Ухвала суду № 30594400, 02.04.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/12505/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Богдан ВячеславовичНомер провадження 22-ц/788/784/13 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Ільченко О. Ю., Криворотенка В. І.,

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2013 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради, про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3.

На зазначене рішення позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі він, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення по даній справі ті обставини, які були встановлені судовими рішеннями по іншій справі, які скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2012 року. Крім того, суд взяв до уваги обставини про те, що технічні умови на водопостачання та водовідведення були видані ОСОБА_5, попередньому власнику його частини будинку, щодо всього будинку, однак при цьому не врахував, що замовником проекту водопостачання і водовідведення, платником зазначених робіт, в тому числі і побудованого оглядового колодязя, був ОСОБА_5 і ніякої участі в оплаті щодо проведення водопровідної системи попередній власник своєї частини будинку ОСОБА_6 не брала. Таким чином, єдиним власником водопровідних, каналізаційних мереж та оглядового колодязя був ОСОБА_5, а після набуття права власності на його частку будинку - власником оглядового колодязя став позивач. Також суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про те, що відповідач не чинить йому перешкод у користуванні оглядовим колодязем, оскільки той неодноразово погрожував йому розплатою та вдавався до спроб відключити воду в його квартиру.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 про задоволення апеляційної скарги, пояснення відповідача ОСОБА_4 про залишення рішення без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони є законними і обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно положень ч.ч.1-3 ст.16 Земельного кодексу Української РСР 1970 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.

Відведення земельних ділянок здійснюється на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної та сільської ради депутатів трудящих в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР та Української РСР.

У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок зазначається мета, з якою вони надаються, та основні умови користування землею.

Положеннями ч.5 ст.20 цього ж Земельного кодексу Української РСР передбачено, що право землекористування громадян, які проживають у сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств та організацій та погосподарських книгах сільських рад, а у містах та селищах - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних рад депутатів трудящих.

Відповідно до вимог ст.22 Земельного кодексу Української РСР починати користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) та видачі документа, що засвідчує право користування землею, забороняється.

Як передбачено положеннями ч.1 ст.24 Земельного кодексу Української РСР, в залежності від цільового призначення кожної земельної ділянки, що надана в користування, землекористувачі мають право у встановленому порядку:

1) будувати жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди;

2) здійснювати посіви сільськогосподарських культур, посадку лісних, плодових, декоративних та інших насаджень;

3) користуватися сінокосами, пасовищами та іншими угіддями;

4) використовувати для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф та водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі.

Згідно положень ч.1 ст.316 нині діючого ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно зі свідоцтвами від 20 лютого 1987 року про право власності на частку в спільному майні подружжя та про право на спадщину за законом ОСОБА_6 належало 55/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1. Інша частина вказаного житлового будинку - 45/100 (квартира №2), відповідно до договору дарування від 03 листопада 1971 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 січня 1992 року, належала на праві власності її сестрі - ОСОБА_7 (а.с.22, 27).

14 травня 2004 року ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_4 договір довічного утримання, відповідно до умов якого, належне їй вказане нерухоме майно і 55/100 частин приватизованої в 2000 році у спільну часткову власність присадибної земельної ділянки (загальна площа якої становить 508 кв.м) було відчужено останньому. ОСОБА_6 померла у квітні 2006 року.

Після смерті ОСОБА_7, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, належні їй 45/100 частин житлового будинку за вказаною адресою, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 2005 року, успадкував ОСОБА_8, який і зареєстрований за вказаною адресою з 27 грудня 2005 року (а.с.24).

Ще у 1987 році за зверненням чоловіка ОСОБА_7 - ОСОБА_5, який був інвалідом першої групи, Сумський відділ Республіканського інституту «Укржилремпроект» виконав проект №87-1548 на водопостачання як одного цілісного об'єкту житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.10, 11, 12, 13, 14, 15-16).

Тоді ж у 1987 році ОСОБА_5 виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства були видані технічні умови на водовідведення як одного цілого будинку АДРЕСА_1 (а.с.25).

Згідно з цими проектами, технічними умовами та наданими дозволами підрядні організації від централізованої міської мережі, яка проходить по проїжджій частині дороги АДРЕСА_1, побудували водопровід до вказаного житлового будинку, а також здійснили водовідведення. Замовником цього будівництва також вказаний ОСОБА_5, від імені якого і вносились кошти (а.с.17, 18-20, 21, 26).

Спірний оглядовий водопровідний колодязь, який знаходиться на проїжджій частині дороги по вул.20 років Перемоги біля житлового будинку №4, чавунний люк, що закриває до нього вхід, заасфальтовано, чого сторони не заперечують, на балансовому утриманні КП «Міськводоканал» не перебуває, а також не знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Суми, що вбачається з письмового повідомлення КП «Міськводоканал» Сумської міської ради (а.с.32).

В п.15.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлкомунгоспу від 27 червня 2008 року № 190, зазначено, що не дозволяється здійснювати роботи в мережах централізованого питного водопостачання та водовідведення, відкривати ляди колодязів, спускатися в них, регулювати засувки без присутності представників виробника.

В матеріалах справи відсутні докази про відведення земельної ділянки, на якій впослідуючому був побудований оглядовий водопровідний колодязь, а також про належність позивачу на праві власності чи користування земельної ділянки, на якій розташований оглядовий колодязь, від якого відходить водопровід до житлового будинку, що належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним у справі доказам, з яких не вбачається, що позивачу відповідно до закону на праві власності належить оглядовий колодязь, враховуючу і ту обставину, що цей колодязь не може бути окремим об'єктом права власності для позивача, так як навіть спускатись в нього без присутності представників КП «Міськводоканал» не дозволяється, а також те, що земельна ділянка, на який він розташований, не тільки не виділялась позивачу, а також не оформлена на праві власності чи користування за ним, тому дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в зазначеній частині.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд безпідставно не врахував наданих доказів, які свідчать про належність спірного оглядового колодязя позивачу на праві власності, не заслуговують на увагу.

Зокрема, обставини того, що колишній власник частини житлового будинку ОСОБА_5 був замовником проекту водопостачання та водовідведення, за власні кошти придбав матеріали та виконав роботи відповідно до проектів та технічних умов, не свідчать про те, що він набув право власності на спірний колодязь.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 2005 року спірний оглядовий колодязь не входив до спадкового майна, право власності на яке після смерті ОСОБА_7 перейшло до ОСОБА_3 (а.с.24).

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з матеріалів справи, позивач не довів не тільки того, що він є власником спірного водопровідного колодязя, а й обставин того, що відповідач чинить йому перешкоди в користуванні тим колодязем, нібито повісивши замки на люці, ураховуючи, що колодязь знаходиться на проїжджій частині дороги і люк, що закриває до нього вхід, заасфальтований, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про зворотнє не заслуговують на увагу колегії суддів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -