Постанова № 30602170, 10.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 5027/1331-б/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), КороткевичаО.Є., Хандуріна М.І.,розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області на постанову та ухвалувід 23.01.2013 р. Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р. господарського суду Чернівецької областіу справі№ 5027/1331-б/2011 господарського суду Чернівецької області

за заявою боржника Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа", м. Сторожинець Чернівецької області провизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Комерзан З.Д.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 28.11.2011 року порушено провадження у справі № 5027/1331-б/2011 про банкрутство Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою останнього в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Чернівецької області від 25.04.2012 року Підприємство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Комерзана З.Д.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.12.2012 року (суддя-А.А. Бутирський) визнано поточні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецкому районі Чернівецької області (далі - Кредитор, Фонд) до Боржника у сумі 8 919 грн. 01 коп. недоїмки по єдиному внеску; а у визнанні решти вимог відмовлено.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецкому районі Чернівецької області звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Чернівецької області від 05.12.2012 року в частині невизнання фінансової санкції та пені на суму 4 135 грн. 12 коп. та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги Фонду на суму 13 054 грн. 13 грн. - в повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року (головуючий суддя - Желік М.Б., судді: Костів Т.С., Малех І.Б.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Чернівецької області від 05.12.2012 року скасовано частково та відмовлено в задоволенні вимог Фонду до Підприємства у сумі 8 919 грн. 01 коп. недоїмки по єдиному внеску. В решті ухвалу господарського суду Чернівецької області від 05.12.2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецкому районі Чернівецької області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Чернівецької області від 05.12.2012 року (в прохальній частині скарги помилково зазначено - від 07.11.2012 року), так і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Фонду до Боржника в сумі 8 919 грн. 01 коп. недоїмки по єдиному внеску за червень-липень 2012 року, а також фінансових санкцій та пені на суму 4 135 грн. 12 коп.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 14, 23, 25, 31 Закону про банкрутство, ст.ст. 1, 4, 6-9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розглядаючи кредиторські вимоги Фонду, місцевий суд встановив, що вимоги на суму 8 919 грн. 01 коп. підтверджені доказами у справі та виникли після порушення провадження у справі. В іншій частині ці вимоги є вимогами конкурсного кредитора, щодо яких Фондом пропущений граничний тридцятиденний термін їх пред'явлення, рішення ж щодо стягнення цієї суми прийнято після визнання Боржника банкрутом, що суперечить нормам ст. 23 Закону про банкрутство, а рішення щодо застосування відповідних санкцій не було вручено банкруту.

Частково скасовуючи це рішення та по суті відмовляючи повністю у задоволенні кредиторських вимог Фонду, апеляційний суд вказав, що нарахування Підприємству суми єдиного внеску було здійснене Фондом за період після визнання Боржника банкрутом, що не допускається, а нараховані штрафні санкції за період до порушення справи про банкрутство є вимогами конкурсного кредитора, щодо заявлення яких пропущений тридцятиденний термін.

Заперечуючи висновки судів обох інстанцій, скаржник зазначив, що заявлені кредиторські вимоги щодо єдиного внеску визнані ліквідатором, нараховані після порушення провадження у справі, а тому є вимогами поточного кредитора, а вимоги по штрафних санкціях заявлені в процедурі ліквідації, оскільки рішення стосовно них було прийнято лише в серпні 2012 року, яке направлено ліквідатору Боржника.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені із невірним застосуванням норм законодавства та без врахування встановлених судами обставин справи.

Так, відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 4 та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, тощо нараховують єдиний внесок на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Виходячи з викладеного порядку нарахування єдиного внеску (на суму нарахованої заробітної плати) та враховуючи, що відповідно до норм п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, нарахування та виплата заробітної плати припиняється, кошти на оплату праці не перераховуються, а фонд оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування, а тому припиняється і нарахування боржнику вказаного внеску.

У зв'язку з цим, суд касаційної інстанції підтримує висновок апеляційного суду, що відповідні нарахування Боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Дійшовши такого висновку, та враховуючи, як встановлено судами та вказано Фондом, заявлені останнім кредиторські вимоги в сумі 8 919 грн. 01 коп. складають нараховані Фондом Боржнику суми єдиного внеску за період червень, липень 2012 року, тобто після визнання Підприємства банкрутом постановою від 25.04.2012 року, суд касаційної інстанції підтримує висновок апеляційного суду про відхилення вказаних кредиторських вимог Фонду, як таких, нарахування яких відбулось безпідставно -після визнання Боржника банкрутом та припинення нарахування, перерахування та виплати заробітної плати.

Що ж до нарахованої Фондом Боржнику суми пені в розмірі 4 135 грн. 12 коп. слід зазначити про таке.

Нормами абзацу 1 ч. 13 ст. 25 згаданого спеціального закону передбачено, що нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

За приписами ч. 14 цієї ж статті спеціального закону про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, приймається рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідно до положень ч. 16 вказаної статті строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення суми недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Як встановили суди, вказав Фонд та вбачається з матеріалів справи, період, за який нараховані відповідні штрафні санкції - з 20.11.2011 року по 30.11.2011 року.

Отже, право на нарахування Підприємству вказаної суми штрафних санкцій виникло у Фонду ще в листопаді 2011 року, на даний час не припинилось, а Фонд не був позбавлений права прийняти відповідне рішення у будь-який час.

Однак, ухвалою від 28.11.2011 року було порушено провадження у справі про банкрутство Підприємства, у зв'язку із чим з цього моменту до відповідних вимог Фонду щодо порядку їх задоволення застосовуються спеціальні норми Закону про банкрутство, незалежно від того, коли Фондом прийнято рішення щодо нарахування та застосування до Боржника відповідних санкцій та пені.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги на суму застосованих до Підприємства згідно прийнятого Фондом в серпні 2012 року рішення штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло з 20.11.2011 року, є вимогами конкурсного кредитора, а Фондом був пропущений встановлений нормами ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство тридцятиденний термін з дня публікації оголошення про порушення справи про банкрутство Підприємства для заявлення цих вимог.

Таким чином, колегія суддів підтримує правомірний, обґрунтований та такий, що відповідає вимогам законодавства та обставинам справи висновок про відхилення кредиторських вимог Фонду до Боржника на всю заявлену ним суму, який був зроблений апеляційним судом, що частково скасував ухвалу місцевого суду.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області не спростовують висновків апеляційного суду, а тому залишенню без змін підлягає оскаржувана постанова цього суду, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст.ст. 4, 7, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 р. у справі № 5027/1331-б/2011 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 11.04.2013 року.