Ухвала суду № 30602341, 04.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року м. Київ К-28439/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010

у справі № 2-29/13202-2007А

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Красноперекопська»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Красноперекопська» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2006 та складений акт перевірки № 109/23-00/05450363 від 22.02.2007.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства:

- п.4.1ст.4, пп. 5.2.5. п. 5.2. ст.5, п.6.1 ст. 6, п.п.7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток: за 2004 рік на суму 76,3 тис. грн., в тому числі по періодах :4 кв. 2004р. на суму 76,3 тис. грн.; за 2005 рік на суму 429,3 тис. грн., в тому числі по періодах :1 кв. 2005р. на суму 15,2 тис. грн., 2 кв. 2005р. на суму 81,2 тис. грн., 3 кв. 2005р. на суму 106,4 тис. грн., 4 кв. 2005р. на суму 89,7 тис. грн.; за 2006 рік на суму 225,5 тис. грн., в тому числі по періодах :3 кв. 2006р. на суму 225,5 тис. грн.;

- п.4.1 ст. 4, пп. 5.2.5. п. 5.2. ст. 5, п.6.1 ст. 6, п.п.7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження розміру податку на прибуток: за 2006 рік на суму 92161,46 грн., в тому числі по періодах :3 кв. 2006р. на суму 92161,45грн.;

- п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість: за 2006р. на суму 3986 грн., в тому числі по періодах: квітень 2006р. - 244 грн.; травень 2006р. - 209 грн.; червень 2006р. - 240 грн.; липень 2006р. - 273 грн.; серпень 2006р. - 344 грн.; вересень 2006р. - 2676 грн.;

- п. п. 2.11 п.2 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою ПНБУ № 637 від 15.12.2004 встановлені порушення в звітуванні за одержані під звіт готівкові кошти - проведення розрахунків готівкою без надання одержувачем касових та розрахункових документів, що підтверджувало би сплату покупцем готівкових коштів у сумі 827 грн. 20 коп.;

- пп. 4.2.9 «б», 4.2.9 «е», п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування прибуткового податку з громадян (податку з доходів фізичних осіб) до бюджету всього на суму 1796,75 грн., у т.ч. по періодах за 2004 рік на суму 41,73 грн., за 2005р. на суму 296,29 грн., за 2006р. у сумі 1458,73 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення:

- №000102301/0 від 01.03.2007 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 3986,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1993,00 грн.;

- №00092301/0 від 01.03.2007 про донарахування позивачу податку на прибуток підприємств в сумі 92161,45 грн. та штрафних санкцій в сумі 79340,00 грн.

За результатами апеляційного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень, відповідачем без змін сум нарахованих податків та штрафних санкцій, винесені наступні податкові-повідомлення рішення: №0000102301/1 від 30.03.2007; №0000102301/2 від 13.06.2007; №0000102301/3 від 27.08.2007; №00092301/0 від 01.03.2007; № 0000092301/1 від 30.03.2007; №0000092301/2 від 13.06.2007; №0000092301/3 від 27.08.2007.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем нараховано та віднесено у склад валових витрат у 4 кварталі 2004 року суму 61552,00 грн., у 1 кварталі 2005 року суму 61124,00 грн., в 2 кварталі 2005 року суму 66815,00 грн., в 3 кварталі 2006 року суму 92222,00 грн. та включено у графу 04.6 податкової декларації з податку на прибуток «Сума податків, зборів (обов'язкових платежів)»; в 4 кварталі 2005 року суму 75693,00 грн., в 1 кварталі 2006 року суму 83082,42 грн., в 2 кварталі 2006 року суму 88289,00 грн., в 3 кварталі 2006 року суму 89603,00 грн. включено у графу 04.13 податкової декларації з податку на прибуток «Інші витрати». Всього нараховано за період, що перевірявся суму 618380,42 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій згідно уточнюючого розрахунку № 3449 від 11.04.2006 податкової декларації з податку на прибуток за 2005 рік графа 04.6 декларації була відкоригована на суму 295,9 тис. грн. (збір за поставку нестандартної води за 2005 рік) і віднесена в графу 04.13 декларації «Інші витрати».

Оскільки відрахування 10 відсотків вартості реалізованої нестандартної питної води не є податком, збором (обов'язковим платежем), що передбачені статтями 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», то віднесення вказаних відрахувань до складу валових витрат підприємства здійснено позивачем всупереч вимогам підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, судова колегія погоджується з доводами відповідача про те, що відрахування у розмірі 10% вартості реалізації нестандартної питної води фактично є санкціями, що стягуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2001 року № 1282.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що вказане порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не впливає на донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, так як позивач мав від'ємне значення податку на прибуток за 2005 рік на суму 76,3 тис. грн. та за 2006 рік на суму 284,5 тис. грн., що, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, було підтверджено висновками судово-бухгалтерської експертизи, згідно яких при співставленні розшифровок валових доходів позивача з головними книгами за 2004-2006 роки по рахункам № 703/1 «Доходи від реалізації робіт, послуг», №№ 703/2,703/3, 701 «Доходи від реалізації готової продукції», № 719 «Інші доходи від операційної діяльності», № 311 «Розрахунковий рахунок», № 301 «Каса», №№ 207, 201 «Матеріали», № 6411 « 10% нестандартної продукції» судовим експертом було встановлено, що у склад валових доходів підприємства позивачем включені суми по списанню кредиторської заборгованості по нарахуванню 10 відсотків вартості питної води, яка подається через системи централізованого постачання з відхиленням від вимог стандартів у склад валових доходів у сумі 293321,44 грн., у тому числі у 1 кварталі 2005 року 26160,00 грн., у 2 кварталі 2005 року87371,24 грн., у 4 кварталі 2005 року 36659,20 грн., у 1 кварталі 2006 року 40032,00 грн., у 2 кварталі 2006 року 48399,00 грн., у 3 кварталі 2006 року 54700,00 грн. Відомості по вказаним рахункам та головним книгам співставленні експертом з відомостями податкових декларацій позивача з податку на прибуток. Включення у валовий дохід суми 293321,44 грн. є неправильним, що свідчить про завищення позивачем валових доходів підприємства на вказану суму.

