Постанова № 3059486, 13.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13.02.2009 р. № 9/529

11:49

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»

доДержавної інспекції з контролю за цінами в місті Києві

проскасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення дисципліни цін № 34 від 17.06.2008 р. та припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін № 40 від 17.06.2008 р.

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві з вимогами скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення дисципліни цін № 34 від 17.06.2008 р. та припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін № 40 від 17.06.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що норми постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29.04.2006 р., за порушення яких винесено оскаржувані рішення, не регулюють діяльність позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені законодавством України про ціноутворення, оскільки позивачем порушено державну дисципліну цін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»зареєстровано Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 17.12.1999 р.

Відповідно до Ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) серії АВ № 190995 від 29.03.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»отримало право на зайняття господарською діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві з 15.04.2008 р. по 09.06.2008 р. здійснена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазенерго», за результатами якої складено Акт № 131 від 09.06.2008 р. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Укрнафтогазенерго»за рахунок застосування вільного тарифу на природний газ за умови запровадження для нього режиму державного регулювання необґрунтовано отримана виручка в розмірі 4334218,20 грн., яка згідно із ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»підлягає вилученню в доход бюджету із застосуванням штрафних санкцій у двократному розмірі.

Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 34 від 17.06.2008 р. за порушення в частині застосування вільних тарифів на природний газ при запровадженні режиму державного регулювання та вимог постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29.04.2006 р. «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»вирішено вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазенерго»в доход державного бюджету суму 4334218,20 грн. та 8668436,40 грн.

Приписом Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві № 40 від 17.06.2008 р. про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін № 40 від 17.06.2008 р. за порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29.04.2006 р. «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»зобовязано в місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін в частині застосування тарифів на природний газ шляхом приведення цін (тарифів) у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29.04.2006 р. «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Крім того, за результатом зазначеної перевірки позивач звернувся із заявою до Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві, за результатом розгляду якої постановою Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.05.2008 р. в порушенні кримінальної справи в відношенні посадових осіб ТОВ «Укрнафтагазенерго»відмовлено.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про ціни і ціноутворення»від 3 грудня 1990 року№ 507-XII (далі - Закон № 507) визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.

Відповідно до статті 2 Закону № 507 цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Відповідно до статті 3 Закону № 507 політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення: рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки; збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг; протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг; об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну; розширення сфери застосування вільних цін; підвищення якості продукції; соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів; створення необхідних економічних гарантій для виробників; орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Статтею 4 Закону № 507 передбачено, що Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Статтею 6 Закону № 507 запроваджено види цін і тарифів, зокрема встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (стаття 7 Закону № 507).

Відповідно до статті 8 Закону № 507 державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. При цьому, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. (ч. 1 ст. 9 Закону № 507). Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Статтею 13 Закону № 507 встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 14 Закону № 507 передбачена відповідальність за порушення державної дисципліни цін.

Зокрема, вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Підприємства, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право оскаржити до суду порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від 1 червня 2000 року № 1775-III(Далі Закон № 1755) визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 1755 ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Частиною 3 статті 3 Закону № 1755 чітко встановлено, що ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Відповідно до норм статті 8 Закону № 1755 ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування.

Ліцензійні умови провадження видів господарської діяльності, зазначених у пункті 72 статті 9 цього Закону, та порядок контролю за їх додержанням затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 9 Закону № 1755 визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Зокрема, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегулюваним тарифом затверджено наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25 серпня 2005 р. № 73, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25 серпня 2005 р. № 694 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2005 р. за № 1088/11368 (далі Ліцензійні умови). Ці Ліцензійні умови розроблені відповідно до Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про захист економічної конкуренції".

Ліцензійними умовами передбачено, що ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом протягом визначеного строку за умови виконання Ліцензійних умов, а постачання природного газу за нерегульованим тарифом - вид господарської діяльності з постачання природного газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції. Провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом можливе при виконанні визначених умов.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що оскаржувані рішення винесені відповідачем саме за поручення постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29 квітня 2006 р. «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України», якою установлено з 1 січня 2008 р. граничні рівні цін на природний газ.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд встановив, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки позивачем при здійсненні господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованими тарифами не порушено норми постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29 квітня 2006 р. «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України». Адже, Законом № 507 визначено види цін і тарифів: вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Поряд з цим, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

Також суд констатує, що ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, зокрема, ліцензуванню підлягає діяльність з постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом.

Підпунктом 2.2.1Ліцензійних умов прямо передбачено, що ліцензіат не має права провадити відповідну господарську діяльність, зокрема його постачання за регульованим тарифо. Крім того, пунктом 3.2. Ліцензійних умов прямо передбачено, що ліцензіат здійснює постачання природного газу на договірних засадах за вільними цінами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не оспорюється те, що позивач здійснює діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач здійснює діяльність, яка не підлягає державному регулюванню цін, оскільки ця діяльність полягає у постачанні природного газу за нерегульованим тарифом.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про порушення позивачем норм постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29 квітня 2006 р. «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України», як підставу для винесення оскаржуваних рішень та відмови в задоволенні адміністративного позову. Так як вказана постанова встановлює граничні ціни на природний газ. Таким чином, враховуючи те, що позивач отримав ліцензію на зайняття господарською діяльністю з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, строк дії ліцензії якої не сплинув, суд вважає неможливим застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29.04.2006 р., так як положення останньої саме встановлюють граничні ціни на газ, що постачається.

Окрім того, оцінюючи у сукупності зміст зазначеної постанови та її подальші зміни, приймаючи при цьому до уваги норми постанови КМ України від 27 грудня 2001 р. № 1729, можна дійти висновку про те, що постанова № 605 стосується виключно діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

При цьому, суд зауважує, що перевіркою не досліджувалось та рішеннями відповідача не встановлено порушення Ліцензійних умов, що регулюють господарську діяльність позивача.

За таких обставин, оскільки позивач здійснює діяльність з постачання природного газу за нерегулюваним тарифом, а оскаржуваними рішеннями застосовано санкції за порушення державної дисципліни цін, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням законодавства України про ціноутворення та принципів, визначених статтею 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про застосування економічних санкцій за порушення дисципліни цін № 34 від 17.06.2008 р.

Скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін № 40 від 17.06.2008 р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»(04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-А, код ЄДРПОУ 30677120) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) копійок.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 24.02.2009 р.