Постанова № 30602183, 10.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 5023/3826/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2013р.

у справі господарського суду Харківської області №5023/3826/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Видавництво "Харків"

Корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія"

про визнання такими, що діють договорів,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Видавництво "Харків" Корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія" і просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати такими, що діють договір оренди нежитлового приміщення №77/10 від 15.04.2010р. та договір про надання експлуатаційних та комунальних послуг №77/10-1 від 15.04.2010р.; визнати протиправними дії відповідача щодо відключення електропостачання в орендованому позивачем приміщенні; зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування приміщенням за адресою: м.Харків, пр-т Московський, 247, загальною площею 9,2 кв.м., яке є об'єктом оренди за договором оренди від 15.04.2010р. №77/10, а саме не чинити перешкоди у користуванні вказаним приміщенням та відновити у ньому електропостачання.

Позовні вимоги обґрунтовані оспорюванням відповідачем права позивача користуватися приміщенням, яке є об'єктом оренди, та вчиненням відповідачем перешкод у користуванні орендованим приміщенням, що полягає у відключенні в ньому електроенергії.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на припинення дії укладеного з позивачем договору оренди у зв'язку з його розірванням шляхом односторонньої відмови від нього, вчиненої відповідачем (орендодавцем).

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2012р. (суддя Суярко Т.Д.) позов задоволено частково: зобов'язано відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування приміщенням за адресою: м.Харків, пр-т Московський, 247, загальною площею 9,2 кв.м, яке є об'єктом оренди за договором оренди від 15.04.2010р. №77/10, а саме не чинити перешкоди у користуванні вказаним приміщенням та відновити у ньому електропостачання. В іншій частині позову відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що договір оренди №77/10 від 15.04.2010р. не припинив свою дію внаслідок односторонньої відмови, а також вчиненням відповідачем дій, які перешкоджають позивачу (орендарю) користуватися майном та комунальними послугами.

Відмова суду першої інстанції у задоволенні вимог про визнання такими, що діють договір оренди та договір про надання експлуатаційних та комунальних послуг, а також про визнання протиправними дії відповідача щодо відключення електропостачання в орендованому позивачем приміщенні мотивована тим, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2013р. (головуючий, суддя Черленяк М.І., судді Ільїн О.В., Тихий П.В.) рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування орендованим приміщенням скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у зв'язку з припиненням дії договору оренди та недоведеністю позивачем факту порушення відповідачем зобов'язання за договором про надання експлуатаційних послуг та комунальних послуг №77/10-1.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами двох інстанцій встановлено, що 15.04.2010р. між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення №77/10, за умовами якого відповідач (орендодавець) зобов'язався передати, а позивач (орендар) прийняти в строкове платне користування частину нежитлового приміщення - вестибюлю, загальною площею 9,2 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будівлі літ. «А-13» за адресою: м.Харків, пр-т Московський, 247, з метою розміщення об'єкту роздрібної торгівлі, зі строком дії договору з 15.04.2010р. по 15.03.2013р. (включно).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2 договору, базова орендна плата за 1 кв.м. орендованого приміщення складає 20,83 грн., крім того ПДВ - 20% - 4,17 грн., а всього до сплати -25,00 грн. Базова орендна плата на місяць за орендоване приміщення (базова місячна орендна плата) складає 191,66 грн., крім того ПДВ - 20% - 38,34 грн., а всього до сплати - 230,00 грн.

Пунктом 4.6 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати та інших платежів переглядаються на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін та тарифів на комунальні послуги та експлуатаційні витрати у сторону збільшення згідно офіційних нормативних актів, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством, а також у разі змін кон'юнктури ринку орендних послуг та/або нерухомості в районі розташування приміщення, орендодавець залишає за собою право на періодичний перегляд розміру орендної плати.

Згідно пункту 4.8 договору оренди, про зміну базової орендної плати орендодавець повинен письмово попередити орендаря не пізніше ніж за 15 днів до передбачуваного строку зміни базової орендної плати. Після закінчення строку узгодження, який складає 10 календарних днів з дати одержання зазначеного вище повідомлення, сторони підписують додаткову угоду до цього договору, а в разі не досягнення згоди кожна із сторін має право передати спір на вирішення суду.

15.04.2010р. між сторонами також укладено договір про надання експлуатаційних та комунальних послуг №77/10-1, за умовами якого відповідач - виконавець зобов'язується надати позивачу - замовнику експлуатаційні послуги, а замовник в порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується ці послуги оплатити та одночасно відшкодувати виконавцю комунальні послуги.

Під терміном «Експлуатаційні послуги» сторони розуміють надання виконавцем послуг з обслуговування об'єкту, в якому знаходиться Замовник: частину нежитлового приміщення - вестибюлю, загальною площею 9,2 кв.м., розташованого на першому поверсі будівлі літ. «А-13» за адресою: м.Харків, пр-т Московський, 247, та прилеглої до будівлі території. Під терміном «Комунальні послуги» сторони розуміють отримані виконавцем послуги (Додаток №1) на будівлю, які надаються комунальними підприємствами на підставі відповідних цивільних договорів (п.п.1.2-1.3 договору).

Згідно п.2.1 вказаного договору, виконавець зобов'язаний забезпечити безперебійне надання замовнику експлуатаційних послуг, за винятком поточного (планового) або аварійного ремонту відповідного обладнання, систем, приборів; надати можливість замовнику безперешкодно користуватися комунальними послугами, за винятком поточного (планового) або аварійного ремонту комунікацій.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом стала одностороння відмова відповідача від договору оренди у зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо збільшення розміру базової орендної плати до 1840,0 грн. на місяць, а також відключення в орендованому приміщенні електропостачання, що перешкоджає позивачу користуватися орендованим приміщенням.

