Постанова № 30602374, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2013 р. м. Київ К-30126/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства „Лагуна 2004" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010

у справі № 6/108 (2-а-12996/08)

за позовом Приватного підприємства „Лагуна 2004"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування податкового рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Лагуна 2004" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкового рішення № 0005002305 від 24.06.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведена перевірка залу гральних автоматів, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 1-А, яка належить позивачу та складено акт № 26586033/2305-33293504 від 20.06.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте рішення № 0005002305 від 24.06.20008, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції 47260 грн.

Перевіркою встановлено порушення передбачені п.1, п. 3 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у залі гральних автоматів, який належить позивачу надаються послуги в сфері грального бізнесу з використанням 139 гральних автоматів з грошовим виграшем, які не зареєстровані в органах державної податкової служби, не опломбовані у встановленому порядку та непереведені у фіскальний режим роботи.

Всі 139 гральних автомати з надання послуг у сфері грального бізнесу обладнанні купюро приймачами з кешбоксами.

Реєстрація продажу (оплати) послуги щодо продажу - купівлі кредитів на вищезазначених гральних автоматах в перевіряємий господарській одиниці може проводитись через електронний контрольно-касовий апарат з фіскальним № 2658006011 лише по закінченню гри гравцями та після інкасації операторами (адміністраторами) перевіряємого підприємства кешбоксів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що операція з купівлі - продажу кредитів, ставок на гру є розрахунковими і підлягають проведенню через реєстратори розрахункових операцій.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 6 додатка до постанови Кабінету Міністрів України N 121 від 07.02.2001 „Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" встановлено термін переведення суб'єктів господарювання залежно від форм та умов їх діяльності на розрахунки із застосуванням РРО.

Для суб'єктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, було встановлено термін до 31.12.2006.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови N 121 обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють, покладено на Міністерство промислової політики.

Комп'ютерно-касову систему „Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів включено до Державного реєстру наказом Державної податкової адміністрації України N 430 від 01.07.2008 „Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції".

Таким чином, до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону N 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи.

Притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи „Фіскал", тобто з 01.07.2008.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку 20.06.2008, тобто до дати реєстрації комп'ютерно-касової системи „Фіскал".

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємства „Лагуна 2004" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 слід задовольнити, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляції інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства „Лагуна 2004" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 у справі № 6/108 (2-а-12996/08) скасувати.

Позовні вимоги Приватного підприємства „Лагуна 2004" задовольнити, скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0005002305 від 24.06.2008.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко С.Е. Острович