію України можливо виділити з ціни таких товарів, як це передбачено ч. 3 ст. 267 МК України, оскільки позивач самостійно забезпечував доставку товарів на територію України і відповідно до домовленостей експедиторами здійснювався розподіл вартості транспортування товарів до кордону з Україною і після перетину кордону.

Так, між позивачем та ТОВ «Універсал-М» було укладено договір управління складськими запасами та перевезеннями товару від 31.03.2003 року № 13/03, згідно якого ТОВ «Універсал-М» надавали послуги по організації транспортування товару в межах території України та за її межами, а також організації експедиторських послуг під час такого транспортування.

Відповідно до п. 7.4 зазначеного договору оплата послуг з організації транспортно-експедиційних послуг за експортно-імпортними операціями здійснюється протягом 15 календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається вартість послуг за звітний період.

Аналіз актів здачі-приймання робіт, підписаних позивачем та даним товариством, що містяться в матеріалах справи, свідчить, що вони були складені після митного оформлення товарів, що за ними передавалися роботи по декількох перевезеннях, а також, що вартість послуг по кожному конкретному перевезенню зазначалася однією сумою.

Таким чином, на момент перетину митного кордону та оформлення ВМД, підставою для визначення митної вартості поставлених в Україну товарів, в частині вартості транспортних послуг до митної території України, були довідки перевізників.

Так, ТОВ «Універсал-М», з метою підтвердження витрат на перевезення товару ТОВ «Хенкель Україна» до митної території України, надавалися довідки у вигляді заявок - документів, на підставі яких ТОВ «Універсал-М» в межах укладених контрактів узгоджували з перевізниками - особами, які безпосередньо проводили доставку товару ТОВ «Хенкель Україна» на митну територію України, витрати по доставці товару, в тому числі, до митної території України, також в заявках було зазначено про маршрут перевезення, місця навантаження/розвантаження, замитнення/розмитнення товару, опис вантажу, дату та час подачі транспорту під завантаження, необхідний рухомий склад, умови оплати, додаткові умови тощо. Вказані вище заявки підписані уповноваженими особами підприємств - перевізників та мають відбитки печаток вказаних підприємств.

Посилання відповідача на те, що позивачем було занижено суми витрат на транспортування товару до митного кордону України, колегією суддів не приймаються, оскільки доказів на підтвердження зазначених розбіжностей відповідачем надано не було і первинних документів перевізників, які б підтверджували розбіжності, на які відповідач посилається в акті перевірки, також надано не було.

Оскільки розмір вартості транспортування імпортованого позивачем товару митною територією України був документально підтверджений довідками та піддавався обчисленню, а зазначені відповідачем розходження вартості транспортування до митного кордону України не підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів вважає, що позивачем було правомірно нараховано транспортні витрати у відповідності до сум зазначених в заявках ТОВ «Універсал-М», які були надані при митному оформленні товарів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що позивачем було доведено правомірність своїх вимог, разом з тим, відповідачем не було доведено законності та обґрунтованості прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Київської регіональної митниці, Департаменту аналізу ризиків та аудиту Державної митної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» до Київської регіональної митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент аналізу ризиків та аудиту Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень від 25.02.2008 року № 26, № 26 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

(Повний текст ухвали складено 09.04.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.