Постанова № 3059510, 13.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13.02.2009 р.                                                                                                     № 9/591

10:25

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лідер»

доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від № 0001672303 від 25.04.2008 р. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва і просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від № 0001672303 від 25.04.2008 р. в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 162500,00 грн.

09.02.2009 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд скасувати рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від № 0001672303 від 25.04.2008 р. в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 162500,00 грн.

12.02.2009 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від № 0001672303 від 25.04.2008 р. в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 162500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), оскільки сума виведення виявленої перевіркою готівки оформлена операцією «службова видача».

Відповідач позовні вимоги не визнає просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, мотивуючи свої заперечення тим, що в позивачем використана операція «службова видача»на суму 32500,00 грн. без оформлення видаткового касового ордера. При цьому, виявлені кошти зберігаються на місті проведення розрахунків в сейфі.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

17.04.2008 р. Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності на АЗС, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13А, про що складено акт перевірки (без номера) від 17.04.2008 року. Перевіркою встановлено порушення пункту 13 ст. З Закону № 265, оскільки сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 35004,75 грн. (тридцять п'ять тисяч чотири гривні 75 коп.); сума готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті реєстратора розрахункових операцій склала 2504,53 грн. (дві тисячі п'ятсот чотири гривні 53 коп.); невідповідність склала 32500,22 грн. (тридцять дві гривні п'ятсот гривень 22 коп.). Згідно Х-звіту була виконана операція «службова видача»на суму 32500,00 грн., будь-які видаткові касові ордера, або квитанції до них (будь-які інкасаціонні відомості) відсутні, зазначені готівкові кошти зберігаються на місці проведення розрахунків в сейфі".

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким за порушення п. 13 ст. 3 Закону № 265 на підставі п.11 ст. 11 Закону № 509 та ст. 22 Закону № 265 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер»застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 162501,10 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки (без номера) від 12.11.2007 р. та рішенням № 0001672303 від 25.04.2008 р., позивач оскаржив дане рішення в адміністративному порядку ДПА у м. Києві. Рішенням № 2168/10/25-214 ДПА у м. Києві від 29.05.2008 р., строк розгляду скарги позивача вих. № 23/05-1/ЛД від 25.05.2008 р. продовжено по 09.07.2008 року (включно). 07.07.2008 р. ДПА у м. Києві винесено рішення № 2785/10/25-214 від 07.07.2008 р. про результати розгляду скарги, яким рішення № 0001672303 від 25.04.2008 р. ДПІ у Подільському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишено без змін, а скаргу ТОВ "Лідер" № 23/05-1/ЛД від 23.05.2008 року - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до ДПА України. Рішенням № 7981/6/25-0415 ДПА України від 20.08.2008 р., строк розгляду скарги позивача вих. № 7/8-2/ЛД від 07.08.2008 р. продовжено по 20.09.2008 р. (включно).

19.09.2008 р. ДПА України винесено рішення № 9031/6/25-0415 від 19.09.2008 р. про результати розгляду скарги, яким рішення відповідача № 0001672303 від 25.04.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій та рішенням ДПА у м. Києві № 2785/10/25-214 від 07.07.2008 р. залишено без змін, а скаргу позивача № 7/8-2/ЛД від 07.08.2008 р. - без задоволення.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що Х-звітом за 17.04.2008 р. зафіксовано суми виторгу у розмірі 34804,53 грн., операцію «службовий внесок»у розмірі 200 грн., операцію «службова видача»у розмірі 32500,00 грн. та наявність готівки в касі у розмірі 2504,53 грн.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (Далі –Закон № 265) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 1 Закону про РРО передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 265 місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320. Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 107/5298,(Далі –Порядок № 614) розроблено на виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Даний Порядок не поширюється на реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до положень Порядку X-звіт - денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам'яті. Для РРО, у X-звіті яких не зазначається інформація про операції "службового внесення" або "службової видачі" сум готівки, X-звіт означає сукупність X-звіту та будь-якого іншого звіту, де зазначені суми за цими операціями.

Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО. Для РРО, у Z-звіті яких не зазначається інформація про операції "службового внесення" або "службової видачі" сум готівки, Z-звіт означає сукупність X-звіту та Z-звіту, при цьому першим виконується X-звіт.

Відповідно до пункту 4.5. Порядку № 614 унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Не проводиться через РРО видача готівки, не пов'язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання Z-звіту до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції "службове внесення".

Відповідно до пункту 4.6. Порядку № 614 СПД повинен забезпечити:

ведення в установленому порядку поточної, а також зберігання у господарській одиниці останньої використаної книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО, та використаних контрольних стрічок за останні 3 робочих дні, за винятком об'єктів виїзної торгівлі та пересувної торговельної мережі;

зберігання у господарській одиниці останньої використаної та поточної розрахункової книжки, що використовується у період ремонту РРО чи відключення електроенергії;

друкування X-звітів, Z-звітів та інших документів (крім розрахункових), що передбачено експлуатаційною документацією на РРО, підрахунок готівки на місці проведення розрахунків під час здійснення перевірки господарської одиниці на вимогу представника контролюючого органу;

зберігання на місці проведення розрахунків реєстраційного посвідчення та останньої довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій або їх копій.

Статтею 22 Закону про РРО передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як позивач належним чином в перевіряємий період оприбуткував готівкові кошти. Адже, позивач у місці здійснення розрахунків не має каси, у зв’язку з чим не проводить операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, тому не веде касові книги, а облік та відображення руху готівкових коштів здійснюється шляхом відображення відповідних даних в книзі КОРО. При цьому, суд зауважує на тому, що відповідне ведення книги КОРО є належним підтвердженням оприбуткування готівки.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність видаткових касових ордерів, квитанції при здійсненні операції «службова видача», оскільки така операція оформлена належним чином, про що свідчить Х-звіт за 17.04.2008 р. При цьому в такому випадку покликання відповідача про необхідну наявність відповідних ордерів є необґрунтованим з огляду на те, що каса за місцем оформлення готівки через РРО у позивача відсутня.

В свою чергу, суд вважає необхідним наголосити на тому, що перевірка позивача, проведена Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва 17.04.2008 р. є неправомірною з огляду на такі обставини.

У відповідності до статті 15 Закону № 265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (Далі –Закон № 509), завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано виключно нормами Закону № 509, зокрема, статтею 11-1, в тому числі щодо питань, визначених статтею 15 Закону № 265. Зазначене узгоджується з вимогами статті 19 Конституції України, у відповідності до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі, щодо порядку проведення перевірок органами податкової служби.

Стаття 11-1 Закону № 509 містить дві сьомі частини, які протирічать одна одній по змісту стосовно проведення позапланових перевірок. Логічним при внесені сьомої частини до цієї статті було б виключення з неї старої редакції, адже остання прямо протирічить і виключає можливість існування останнього доповнення. З огляду на це, суд вважає в такій ситуації необхідним керуватися тією сьомою частиною статті 11-1, яка була внесена в закон пізніше.

У відповідності до цієї сьомої частини статті 11-1 Закону № 509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом № 265, а в інших випадках - за рішенням суду.

Частиною восьмою статті 11-1 1 Закону № 509 встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

У відповідності до положень статті 11-2 Закону № 509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Аналізуючи зміст положень статті 11-1 Закону № 509, суд приходить до висновку про те, що підставою для проведення планової виїзної перевірки платника податків є наявність останнього у плані роботи такого органу державної податкової служби. При цьому така перевірка може бути реалізована органами податкової служби не більше одного разу на рік.

У відповідності до положень частини 4 статті 11-1 Закону № 509 право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Як випливає з матеріалів справи перевірка позивача здійснювалася як планова з покликанням на пункт 2 статті 11 Закону № 509 на підставі направлень на перевірку від 15.04.2008 р., проте річний план-графік податкової служби щодо планових виїзних перевірок відсутній.

Як зазначає в позовній заяві позивач відповідне повідомлення за 10 днів про проведення планової перевірки не було йому направлене. Доказів про зворотнє відповідачем суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи копія наказу про перевірку перевіряючими платнику податків не була надана, на відміну від направлення на перевірку в день проведення перевірки під розпис. Копії наказу про проведення позапланової перевірки представником відповідача суду не надано, зазначаючи в засіданні про відсутність останнього.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача при проведенні перевірки позивача є протиправними, оскільки в направленнях на перевірку зазначено вид перевірки –планова, при цьому направлення повідомлення за 10 днів про проведення перевірки податковою службою не здійснювалося, річний план перевірок не складено (відсутній), накази про проведення позапланових перевірок не видавались.

При цьому, суд відмічає, що за загальним правилом, визначеним статтею 11-1 Закону № 509 перевірки РРО є позаплановим видом перевірки, якщо інше, фактично, не вказано в направлені на перевірку, в той час у пред’явлених на перевірку направленнях вказано на проведення саме планової перевірки.

Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем фактично проведена позапланова виїзна перевірка в порядку здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку саме для позапланової перевірки, за відсутності належних на те документів, зокрема відповідного наказу керівника податкової служби. Враховуючи такі обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, адже порушення перевіряючими порядку проведення перевірки, що вказує на її протиправність, є підставами для скасування рішення, винесеного за наслідком такої перевірки.

Суд не приймає покликання відповідача на методологічні рекомендації про проведення перевірок з огляду на положення Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 3 жовтня 1992 року № 493/92 та відсутності їх реєстрації в Мін’юсті (державної реєстрації).

Таким чином оскаржуване рішення винесено необґрунтовано, без дотриманням принципів, встановлених статтею 2 КАС України, в зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від № 0001672303 від 25.04.2008 р. в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 162500,00 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер»(04074, м. Київ, вул. Я.Івашкевича, 6-8А, код ЄДРПОУ 33330556) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                                 О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –19.02.2009 р.