Ухвала суду № 30602380, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року м. Київ К-29386/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Дружківка на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010

у справі № 2а-11017/10/0570

за позовом Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці „Дружківкатепломережа"

до Державної податкової інспекції в м. Дружківка

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство „Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці „Дружківкатепломережа" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Дружківка про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.06.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.06.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.06.2009, іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.06.2009 та складено акт № 484/2300/05540853 від 16.10.2009.

За результатами перевірки відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000621720/0 від 22.04.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб 1614,21 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.2.1 п.4.2. ст. 4, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.10.1 п.9.10 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", позивачем було проведено списання заборгованості населення за природний газ у розмірі заборгованості, що виникла до 01.01.2002 та є непогашеною станом на розрахункову дату.

Відповідно до вимог пп. "а" пп. 9.1.2 ст. 9 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", дозволяється на умовах, визначених цим Законом, списання заборгованості підприємств ПЕК, які внесені до Реєстру, у складі заборгованості щодо зобов'язань за енергоносії та послуги з їх передавання (транспортування) та/або постачання, за якою не минув строк позовної давності та яка виникла з причин несплати населенням за електричну енергію та природний газ у розмірі 3328 грн. та є непогашеною станом на розрахункову дату.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що при списанні заборгованості позивач позбавлений можливості утримувати податок із сум доходів фізичних осіб та сплачувати цей податок від імені і за рахунок фізичної особи - платника податку.

Позивач у спірному випадку не виступає податковим агентом по відношенню до фізичних осіб, оскільки позбавлений можливості утримати податок, оскільки Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб" не встановлює обов'язку юридичної особи здійснювати сплату податку з доходів таких фізичних осіб за рахунок власних коштів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Дружківка на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 у справі № 2а-11017/10/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Дружківка відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 у справі № 2а-11017/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко