Постанова № 3059480, 26.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 Вн. № 6/521

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.02.2009 р.                                                                                 № 6/521

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Відкрите акціонерне товариство "Укртранснафта"

до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю представників

позивача Корнєва Л.І. (довіреність від 28.12.2007 р. № 302); Бугай Д.М. (довіреність від 15.10.2008 р.)

відповідача Бондаренко Ю.В. (довіреність від 17.04.2008 р. № 4270/9/10-010);

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Зубко Л.П.

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.02.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта»(надалі - позивач) з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення №0001934120/0, в частині донарахування податку з доходів найманих працівників на загальну суму 23758,00 грн., з яких 7919,56 грн. основного платежу та 15839,12 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем п. «е»п.п.4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі Закон України № 889-IV) в частині відшкодування витрат за сервісне обслуговування пасажирів, надання послуг бортхарчуввання при виконанні чартерного авіаперевезення працівникам позивача та надання послуг для працівників ВАТ «Укртранснафта», які від’їжджали за кордон, оскільки вказані витрати не є додатковим благом, що призвело до неправомірного донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав. На думку відповідача, перевезення працівників чартерними рейсами є додатковим благом в розумінні норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому позивач який виступає в якості податкового агента, зобов’язаний був утримати та сплатити до бюджету 15% податку з доходів найманих працівників. Вказує на те, що при проведенні перевірки податковим органом не було встановлено необхідності користування сервісними послугами для пасажирів авіарейсу, «Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 не передбачено відшкодування витрат за сервісне обслуговування пасажирів. Також, оплата за виготовлення закордонних паспортів та отримання віз працівникам позивача, є додатковим благом у розумінні вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Тому, застосування до ВАТ «Укртранснафта»штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ не суперечить чинному законодавству.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

          ВСТАНОВИВ:

          Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків була проведена виїзна планова перевірка ВАТ «Укртранснафта»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2007 р., за результатами перевірки був складений акт від 24.10.2007 р. № 894/41-20/31570412 та прийняте податкове повідомлення –рішення від 06.11.2007 р. № 0001934120/0 на загальну суму 23 758,68 грн., з яких 7919,56 грн. основного платежу та 15839,12 грн. штрафних санкцій про донарахування податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб.

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погодилася з вказаним податковим повідомленням –рішенням та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» оскаржила до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Рішенням про результати розгляду скарги від 27.12.2007 р. № 14718/10/25-019 СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга товариства - без задоволення.

В подальшому вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги ВАТ «Укртранснафта»оскаржила до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 13.03.2008 р. №923/10/25-214 про результати розгляду скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 06.11.2007 р. №0001934120/0 у розмірі 23758,68 грн. та донараховано 7919,56 грн. податку зо доходів фізичних осіб та 15839,12 грн. штрафних санкцій, а скарга ВАТ «Укртранснафта»- без задоволення.

Позивач оскаржив зазначене вище податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 21.05.2008 р. №4868/6/25-0315 про результати розгляду повторних скарг, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. № 0001404120/0, а скарга ВАТ «Укртранснафта»- без задоволення.

Позивач не погоджується з позицією податкового органу щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій та вказує на те, що відрядження працівників відбувалося на підставі розпоряджень керівника для участі в конференціях, обговорення технічних умов здійснення експериментального транспортування легкого сорту нафти територією Словаччини на НПЗ «Кралупи»(Чехія), з метою участі у переговорах з компанією GRENHEN (Великобританія), з метою вирішення виробничих потреб при транспортуванні нафти та інших підстав. Факт перебування у відрядженні працівників позивача підтверджується посвідченням на відрядження та документами, які підтверджують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат. Також, на виконання наказу № 33 позивачем була укладена угода з ТОВ з іноземними інвестиціями АК«ЕЕС-Авіа»про надання послуг бортхарчування при перевезенні чартерними рейсами до Російської федерації у складі урядової делегації представника позивача та виконанні чартерного авіаперевезення рейсом Київ-Одеса-Київ працівника ВАТ «Укртранснафта».

Позивач вважає, що відрядження пов’язані із виробничою діяльністю ВАТ «Укртранснафта», тому транспортування її працівників у відрядження за допомогою чартерних перевезень, сервісне обслуговування та надання послуг для працівників з виготовлення закордонних паспортів та віз не можуть розцінюватися як додаткове благо цих працівників, яке оподатковується податком з доходів фізичних осіб.

Відповідач вказує на те, що за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2007 р. ВАТ «Укртранснафта»були сплачені кошти згідно договору № 02-23.16-95 від 02.06.2005 р. за сервісне обслуговування працівників позивача під час відрядження. Згідно з актами виконаних робіт, при наданні послуг борт харчування під час авіаперевезення у відрядження працівника позивача у 2007 р. підприємством було сплачено 1680,06 грн., але податок з доходів фізичних осіб не був утриманий. Окрім того, ВАТ «Укртранснафта»замовляло інформаційні послуги по підготовці і оформленню документів по паспортно-візовій роботі для працівників, які від’їжджали у відрядження за кордон, всього за 2005 –2006 р.р. підприємством сплачено 18405,00 грн. та у 2007 р. сплачено 12800,00 грн., податок з доходів фізичних осіб Товариством не сплачувалося. Таким чином, податок з доходу не утримано, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 7919,56 грн. та порушено п. «е»п.п.4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». За вказане порушення до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно з п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Суд погоджується з висновками відповідача щодо донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в частині 3606,91 грн. основного платежу та 7213,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ з ІІ АК «ЕЕС-Авіа»(перевізник) та ВАТ «Укртранснафта»(замовник) був укладений Договір щодо надання авіаційних послуг від 04.05.2007 р. № 33, згідно якого перевізник зобов’язується надати замовнику послуги з чартерних перевезень пасажирів та багажу повітряними суднами…, а замовник сплачувати надані послуги. Вартість здійснення перельотів літаками марки «Як-40»та «ТУ-134»визначені в додатках 1-3 до вказаного Договору. Відповідно до актів виконаних робіт :

від 24.05.2007 р. вартість наданих послуг складає 79743,24 грн. (вартість обслуговування пасажирів урядової делегації та бортхарчування на рейсі Київ –Москва - Київ);

від 29.05.2007 р. вартість наданих послуг складає 34617,75 грн. (вартість обслуговування пасажирів та бортхарчування на рейсі Київ –Одеса - Київ).

Відповідно до п. 1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються платнику податку вказаною особою, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Пунктом 1.15 статті 1 зазначеного Закону визначено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України № 889-ІУ, дохід платника податку визначається як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Враховуючи пп.. 4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України № 889-ІУ - до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п.9.10 ст.10 зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 вищезазначеного Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті).

Згідно із п.п. "и" п. 1.3 ст.1 Закону України № 889-ІУ, дохід з джерелом його походження з України - це будь - який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь - яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно у вигляді доходів, що виплачується резидентами у вигляді ...подарунків", пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону № 889-ІУ передбачено: отримані платником податку від особи, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, додаткові блага, включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб і прирівнюються до подарунків з їх відповідним оподаткуванням

Суми витрат платника податку на відрядження, що не включається до місячного або річного оподатковуваного доходу, тобто не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, розраховуються згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" із врахування вимог постанови Кабінету Міністрів України „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном.

Відповідно пунктом 1.4 пункту 1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 р. за № 218/2658. відшкодування працівникові витрат за час перебування у відрядженні, зокрема, на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд за наявності документального підтвердження.

Вартість сервісного обслуговування пасажирів не включена до валових витрат ВАТ „Укртранснафта", тобто не пов'язана з основною діяльністю товариства. До перевірки не надано інших документів, які б підтверджували зв'язок понесених витрат з виконанням службового доручення та з основною діяльність товариства. Таким чином, ВАТ "Укртранснафта" порушено: пп. «є» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України № 889-ІУ, згідно якого, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податків як додаткове благо, а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України № 889-ІУ, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Оскільки, виплата таких коштів не є заробітною платою, виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно - правовими угодами, укладеними з платником, а є додатковим благом в розумінні Закону України № 889-ІУ, то суми грошового або майнового відшкодування будь - яких витрат платника, що сплачуються за рахунок цього підприємства, повинні були включатися до складу загального оподаткованого доходу працівника та підлягали сплаті (перерахуванню) до бюджету, і з її суми підприємство зобов'язане було утримати податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15% згідно з п.7.1 ст.7 Закону України № 889-ІУ з урахуванням п.22.3 цього закону, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3606,91 грн.

Згідно з п.п. 17.1.9. п. 17.1. ст.. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Таким чином, донарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 7213,82 грн. відповідає чинному законодавству України.

Однак, суд не погоджується з висновками відповідача щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб за оплату позивачем інформаційних послуг по підготовці і оформленню документів по паспортно-візовій роботі для працівників, які від’їжджали у відрядження за кордон, з огляду на наступне.

Відповідач в акті перевірки (стр. 137) зазначає, що чинним законодавством не встановлено конкретних умов, які б стосувалися оформлення громадянами України паспорта у разі направлення їх у службове відрядження та порядку відшкодування підприємством своєму працівнику вартості оформлення такого паспорту. На підставі цього відмовлено в віднесенню до валових витрат вартість оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон. При цьому не враховано, що суми витрат платника податку на відрядження, що не включаються до загального місячного або річного оподатковуваного доходу, тобто не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, розраховуються згідно з підпунктом 5.4.8 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пп. 9.10.1 "а" п. 9.10 ст. 9 Закону), із врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»та «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.98 р. за N 218/2658, а також інших нормативних документів з цих питань.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, до валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Позивач надав належним чином засвідчені копії наказів на відрядження та копій паспортів працівників Товариства, які виїздили за кордон для виконання завдань, передбачених Положеннями про статутний підрозділ. Відшкодування працівникові витрат за час перебування у відрядженні, зокрема, на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз) за наявності документального підтвердження, передбачено пунктом 1.4 "г" другого розділу Інструкції.

