Постанова № 3059634, 16.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 год. 05 хв.

16.02.2009 р.                                                                                 № 3/663

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Кияшко Д.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Компанії «Дельта Ейр Лайнз, Інк.»в особі представництва

«Дельта Ейр Лайнз, Інк.»в Україні до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва проскасування податкового повідомлення-рішення У судовому засіданні 16 лютого 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Компанія «Дельта Ейр Лайнз, Інк.»в особі представництва «Дельта Ейр Лайнз, Інк.»в Україні (надалі також –Позивач або «Дельта Ейр Лайнз») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (надалі також – Відповідач або ДПІ у Голосіївському районі міста Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва № 0002101750/0 від 20 листопада 2008 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 33 992,56 грн. податку з доходів фізичних осіб та 67 985,12 грн. штрафних санкцій та стягнення з Відповідача на користь Позивача з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3,40 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що винесене з порушенням вимог чинного податкового законодавства України. В судовому засіданні представник Позивача зазначив, що у процесі здійснення господарської діяльності з надання послуг міжнародних пасажирських авіаперевезень, Компанія «Дельта Ейр Лайнз, Інк.»в особі представництва «Дельта Ейр Лайнз, Інк.» здійснювала оплату за проживання та бронювання номерів у готелі для пасажирів або виплачувала грошову компенсацію пасажирам у зв’язку із перенесенням дати авіаперельоту. У результаті проведення планової виїзної перевірки Відповідачем було складено Акт № 497/1-22-30-26600499 від 11 листопада 2008 року, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. В ході перевірки Відповідач дійшов до висновку, що суми зазначених вище виплат є доходом, отриманим платниками податків (пасажирами), а відтак Позивачем як податковим агентом не утримано податок з доходів фізичних осіб.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив, в обгрунтування чого зазначив, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва № 0002101750/0 від 20 листопада 2008 року є законним та таким, що винесене відповідно до вимог податкового законодавства. Представник ДПІ у Голосіївському районі міста Києва посилався на те, що додаткові блага, що надавалися пасажирам Позивачем у вигляді оплати їх проживання в готелі або у вигляді грошової компенсації у зв’язку із перенесенням дати авіаперельоту, прирівнюються з метою оподаткування до подарунків та, відповідно, вимагають від Позивача утримання сум податку з доходів фізичних осіб - пасажирів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Конвенцією для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень зі змінами відповідно до Глави І Гаазького протоколу 1955 року (надалі - Варшавська Конвенція), Цивільним кодексом України, Повітряним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», Правилами Повітряних Перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Державної служби нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року №187 (надалі –Правила Повітряних Перевезень).

У період з 24 вересня 2008 року по 4 листопада 2008 року ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку представництва «Дельта Ейр Лайнз, Інк.»в Україні з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18 квітня 2006 року по 31 березня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 18 квітня 2006 року по 31 березня 2008 року.

За результатами перевірки було складено Акт ДПІ у Голосіївському районі міста Києва № 497/1-22-30-26600499 від 11 листопада 2008 року, відповідно до якого встановлено порушення вимог п. 1.2, п. 1.3, п.1.9, п. 1.13, п. 1.15, ст. 1, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 4.2.3 п. 4.2, п.п. «г», п.п. «е»абз. 10 п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, абз. «а»п. 17.2 ст. 17 та абз. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22 травня 2003 року, із змінами та доповненнями, п. 1, п. 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, із змінами та доповненнями.

На підставі Акта № 497/1-22-30-26600499 від 11 листопада 2008 року ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002101750/0 від 20 листопада 2008 року (надалі –Повідомлення-рішення), згідно з яким Позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок з доходів найманих працівників у розмірі 107 787,00 грн. (основний платіж –35 929,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –71 858,00 грн.).

Відповідно до пункту 1 статті 910 Цивільного кодексу України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд.

Статтею 911 Цивільного кодексу України передбачено перелік прав пасажира при укладенні та виконанні договору перевезення пасажира. Зокрема, у пункті 2 статті 911 зазначено, що пасажир може мати також інші права, встановлені цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Обов’язок Позивача, який є авіаперевізником, виплачувати компенсацію пасажирам, оплачувати їх проживання у готелі у випадку затримки рейса в межах договірних відносин перевезення випливає з наступного.

Укладаючи договір перевезення пасажира, пасажир наділяється відповідним обсягом законодавчих гарантій належного виконання умов даного договору. До переліку таких гарантій відноситься також відповідальність перевізника за своєчасне виконання договору (здійснення перевезення пасажира у визначений умовами договору строк). Суд звертає увагу на те, що відповідальність за порушення умови договору про строк перевезення є умовою договору перевезення пасажира.

          Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

          Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори»визначено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 8 Повітряного Кодексу України визначено, що якщо міжнародною угодою в галузі міжнародного повітряного права, учасницею якої є Україна, встановлюються інші авіаційні правила, ніж ті, що передбачені її законодавством, то застосовуються норми міжнародної угоди. Відповідно, Повітряним Кодексом України безпосередньо визначено обов’язковість застосування міжнародних угод у сфері міжнародного повітряного права.

Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

          Україна є учасником Варшавської конвенції 1929 року про уніфікацію деяких правил, які стосуються міжнародних повітряних перевозок, із змінами, внесеними Гаазьким протоколом 1955 року (надалі –Варшавська Конвенція), а також Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень 1999 року (надалі –Монреальська Конвенція).

Статтею 19 Варшавської Конвенції так само як і статтею 19 Монреальської Конвенції передбачено відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну внаслідок запізнення під час повітряного перевезення пасажирів, багажу чи товарів.

Статтею 62 Повітряного Кодексу України визначено, що при виконанні повітряних перевезень перевізник та аеропорт зобов'язані дотримуватись загальних правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також нормативів якості обслуговування пасажирів і клієнтури, встановлених відповідним органом державної виконавчої влади.

Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні даної адміністративної справи положення законодавства, яке регулює пасажирські авіаперевезення аналізуються комплексно з урахуванням вимог Конституції України та Закону України «Про захист прав споживачів», який є основним нормативно-правовим актом, що закріплює права споживачів та механізм реалізації таких прав, зокрема й прав на належну якість обслуговування під час перевезення.

Згідно частини 3 статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

Згідно пункту 1.2 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Іншим способом правового захисту прав споживачів, передбаченим пунктом 3 статті 10 цитованого Закону, є безоплатне усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк.

Суд звертає увагу на те, що Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом Державної служби нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року № 187 (надалі –Правила) підготовлені на виконання статті 62 Повітряного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, вказаними Правилами, як спеціальним нормативним актом у галузі захисту прав пасажирів, передбачено компенсацію за затримку рейсу, якщо така затримка перевищила допустимі строки.

Згідно з пунктом 22.7.1. Правил пасажир має право відмовитися від перевезення та вимагати від перевізника, з вини якого сталася затримка, повного повернення сум, сплачених за невикористане перевезення, та компенсацію за затримку.

Відповідно до пункту 22.7.2 Правил у разі затримки понад допустимі строки і згоди пасажира продовжити перевезення перевізник повинен надати пасажиру за встановленими ним нормами (в залежності від часу доби та терміну затримки) безкоштовно: безалкогольні напої, харчування, проживання в готелі, наземний трансфер (аеропорт – місто –аеропорт) тощо.

Як підтверджується матеріалами справи, підставою для оплати за проживання та бронювання номерів у готелі та грошової компенсації пасажирам є перенесення дати авіаперельоту.

Так, у листі Компанії «Дельта Ейр Лайнз, Інк.»в особі представництва «Дельта Ейр Лайнз, Інк.»в Україні «Про надання інформації»від 12 лютого 2009 року зазначено дату, час відправлення за розкладом та фактичну дата, час відправлення рейсів № 89 за маршрутом Київ - Нью-Йорк. Зі змісту вказаного листа випливає, що:

рейс № 89, запланований на 14 серпня 2006 року, 12 годину 35 хвилин, фактично відправився 15 серпня 2006 року о 15 годині 11 хвилин;

рейс № 89, запланований на 10 травня 2007 року, 11 годину 00 хвилин, фактично відправився 11 травня 2007 року о 13 годині 54 хвилини;

рейс № 89, запланований на 11 листопада 2007 року, 12 годину 30 хвилин, фактично відправився 12 листопада 2007 року о 9 годині 17 хвилин;

рейс № 89, запланований на 15 листопада 2007 року, 12 годину 30 хвилин, фактично відправився 16 листопада 2007 року о 18 годині 39 хвилин.

Суд, також, звертає увагу на те, що фактичний час відправлення підтверджується наявними в матеріалах справи картками на обслуговування авіарейсу в аеропорту Бориспіль.

Факт понесених Позивачем витрат на проживання пасажирів в готелі та бронювання номерів у зв’язку із перенесенням дати авіаперельоту підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку Позивача про рух коштів, рахунками-фактурами, актами приймання-здачі виконаних послуг, картами обліку підготовки та заселення номерів та розрахунками оплати, списками групи за номерами кімнат, видані за датами, що відповідають датам перенесення рейсів.

Таким чином, Суд дійшов до висновку про те, що Позивачем були понесені витрати на проживання пасажирів в готелі та бронювання номерів, а також грошові компенсації у зв’язку із перенесенням дати авіаперельоту.

Обов’язок Позивача нести такі витрати випливає із змісту договору перевезення, укладеного на підставі статей 910, 911 Цивільного кодексу України, закріплений у пункті 1.2 статті 4, пункті 1, 3 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»та прямо передбачений пунктами 22.7.1 та 22.7.2 Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Державної служби нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року № 187. В свою чергу, для пасажирів (споживачів) означена компенсація є складовою частиною оплаченої послуги по перевезенню (договору перевезення). Таким чином, пасажири отримують не додаткові блага (подарунки), в розумінні підпункту 4.2.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», від авіаперевізника, а послуги, надання яких є обов’язковим для авіаперевізника та які оплачені пасажиром.

Щодо тверджень Відповідача про те, що такі витрати Позивача є доходами, отриманими платником податку від його працедавця як додаткове благо в розумінні підпунктів «г»та «е»підпункту 4.2.9 п. 4.2 статті 4 згаданого Закону, Суд звертає увагу на те, що особи, щодо яких Позивач здійснював вищезазначені витрати, є передусім пасажирами в розумінні Варшавської Конвенції, Монреальської Конвенції, Повітряного Кодексу та Правил Повітряних Перевезень, незалежно від того, чи вони перебувають у трудових відносинах з авіаперевізником.. Отже, такі витрати Позивача не є доходами фізичних осіб (пасажирів) у формі додаткового блага.

Таким чином, оскаржуване повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 33 992,56 грн. податку з доходів фізичних осіб та 67 985,12 грн. штрафних санкцій, винесене Відповідачем безпідставно в результаті неправильного тлумачення норм чинного законодавства України.

Суд також звертає увагу на те, що усі рішення Відповідача як суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …(3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій вимагає від суб’єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов’язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суд вважає, що для цього Відповідач повинен був ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.

Суд звертає увагу на те, що суб’єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити повністю.

1. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі № 0002101750/0 від 20 листопада 2008 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 33 992,56 грн. податку з доходів фізичних осіб та 67 985,12 грн. штрафних санкцій.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь представництва «Дельта Ейр Лайнз, Інк.»(ідентифікаційний код 266000499, адреса: 03039, м. Київ, вулиця Ізюмська, будинок 7, р/р 26009100182009 в АКБ «Сітібанк (Україна)», МФО 300584) судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Є. Блажівська