Постанова № 3059484, 24.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 Вн. № 6/556

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24.02.2009 р.                                                                                 № 6/556

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Закрите акціонерне товариство "НВО Квант"

до Державна податкова інспекція у Подільському районі м.Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

Представники:

від позивача: Міщенко Л.С., Косенко Т.В.

від відповідача: Шевченко О.О., Мирошніченко В.О., Максименко С.П.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 24.02.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Закрите акціонерне товариство «НВО Квант» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про зупинення дії акта перевірки від 23.11.2007 р. № 1027/23-10-33404512, податкового повідомлення рішення від 06.12.2007 р. № 0000012310/0 та його скасування, а також визнання висновків акту перевірки від 23.11.2007 р. № 1027/23-10-33404512 такими, що не відповідають чинному законодавству України.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в частині включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Текком –Сервіс ЛТД», ТОВ «Компанія «Соверен контракт»та ТОВ «Ферон -Т». Оскільки, здійснення вказаних операцій підтверджено відповідними первинними документами та податковими накладними. А тому, прийняте податкове повідомлення –рішення від 06.12.2007 р. № 0000012310/0 не відповідає діючому законодавству України.

          Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування зазначає, що позивач порушив вимоги п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6. п.7.2., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за №168/97-ВР, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за періоди: жовтень 2005 р. на суму 303177,97 грн., листопад 2005 р. на суму 199215,43 грн., грудень 2005 р. на суму 309964,82 грн., січень 2006 р. на суму 159254,97 грн., лютий 2006 р. на суму 160355,85 грн., березень 2006 р. на суму 96227,04 грн., квітень 2006 р. на суму 21682,00 грн., всього на загальну суму 1249878,14 грн.

На думку відповідача, позивач не мав права відносити вказані суми до податкового кредиту з ПДВ, оскільки у контрагентів підприємства ТОВ «Текком –Сервіс ЛТД», ТОВ «Компанія «Соверен контракт»та ТОВ «Ферон –Т» скасовані свідоцтва платника ПДВ. А тому, застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ відповідають чинному законодавству.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва (надалі-відповідач) була проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ «НВО Квант»(надалі-позивач) з питань правових відносин з ВАТ «Київський завод «Радар» з 20.04.2005 р. по 01.10.2006 р.

          За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 23.11.2007 р. №1027/23-10-33404512 (далі - Акт перевірки) та встановлено, що позивач порушив вимоги п.п. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занизив суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті бюджет за періоди: жовтень 2005 р. на суму 303177,97 грн., листопад 2005 р. на суму 199215,43 грн., грудень 2005 р. на суму 309964,82 грн., січень 2006 р. на суму 159254,97 грн., лютий 2006 р. на суму 160355,85 грн., березень 2006 р. на суму 96227,04 грн., квітень 2006 р. на суму 21682,00 грн., всього на загальну суму 1249878,14 грн.

          В зв’язку з виявленим порушенням, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012310/0 від 06.12.2007 р. форми «Р»в сумі 1874817,21 грн., з яких: 1249878,14 грн. – основний платіж, 624939,07 грн. –штрафні санкції.

          Позивач з прийнятим податковим повідомленнями-рішенням не погоджується та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ЗАТ «НВО Квант»надало товари для ВАТ «Київський завод «Радар»на загальну суму 2839758,10 грн. (в т.ч. ПДВ 476931,15 грн.), про що були видані відповідні податкові накладні, суми податку на додану вартість включені до складу податкового зобов’язання позивача, відображені в Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) за відповідні періоди та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

          Крім того, позивач вважає, що лише відповідно до пп.7.4.5 п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг), вказані документи, а саме податкові накладні надані до перевірки.

          Згідно з пп.7.2.6. п.7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, позивач вважає, що податкові накладні, оформлені у відповідності до зазначеного закону, а тому позивач на законних підставах відніс суму 1249878,14 грн. до складу податкового кредиту.

Відповідач в запереченнях на позов зазначає, що у контрагентів ЗАТ «НВО Квант»ТОВ «Текком –Сервіс ЛТД», ТОВ «Компанія «Соверен контракт»скасована державна реєстрація та анульовані свідоцтва платника ПДВ, та у ТОВ «Ферон –Т» також, анульоване свідоцтво платника ПДВ. Тому, підстави для включення сум ПДВ по господарських операціях до складу податкового кредиту у позивача відсутні.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

З акту проведеної відповідачем перевірки позивача з питань правових відносин з ВАТ «Київський завод «Радар»вбачається, що відповідно до Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18.10.2004 р. було визнано недійсними установчі документи ТОВ „Текком-Сервіс ЛТД", а саме: статут ТОВ „Текком-Сервіс ЛТД" зареєстрований Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією за №07606 із моменту його реєстрації тобто з 22.08.2003 р.; установчий договір ТОВ „Текком-Сервіс ЛТД" зареєстрований Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією за №07606 із моменту його реєстрації тобто з 22.08.2003р.; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37067353 з моменту його видачі тобто з 09.10.2003 р. Вказане рішення оскаржене не було та набрало законної сили з 29.10.2004 р.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за № 6235/29-203 від 09.01.2007 р., було виключено ТОВ „Текком-Сервіс ЛТД" з Реєстру платників ПДВ з 09.10.2003 р. (копія в матеріалах справи). Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між контрагентами відбувалися в період 2005 –2006 р.р.

Також, відповідно до Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18.03.2003 р. по справі 2-1531 було визнано недійсними з моменту реєстрації: установчий договір ТОВ «Компанія „СОВЕРЕН КОНТРАКТ», свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „Компанія «СОВЕРЕН КОНТРАКТ», свідоцтво № 37595094 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „Компанія „СОВЕРЕН КОНТРАКТ".

ДПІ у Печерському районі м. Києва актом про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 1308 від 03.06.2003 р., було виключено ТОВ „Компанія „СОВЕРЕН КОНТРАКТ" з Реєстру платників ПДВ з 22.05.2002 р. (копія в матеріалах справи).Крім того, ДПІ у Святошинському районі м. Києва актом про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 5/36 від 21.10.2005 р., було виключено ТОВ „Ферон-Т" з Реєстру платників ПДВ з 21.10.2005 р. в зв'язку з не подачею податковому органу декларацій з ПДВ протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (копія в матеріалах справи). Правовідносини в вказаним контрагентом відбувалися в період з березня по травень 2006 р.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У відповідності до п.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до п.6.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Але в цьому Порядку абзаці 1 п.5 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, ніж: вказаною у п.2 даного Порядку. Відповідно до п.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. за №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не були надані належно допустимі докази здійснення господарської операції (договорів купівлі - продажу) з ТОВ «Текком –Сервіс ЛТД», ТОВ «Компанія «Соверен контракт»та ТОВ «Ферон –Т», а саме банківських виписок, які свідчать про проведення розрахунків між контрагентами, актів виконаних робіт, документів, які підтверджують переміщення товару від продавця до покупця (товарно –транспортних накладних та інших документів).

Як встановлює ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Тобто, оплата товару є істотною умовою договору купівлі –продажу.

Таким чином, наявність лише первинних документів не може свідчити про дійсне виконання договорів та проведення розрахунків між сторонами.

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі - ЗУ № 168/97-ВР) із змінами та доповненнями.

Пунктами 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 6 Наказу ДПА України «Про порядок заповнення податкової накладної»від 30.05.97 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.97 р. № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 9.8 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у наступних випадках: особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

В ході перевірки встановлено, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва анульовано свідоцтво платника ПДВ № 36369325 ТОВ «Ферон-Т»та виключено з Реєстру платників ПДВ з 21.10.2005 р. (акт № 5/36 від 21.10.05 р.), ДПІ у Голосіївському районі м. Києва анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Текком-Сервіс ЛТД»вартість за № 6235/29-203 від 09.01.2007 р., та ДПІ у Печерському районі м. Києва анульоване свідоцтво платника ПДВ № 37595094 ТОВ «Соверен Контракт»№ 1308 від 03.06.2003 р., тому відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податкові накладні, складені вказаними підприємствами, не мають юридичної сили та доказовості і не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджує правомірність віднесення податкового кредиту ЗАТ «НВО Квант»суми ПДВ у розмірі 1249878,14 грн.

Таким чином, встановлені порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 пп.7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., призвели до завищення позивачем суми податкового кредиту на загальну суму 1249878,14 грн.

          З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що позивач занизив суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за: жовтень 2005 р. на суму 303177,97 грн., листопад 2005 р. на суму 199215,43 грн., грудень 2005 р. на суму 309964,82 грн., січень 2006 р. на суму 159254,97 грн., лютий 2006 р. на суму 160355,85 грн., березень 2006 р. на суму 96227,04 грн., квітень 2006 р. на суму 21682,00 грн., всього на загальну суму 1249878,14 грн.

Отже, відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення - рішення від 06.12.2007 р. № 0000012310/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1874817,21 грн., в т.ч. сума основного платежу –1249 878,14 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій –624 939, 00 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. № 2181 - III (із змінами та доповненнями), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимогах відмовити повністю.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.