Ухвала суду № 30602376, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року м. Київ К-29975/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2010

у справі № 2а-10598/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Капітал"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фактор Капітал" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішення № 0001222202/0 від 30.07.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.07.2009 по 23.07.2009 та складено акт № 440/1-22-02-31871186 від 23.07.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте рішення № 0001222202/0 від 30.07.2009, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24497, 59 грн.

Перевіркою встановлено порушення ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Між позивачем та компанією „GARDNER DENVER LIMITED" (Великобританія) було укладено контракт № 575-06/СІ від 18.05.2007 на купівлю обладнання, яке повинно було бути поставлено на протязі 180 днів від дати здійснення покупцем першої часткової оплати вартості обладнання.

16.01.2008 позивачем було отримано лист від компанії „GARDNER DENVER LIMITED" з повідомленням про затримку поставки обладнання на строк до 18.01.2008 (без врахування часу необхідного для транспортування обладнання на території України).

Затримка у поставці обладнання була викликана обставинами непереборної сили у вигляді повені, яка склалася в м. Глосестері та тривала в період з 20.07.2007 по 31.07.2007, що підтверджується сертифікатом Брістольської торгово - промислової палати від 02.01.2008 та апостильованим сертифікатом від 04.01.2008 про наявності обставин непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що гранична дата застосування адміністративно - господарських санкцій починаючи з дня виявлення правопорушення - 13.05.2009, в той час як дата завершення порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності за зовнішньоекономічним контрактом - 08.02.2008.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності законодавством встановлена адміністративно-господарська санкція у вигляді пені, то до такого порушення не можуть застосовуватися законодавчі акти, що регулюють питання оподаткування та встановлюють відповідальність за їх порушення.

Таким чином, рішення відповідачем було прийняте поза граничного строку для застосування адміністративно - господарських санкцій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2010 у справі № 2а-10598/09/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2010 у справі № 2а-10598/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко