Ухвала суду № 30602336, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року м. Київ К-27521/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010

у справі № 2а-8964/09/8/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-механічний завод „Імпульс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень - рішень, спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-механічний завод „Імпульс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про протиправною бездіяльність в частині зменшення податкового боргу ТОВ „Ремонтно-механічний завод „Імпульс" з податку на додану вартість на суму податкового кредиту, що виник за уточненим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року від 18.02.2009 в розмірі 12948 грн.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі здійснити зменшення податкового боргу ТОВ „Ремонтно-механічний завод „Імпульс" з податку на додану вартість на суму податкового кредиту, що виник за уточненим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року від 18.02.2009 в розмірі 12948 грн. з дати подачі розрахунку; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі по нарахуванню пені на суму податкового боргу ТОВ „Ремонтно-механічний завод „Імпульс" в розмірі 12948 грн.; скасувати, як протиправні, податкове повідомлення-рішення № 0003411502/0 від 18.06.2009 та податкове повідомлення-рішення № 0003401502/0 від 18.06.2009.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.02.2009, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, позивач подав до відповідача уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2008 року та за листопад 2008 року, у яких була визначена сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість у жовтні 2008 року в сумі 16886 грн. та 884 грн. штрафних санкцій, а також податковий кредит за листопад 2008 року в сумі 14825 грн.

10.06.2009 відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету по декларації за січень 2009 року та складено акт перевірки № 5318/15-2/03594632 від 10.06.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003401502/0 від 18.06.2009, яким застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 10% у сумі 930, 88 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003411502/0 від 18.06.2009, яким застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 20% у сумі 3015, 83 грн.

Відповідачем були направлені позивачу повідомлення про розподіл грошових коштів.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", несвоєчасно сплачено позивачем податок на додану вартість по уточнюючій декларації № 10557 від 18.02.2009.

Граничний строк сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно визначених позивачем в уточнюючій декларації № 10557 від 18.02.2009, настав 18.02.2009, в той час як його сплата здійснена: платіжним дорученням № 116 від 15.04.2009 на суму 4000 грн., платіжним дорученням № 145 від 23.04.2009 на суму 4000 грн., платіжним дорученням № 148 від 27.04.2009 на суму 14886, 17 грн., платіжним дорученням №936 від 19.03.2009 на суму 931 грн.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Якщо ж у новій (уточненій) податковій декларації платником податків заявляється зменшення попередньо визначеного ним податкового зобов'язання, то сума такого зменшення податкового зобов'язання проводиться в обліку за датою фактичного подання такої нової (уточненої) податкової декларації.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач неправомірно спрямував кошти позивача при сплаті ним поточних зобов'язань з податку на додану вартість, всупереч визнаним у них призначенням платежів, та зарахував їх в рахунок сплати податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 у справі № 2а-8964/09/8/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 у справі № 2а-8964/09/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко