Постанова № 30600200, 05.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. Справа № 5023/5485/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гнатченко П.Н.

1-го відповідача - Жукова Н.Д.

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 738 Х/3-9 ) на рішення господарського суду Харківської області від 28.01.13 р. у справі № 5023/5485/12

за позовом ТОВ "Росінтертех", м. Санкт-Петербург

до 1. Корпорація "Техностандарт", м. Харків

2. INTEGRA GROUP K/S / резидент Данії/

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним з моменту укладання договору уступки права вимоги № 2310IG від 24.10.2012 року, укладеного між ПАТ НДІ "Техностандарт" та INTEGRA GROUP K/S, посилаючись на порушення умов договору поставки та вимог норм діючого законодавства при укладанні зазначеного договору.

Рішенням господарського суду ської області від 28.01.2013 р. по справі № 5023/5485/12 ( суддя Прохоров С.А. ) в позові відмовлено, з посиланням на те, що заміна кредитора в зобов'язанні, за загальним правилом не потребує згоди боржника, та не є забороною на таку передачу, оскільки це визначено законом, ні законом, ні договором не заборонено заміну кредитора у спірних правовідносинах, відступлення права вимоги першим відповідачем до другого відповідача шляхом укладення договору уступки права вимоги №2310IG від 24 жовтня 2012 року, є цілком законною.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що сторони у договорі поставки передбачили неможливість зміни кредитора, яка можлива тільки у виключних випадках,прямо передбачених законом, у ч. 3 ст. 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути змінений, якщо це встановлено договором або законом

Перший відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Другий відповідач у призначене судове засідання не з'явися, про причини не прибутття суд не повідомив, не з'явлення представника другого відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між ЗАТ «НДІ «Техностандарт» та ТОВ «Росінтертех» укладений договір поставки № 7 від 31 березня 2011 року, за умовами якого постачальник - ЗАТ «НДІ «Техностандарт» зобов"язується поставити, а покупець - ТОВ «Росінтертех» прийняти та оплатити товар, вказаний у специфікаціях, оформлених по формі додатку №1 до договору, що є невід"ємною частиною даного договору. Найменування товару, кількість, ціна та строк поставки вказуються в специфікаціях до даного договору./п. п. 2.1,2.2. договору/

Пунктом 12.3 договору поставки передбачено, що у випадку, якщо спори не врегульовані сторонами за допомогою переговорів та в порядку пред'явлення претензій, то вони передаються зацікавленою стороною до Арбітражного (господарського) суду за місцем знаходження відповідача.

У п.15.2 договору поставки сторони визначили, що права та обов'язки сторін по даному договору не можуть бути передані третім особам, за виключенням випадків, прямо передбачених законом.

В зв'язку із невиконанням умов договору поставки у ТОВ «Росінтертех» виникла заборгованість перед ЗАТ « НДІ «Техностандарт».

Між першим та другим відповідачами укладений договор уступки права вимоги №2310IG від 24.10.2012 року, за яким ЗАТ « НДІ «Техностандарт» уступило право вимоги основного боргу, без переходу права на несплачені проценти та пеню по договору поставки № 7 від 31.03.2011 року, GROUP K/S - юридичній особі - резиденту Данії.

02.11.2012 року на адресу позивача від першого відповідача надійшло повідомлення про уступку права вимоги (вх.н.1176-970-11-Н).

Суд першої інстанції не погодився з твердженням позивача, що договір уступки права вимоги №2310IG від 24.10.2012 року істотно порушує його права і укладений всупереч приписам п.15.2 договору поставки №7 та вимогам закону та відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Пунктом 3 ч.1 ст. 3 ЦК України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ч.1 ст. 627 ЦК України (свобода договору) відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ч. ч.1, 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з загальних засад цивільного законодавства та норм діючого законодавства сторони в договорі можуть встановити, що кредитор не може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, тобто заборонити відступлення права вимоги.

Як свідчать матеріали справи сторони в договорі передбачили заборону передачі прав та обов'язків сторін по даному договору третим особам, за виключенням випадків, прямо передбачених законом.

Зазначена умова договору відповідає вимогам норм діючого законодавства, зокрема ч.3 ст. 512 Цивільного кодексу України , в який зазначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи що у п.15.2 договору поставки №7 сторони визначили, що права та обов'язки сторін по даному договору не можуть бути передані третім особам, за виключенням випадків, прямо передбачених законом перший відповідач не мав права відступати право вимоги другому відповідачу.

Суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм діючого законодавства, посилаючись на ст..515 ЦК України вважав, що договором не встановлена заборона відступати право вимоги та така заборона не передбачена нормами цивильного законодавства України.

При цьому суд першої інстанції не навів норм закону, які визнають недійсною зазначену заборону та безпідставно посилався на ст.. 515 ЦК України, згідно з якою забороняється відступлення права вимоги за законом.

Суд першої інстанції посилаючись на ч.1 ст. 515 Цивільного кодексу України який визначено єдину заборону на заміну кредитора у зобов'язання, а саме передбачено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю помилково вважав, що заборона заміни кредитора можлива тільки в зазначених випадках.

При цьому не врахована норма ч.3 ст. 512 ЦК України, яка передбачає, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором.

Отже, заборона на заміну кредитора може бути передбачена не тільки законом, а і умовами договору.

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, а також має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, при укладанні договору відступлення права вимоги порушені не тільки умови договору, а і норми ч.3.ст.512 ЦК України, що є підставою для визнання договору відступлення права вимоги недійсним.

В зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги про визнання договору уступки права вимоги №2310IG від 24.10.2012 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст.203, 215 512, 626, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28 січня 2013 р. по справі № 5023/5485/12 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договору уступки права вимоги №2310IG від 24.10.2012 року укладеним між ПАТ " НДІ " Техностандарт" м. Харків та INTEGRA GROUP K/S/ резидент Данії/.

Стягнути з ПАТ " НДІ " Техностандарт" м. Харків ( 61002, м. Харків, вул. Дарвіна, буд. № 37, кв. 1 код ЄДРПОУ 32674865) на користь ТОВ «Росінтертех» м. Санкт-Петербург (197101, м. Санк-Петербург, вул.Кропоткіна,1, державний реєстраційний номер: 1097847041434 ИНН/КПП: 7813437495/781301001, ОКПО: 89111519 р/р 40702810600080010039 в філії ВАТ Ханти-Мансійський Банк в м. Санкт-Петербург к/с 30101810800000000735, БИК 044030735) 1073 грн. судового збору, 573,5 грн. судового збору по скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 05.04.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.