Відповідно до пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизацією основних фондів і нематеріальних активів є поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно акту прийому-передання об'єктів майна від 27.02.2004 на підставі рішення Красноперекопської міської Ради № 284 від 25.12.2003 щодо безоплатної передачі майна на баланс позивача було передано майно інфраструктури: мережі водопроводу с. Лазурний балансовою вартістю 4000 грн., мережі каналізаційні с. Лазурний балансовою вартістю 4000 грн.

На підставі постанови Верховної Ради АР Крим № 1233-2/2000 від 21.06.2000 «Про передання майна безоплатно», наказу Республіканського комітету ЖКГ АР Крим № 20 від 10.02.2003, акта № 127 від 19.09.2003 робочої комісії щодо прийому в експлуатацію закінченого будівництва приміщень та споруд за рахунок бюджетних коштів (замовник Головне управління капітального будівництва при АР Крим, генпідрядник ПП «Кримспецмонтаж») на баланс позивача було безоплатно передано майно: водонапірна башта і насосна станція балансовою вартістю 207089,00 грн. (акт прийому-передання від 2003 року); водопровід із стальної труби діаметром 219 балансовою вартістю 208651,00 грн. (акт прийому-передання від 17 вересня 2003 року).

Згідно акту прийому-передання об'єктів майна від 27.09.2003, наказу Республіканського комітету ЖКГ АР Крим № 167 від 19.09.2003 проведена інвентаризація комунальної форми власності, яка знаходиться на балансі Совхозненської селищної Ради для безоплатної передачі на баланс позивача.

Згідно рішення Красноперекопської міської Ради № 185 від 25.06.2003 позивачу були передані зовнішні мережі каналізації МДК 263м балансовою вартістю 10500,00 грн., а згідно рішення Красноперекопської міської Ради № 193 від 24.11.2000 на баланс позивача було безоплатно передано майно мережі водопроводу по вул. Промишленій-3 балансовою вартістю 1666 грн., мережі водопроводу по вул. Вишневій балансовою вартістю 9691,00 грн.

Згідно рішення Красноперекопської міської Ради № 414 від 27.10.2004 позивач отримав на баланс від Комунального Житлово-експлуатаційного господарства майно балансовою вартістю 33616,00 грн., а згідно рішення № 534 від 23.09.2005 майно балансовою вартістю 6400,00 грн.

Згідно рішення Красноперекопської міської Ради № 355 від 23.06.2004 Від Житлово-експлуатаційної частини Євпаторійського району на баланс позивача було передано майно балансовою вартістю 16480,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно висновків судово-бухгалтерської експертизи отримані основні фонди позивач не лише прийняв на баланс по рахунку 1.10 «Основні фонди», але і збільшив свій уставний капітал на відповідну вартість отриманих об'єктів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що оскільки відповідно до положень пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати платника податку у зв'язку з придбанням основних фондів, однак позивач не поніс відповідні витрати так як основні фонди були отримані ним безкоштовно, то відповідач дійшов вірного висновку про завищення позивачем розміру амортизаційних відрахувань у сумі 109729,00 грн.

Відповідно до пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Невиробничими фондами є капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що відповідач дійшов вірних висновків щодо завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань у розмірі 2948,00 грн. на невиробничі фонди, оскільки позивачем була здійснена амортизація вартості придбаного майна: столу більярдного, супутникової антени, телевізору «Акай», сауни, які не є виробничими фондами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що допущені позивачем порушення щодо нарахування амортизаційних відрахувань не впливають на донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку з завищенням позивачем валових доходів підприємства у період, що перевірявся та наявністю збитків (від'ємного значення податку. Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи № 126 від 16.11.2009 наданими на дослідження документами донарахування податку на прибуток за період 4 квартал 2004 року, 9 місяців 2006 року не підтверджується.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у позивача наявна податкова накладна № РН-000039 від 12.09.2006, яка отримана ним від продавця медичного апарату.

Відповідно до вимог пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом, зокрема, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що витрати позивача по сплаті податку на додану вартість у зв'язку з придбанням медичного апарату пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, а саме утримання пункту безоплатної медичної допомоги, обстеження, профілактики і допомоги працівникам, що передбачено умовами Колективного договору підприємства. За таких обставин позивачем понесені витрати по сплаті податку на додану вартість при придбанні медичного апарату саме з метою здійснення господарської діяльності.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 у справі № 2-29/13202-2007А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 у справі № 2-29/13202-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко