Постанова № 30594590, 05.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2013 року 810/1426/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання: Маджар О.М.,

за участю представника позивача - Богатова Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язати вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

26 березня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» (ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод», товариство) з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (МДПІ, Інспекція) про визнання дій протиправними, зобов'язати вчинити певні дії, а також скасування податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року №0000021500 на суму 1020 грн.

Зазначали, що ними своєчасно, у передбачений законом строк, з дотриманням встановленого порядку, подано засобами електронного зв'язку до податкового органу належним чином заповнену податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року. Позивач підкреслював, що письмового повідомлення про відмову у прийнятті такої декларації не одержував, однак, відповідач, за результатами камеральної перевірки, дійшов висновку про неподання ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» податкової декларації з податку на додану вартість та прийняв рішення про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Посилаючись на порушення Інспекцією положень Податкового кодексу України, просили визнати її дії щодо невизнання податкової декларації як податкової звітності протиправними; зобов'язати МДПІ визнати декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року податковою звітністю з моменту її подання до податкового органу та забезпечити відображення показників такої декларації по особовому рахунку платника податку; скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року №0000021500.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. У наданих письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, зазначив, що позивач не додав до податкової декларації додатків 1, 4, 6 та 7, тому його податкову звітність за січень 2013 року не визнано податковою декларацією.

Під час судового розгляду представник позивача наполягав на порушенні відповідачем встановленого Податковим кодексом України порядку повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, а також на застосуванні передбачених цим Кодексом наслідків такого порушення.

З приводу тверджень податкового органу про відсутність у складі декларацій додатків 1, 4, 6, 7 представник позивача зазначив, що додатки до декларації подаються лише в разі заповнення даних у відповідних рядках декларації.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи із такого.

Як вбачається із статутних документів ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» є юридичною особою, зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 25 липня 2004 року (а.с. 23-28), має свідоцтво платника податку на додану вартість (а.с. 29), тобто є суб'єктом господарської діяльності.

12 лютого 2013 року позивач подав до МДПІ в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року. У складі декларації також подано додатки 2, 3, 5 та реєстр виданих і отриманих податкових накладних.

Факт отримання податкової декларації із додатками та відповідним реєстром підтверджуються копіями квитанцій № 2, згідно яких документи прийнято на районному рівні (а.с. 33,35,37,39,42).

18 березня 2013 року посадовими особами МДПІ проведено камеральну перевірку позивача з питань подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2013 року та складено Акт перевірки від 18.03.2013 № 126/15/33011077.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року.

На підставі Акта перевірки МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року №0000021500, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн.

Суд також зазначає, що згідно пояснень відповідача, викладених у запереченнях, податковий орган повідомив товариство про невизнання податкової декларації листом. Доказів направлення та отримання такого повідомлення ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» Інспекцією не надано. Натомість до письмових заперечень додано повідомлення від 13 лютого 2013 року № 415/10/18-008 про невизнання податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2013 року податковою декларацією.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як передбачає стаття 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пункт 46.5 статті 46 Податкового кодексу України), повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1 статті 48 цього ж кодексу).

За приписами пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов'язковими реквізитами є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Зокрема, в силу положень пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 цього кодексу).

Також вказана стаття визначає, що податкова декларація повинна бути підписана.

Згідно норм пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 кодексу.

Форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, окрім відповідних положень Податкового кодексу України, визначається Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за N 1490/20228 (Порядок).

Відповідно до пункту 13 Розділу 3 вказаного Порядку декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

При цьому, у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Перелік додатків до податкової декларації визначено положеннями пункту 14 Розділу 3 вказаного Порядку, згідно з яким додатками до декларації є: розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) (додаток 1); довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (додаток 4); розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5); довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів; розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7); заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8); розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (ДС9) (додаток 9).

Додатки 1, 6, 7, 8 подаються до декларацій 0110/0121 - 123/0130/0140 за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках. Додатки 2, 3, 4 подаються лише до декларації 0110. Додаток 9 подається до декларацій 0121 - 0123/0130.

Аналіз норм пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України у взаємозв'язку із положеннями пунктів 13, 14 Розділу третього Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, дозволяє дійти висновку, що додатки до податкової декларації мають додаватися лише в разі заповнення даних у відповідних рядках декларації.

З дослідженої у судовому засіданні податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2013 року убачається, що впродовж такого звітного періоду не заповнювалися відомості, які відображаються в додатках 1, 6, 7, 8. Так, у рядках 3, 4, 5, 8, 14, 16, 23 декларації проставлено "-".

Це означає, що твердження податкового органу про необхідність подачі у складі податкової декларації додатку 1, 4, 6, 7 є такими, що суперечать положенням Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 1492.

Тобто, відмова у прийнятті податкової декларації з підстав відсутності додатків 1, 4, 6, 7 не відповідає вимогам чинного законодавства та є протиправною.

Згідно норм пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що в разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).

Як передбачає пункт 49.15 цієї ж статті податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

В силу пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою, зокрема, в разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (підпункт 49.9.2. пункту 49.9 статті 49).зн декларації є безпідставним.

Вимога, викладена в ухвалі суду про відкриття провадження, щодо надання суду повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації та доказів письмового повідомлення позивача про неї, - залишена без виконання. Натомість суду відповідачем надано копію повідомлення про невизнання податкової звітності податковою декларацією.

За чинними правилами, у разі неприйняття декларації податковий орган вправі і зобов'язаний прийняти рішення про відмову у прийнятті податкової декларації. Однак у випадку, що розглядається, Інспекція ухвалила рішення про невизнання податкової звітності податковою декларацією, яке за змістом і формою не передбачене Податковим кодексом України.

Враховуючи пояснення, викладені в запереченнях, за відсутності відомостей про наявність інших рішень, суд розцінює його як відповідник рішення про відмову у прийнятті податкової декларації, але і наголошує на необхідності прийняття саме останнього як такого, що передбачене вимогами чинного податкового законодавства.

Крім того, під час судового розгляду встановлено, що позивач подав податкову декларацію за січень 2013 року до податкового органу засобами електронного зв'язку 12 лютого 2013 року.

Порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді передбачений Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10.04.2008 р. № 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 р. за №320/15011 (Інструкція № 233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Так, пунктом 7.5 Інструкції № 233 визначено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

При цьому, пунктом 7.6 Інструкції № 233 встановлено, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано квитанцію №2 про доставку документа - податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року та прийняття на районному рівні ДПС України 12.02.2013 о 16:59:43. У цій квитанції не зазначено, як це передбачено пунктом 7.6 Інструкції № 233, що така податкова декларація не прийнята податковим органом.

Отже, отримання позивачем зазначеної квитанції №2 свідчить про здійснення перевірки податкової декларації вимогам законодавства щодо заповнення та подання такої декларації та її прийняття, а також про відсутність будь-яких помилок зі сторони платника податку щодо заповнення усіх реквізитів податкової декларації.

Суд підкреслює, що докази наявності рішення про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року та направлення повідомлення про таку відмову позивачу - відсутні.

Отже податковий орган при прийнятті податкової звітності позивача за січень 2013 року також порушив вимоги пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України щодо строків прийняття та надсилання повідомлень про відмову у прийнятті податкових декларацій.

Тому, в силу пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України вказану податкову декларацію слід вважати прийнятою з моменту її подання, а рішення від 13 лютого 2013 року щодо невизнання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» з податку на додану вартість за січень 2013 року податковою декларацією підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як вже встановлено, висновок посадових осіб Інспекції щодо неподання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, невизнання її податковою звітністю є безпідставним та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства.

Це означає, як наслідок вищевикладеного, що податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року №0000021500 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020,00 грн. підлягає скасуванню як протиправне.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про зобов'язання МДПІ визнати декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року податковою звітністю з моменту її подання до податкового органу та забезпечити відображення показників такої декларації по особовому рахунку платника податку, суд дійшов висновку, що в цій частині провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.

Дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження податкового органу щодо визнання ділових паперів суб'єктів права податковою чи іншою звітністю. Такий обов'язок податкового органу випливає із Податкового кодексу України і жодного судового рішення не потребує.

До того ж, статтею 49 Податкового кодексу України не тільки встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби, а також передбачено певні правові наслідки у вигляді визначення кола обставин, за настання яких податкова декларація вважається прийнятою незалежно від волі податкового органу.

Такі наслідки виникають у зв'язку з констатацією судом певних юридичних фактів в силу закону і це не потребує підкріплення судовим рішенням. Тобто визнання протиправними відмови у прийнятті декларації та невизнання податкової звітності податковою декларацією мають наслідком її прийняття з моменту подання.

За приписами пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У процесуальному аспекті частиною третьою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при закритті провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Але, оскільки розгляд справи по суті має завершитися постановленням єдиного процесуального документу, який вбирає в себе відповідь на всі питання, що мають бути вирішені судом у зв'язку із закінченням провадження у справі, то ухвала, що передбачена частиною третьою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, може постановлятися, якщо провадження у справі закривається щодо усіх позовних вимог. Якщо ж судовим рішенням за результатами розгляду позову, що складається з декількох позовних вимог, передбачено різні процесуальні наслідки для різних вимог, дотримуючись принципу процесуальної економії, суд має прийняти постанову, в резолютивній частині якої повинен надати остаточну відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду, а якщо позов задоволено частково - висновок суду про відмову в задоволенні решти позовних вимог, закриття провадження або залишення без розгляду позову в частині, що залишилась без задоволення.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а в частині позовних вимог щодо зобов'язання МДПІ визнати декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року податковою звітністю з моменту її подання до податкового органу та забезпечити відображення показників такої декларації по особовому рахунку платника податку, - провадження у справі підлягає закриттю.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 114,71 грн.

За правилами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі часткового задоволення позову, судові витрати позивачу присуджуються пропорційно задоволеним вимогам.

У випадку, що розглядається таку пропорцію, визначити не є можливим. Оскільки вимога майнового характеру підлягає задоволенню, а що стосується немайнових, то їх було декілька, сума судового збору за їх заявлення сплачена одна (без врахування кількості), а частина у якій провадження підлягає закриттю - не вплинула на остаточний розмір витрат, які підлягають відшкодуванню в частині задоволених вимог, тому суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у повному розмірі його сплати.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 13 лютого 2013 року щодо невизнання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» за січень 2013 року податковою декларацією з податку на додану вартість.

Визнати протиправною відмову Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» за січень 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 18 березня 2013 року №0000021500.

У частині позовних вимог про зобов'язання Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» з податку на додану вартість за січень 2013 року податковою звітністю та забезпечити відображення показників такої декларації по особовому рахунку платника податку - провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» витрати по сплаті судового збору в сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 71 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 квітня 2013 р.