Згідно із Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»(ст. 2), документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт.

Працівники ВАТ «Укртранснафта», направлені в службові відрядження за кордон (перелічені на стр. 134 –140 акту) не відносяться до категорії громадян України, яким згідно з Указом Президента України «Про дипломатичний та службовий паспорти України»№ 153/98 від 26 лютого 1998 року може бути виданий дипломатичний або службовий паспорт.

Як вже зазначалося вище, відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Таким чином, в повній відповідності до діючого законодавства позивач компенсував працівникам, направленим в відрядження за кордон, вартість оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон та включив зазначені суми до складу валових витрат в складі витрат на відрядження.

Підтверджуючими документами щодо оплати наданих послуг є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з пп. 2.1 п. 2 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (надалі - Положення № 88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно пп. 2.4 п. 2 Положення № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Всі акти виконаних робіт, надані перевізником, відповідають вищезазначеним вимогам.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) —це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у

власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ і положень структурних підрозділів ВАТ «Укртранснафта»(Управління експлуатації нафтопроводів, Управління цінової політики та ліцензування, Управління міжнародного співробітництва, Відділ забезпечення охорони об’єктів та питань режиму Управління безпеки, Відділ міжнародних зв’язків та представництв Управління міжнародного співробітництва) основними видами діяльності є: розробка та впровадження єдиної технічної політики при експлуатації нафтопроводів Товариства на всіх рівнях управління для підвищення надійності системи нафтопроводів та готовності аварійно –відновлювальних пунктів до попередження та ліквідації можливих аварій; розробка та впровадження тарифної політики в основних видах діяльності Товариства, забезпечення ліцензування на право ведення основного виду діяльності Товариства та відкриття поточних рахунків в закордонних банках з метою функціонування структурних підрозділів; реалізація та впровадження міжнародного співробітництва та зовнішньоекономічної стратегії Товариства, оперативне управління закордонними представництва підприємства з метою створення сприятливих умов для реалізації спільних міжнародних проектів та забезпечення ефективної діяльності нафтотранспортної системи України; організація та контроль за охороною об’єктів та споруд лінійної частини магістральних нафтопроводів, стаціонарних об’єктів, майна Товариства, забезпечення її відповідності діючому законодавству України, здійснення контролю за ефективністю функціонування системи охорони об’єктів лінійної частини магістральних нафтопроводів та стаціонарних об’єктах, лінійної частини Товариства та стаціонарних об’єктах.

Враховуючи мету відрядження та приймаючи до уваги, що витрати з транспортного перевезення відряджуваних працівників та оформлення закордонних паспортів засвідчені наявними первинними документами, які підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю Компанії, на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" такі витрати підлягали включенню до складу валових витрат.

Співробітник позивача не може відмовитись від службового відрядження до іншого населеного пункту, яке відбувається на підставі розпорядження керівництва ВАТ «Укртранснафта».

Перелік доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи, наведений у п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003 р. Витрати ВАТ «Укртранснафта»на оплату позивачем інформаційних послуг по підготовці і оформленню документів по паспортно-візовій роботі для працівників, які від’їжджали у відрядження за кордон, не можуть бути віднесені до жодного з видів доходів фізичних осіб, наведених у ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в т. ч., й до додаткових благ.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відрядження пов'язані із виробничою діяльністю ВАТ «Укртранснафта», суд вважає, що витрати підприємства для оплати позивачем інформаційних послуг по підготовці і оформленню документів по паспортно-візовій роботі для працівників, які від’їжджали у відрядження за кордон не можуть розцінюватись як додаткове благо цих працівників, яке оподатковується податком з доходів фізичних осіб.

За таких обставин, посилання СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на порушення ВАТ «Укртранснафта»пп. «є»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в цій частині є не обґрунтованим та таким, що не відповідає положенням чинного податкового законодавства.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання за платежем з податку з доходів найманих працівників в частині донарахованих податкових зобов'язань за основним платежем в сумі 4312,65 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8625,30,12 грн., є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Як встановлено судом, відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень –рішень про донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних фінансових санкцій, та рішення про результати розгляду первинної скарги.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито».

У зв’язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету в половинному розмірі від максимальної ставки судового збору.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення від 06.11.2007 р. в частині донарахованого податку з доходів громадян в розмірі 12937,95 грн., з яких 4312,65 грн. основного платежу, 8625,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Судові витрати у розмірі 1,70 грн. присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.