В силу ст.ст.395, 398 ЦК України, речовими правами на чуже майно є, зокрема, право володіння, яке виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на підставах, встановлених законом.

Згідно ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України "Захист права власності".

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Так, предметом негаторного позову (усунення будь-яких порушень права) становить вимога володіючого майном власника (титульного володільця) до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою ж такого позову (негаторного) є належне право позивача користуватися і розпоряджатися майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Оскільки особливістю негаторного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі, то позивачем цього позову може бути лише власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження.

Для вирішення даного спору по суті заявлених вимог необхідно з'ясувати: чи є позивач особою, яка має речове право на майно, яким чином відповідач перешкоджає (ускладнює) здійсненню позивачем повноважень користування орендованим приміщенням; чи є такі дії відповідача неправомірними; які перешкоди повинен усунути відповідач, щоб позивач мав змогу здійснювати своє законне право користуватися приміщенням.

Вирішуючи даний справі по суті заявлених вимог судами встановлено, що 02.07.2012р. відповідач звернувся до позивача з листом-пропозицією №352 (а.с.25) підписати додаткову угоду №1 від 18.07.2012р. до договору оренди про збільшення розміру базової орендної плати до 1840,0 грн. на місяць, або, в разі незгоди з підвищенням розміру орендної плати, підписати додаткову угоду про дострокове розірвання договору оренди.

Позивач не погодився з підвищенням розміру орендної плати, посилаючись на відсутність для цього підстав, передбачених п.4.6 договору, а тому вважає односторонню відмову відповідача від договору оренди та вчинення ним перешкод у користуванні позивачем орендованим приміщенням протиправними.

Так, пунктом 11.4 договору оренди передбачено, що орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору, вимагати повернення приміщення, а орендар повинен повернути орендоване приміщення орендодавцю у випадку, зокрема, недосягнення сторонами згоди з питань обумовлених пунктами 4.4., 4.8 договору, а саме щодо зміни базової орендної плати.

В силу ст.ст. 628, 627 ЦК України, зміст правочину становить визначену на розсуд сторін правочину і погоджену ними домовленість, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

В силу ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 188 ГК України зміна господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 651 ЦК України також передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором.

У пунктах 4.6. та 4.8 договору оренди сторони за взаємним волевиявленням передбачили можливість зміни розміру орендної плати, а у пункті 11.4 визначили певний порядок припинення їхніх орендних правовідносин, а саме в порядку односторонньої відмови орендодавця від договору у випадку, зокрема, недосягнення між сторонами згоди щодо зміни розміру орендної плати (ціни договору).

При цьому, приписи ст.291 ГК України, ст.783 ЦК України, на які посилається скаржник, не забороняють сторонам за взаємною згодою визначити інші, ніж визначені законом підстави і певний порядок припинення договору оренди, і не встановлює, що такі умови договору є нікчемними або недопустимими.

Посилання скаржника на ст.188 ГК України та пункт 4.8 договору оренди, якими передбачено, що в разі недосягнення згоди щодо зміни договору, у даному випадку щодо розміру орендної плати, кожна з сторін має право передати спір на вирішення суду, колегія суддів відхиляє, оскільки обрання правового способу врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідач скористався своїм правом на односторонню відмову від договору оренди, направивши позивачу відповідного листа, який останнім отримано 17.08.08.2012р. (а.с.33-40).

Відповідно до п.3.6 договору оренди, у випадку дострокового розірвання договору орендар повинен повернути орендодавцю, згідно акту приймання-передачі, орендоване приміщення протягом 3-х робочих днів з моменту підписання угоди про розірвання договору, а у випадках, передбачених п.11.4 договору, - з моменту отримання повідомлення про розірвання (відмови від договору).

Листом від 13.08.2012р. №411 відповідач повідомив позивача про розірвання договору оренди на підставі п.11.4 договору оренди та встановив строк повернення орендованого приміщення, а саме - 20.08.2012р.

Враховуючи умови договору оренди, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про припинення дії договору оренди 20.08.2012р., який ґрунтується на правильній юридичній оцінці обставин справи.

Наведене свідчить про відсутність у позивача права володіння орендованим приміщенням (речове право), а відтак і суб'єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу на подання позову про усунення перешкод в користуванні ним.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не вчиняв дій, які б перешкоджали позивачу користуватися об'єктом оренди до припинення дії договору оренди, оскільки відключення орендованого приміщення від електропостачання сталося внаслідок опломбування лічильника та вимикача спеціалістами Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в Харківській області на підставні розпорядження №50 від 28.08.2012р., прийнятого за результатом проведеної перевірки господарської діяльності позивача на предмет порушення вимог чинного законодавства України з охорони праці (а.с.129).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування приміщенням, яке є об'єктом оренди за договором оренди від 15.04.10р. №77/10, а саме не чинити перешкоди у користуванні вказаним приміщенням та відновити у ньому електропостачання.

Що ж до позовних вимог про визнання такими, що діють договір оренди і договір про надання експлуатаційних та комунальних послуг, а також про визнання протиправними дії відповідача щодо відключення електропостачання в орендованому приміщенні, то колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки такий спосіб, обраний позивачем для захисту своїх прав, не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2013р. у справі №5023/3826/12 - без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.