Ухвала суду № 30592449, 04.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 р.Справа № 1570/7791/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Осіпова Ю.В.,

судді - Жука С.І.

при секретарі:Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Портал Ком» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Портал Ком» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання дій щодо проведення перевірки, складення акту та його висновків протиправними (акт від 20 листопада 2012 року № 7045/22-5/37420171).

Свої позовні вимоги ПП «Портал Ком» обґрунтувало незаконністю спірних дій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Визнано спірні дії протиправними.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції було встановлено, що 12.10.2012 року відповідачем було направлено до позивача запит №42084 про надання інформації та її документального підтвердження з питань взаємовідносин із ТОВ «Еля Агроекспорт» у періоді з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року (т.1 а.с.191).

25.10.2012 року позивач надав відповідачу лист від 24.10.2012 року № 85, яким повідомив ДПІ про те, що підприємство втратило оригінали первинних документів та просило надати 90 днів для їх відновлення (т.1 а.с.13).

26.10.2012 року відповідач, на підставі п.п.78.1.1 п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК прийняв наказ №2465 від 26.10.2012 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача» з 31.102012 року терміном на 10 робочих днів щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами за серпень 2012 року (т.1 а.с.14, 196).

В період з 26.10.2012 року по 15.11.2012 року, на підставі наказу від 26.10.2012 року №2465, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин із платником податків ТОВ «Еля Агроекспорт» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

За результатами цієї перевірки, податковим органом складено акт від 20.11.2012 року №7045/23-5/37420131, яким встановлено, що операції купівлі-продажу позивача за період серпень 2012 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нереальності на адресу покупцям на загальну суму ПДВ 1057324,10 грн. по ланцюгу придбання від ТОВ «Еля Агроекспорт» на загальну суму ПДВ 163968,20 грн. (т.1 а.с.15-32).

Колегія суддів вважає протиправними дії відповідача щодо призначення і проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача і щодо складання акту перевірки від 20.11.2012 року №7045/22-5/37420171 з наступних підстав.

Відповідно до п.п.75.1.2. ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78 ст. 78 ПК України, підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є виявлені факти за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 73.3. ст. 73 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2012 року, на підставі п.73.3 п.73.5 ст.73, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78 ст.78 ПК України, відповідачем було надіслано на адресу позивача запит №42084 про надання інформації та її документального підтвердження з питань взаємовідносин із ТОВ «Еля Агроекспорт» у періоді з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року. При цьому підставою для направлення вказаного запиту зазначено встановлення сумнівності факту здійснення цих операцій, хоча така підстава, як наявність у податкового органу сумнівів, положеннями ПК України не передбачена (т.1 а.с. 191).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.3 цієї статті, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 44.5 цієї статті у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

З зазначеної норми вбачається, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити ОДПС за місцем обліку, зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, а терміни проведення перевірки в такому випадку переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах строків, визначених цим підпунктом.

Позивачем, відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України, було направлено до ДПІ листа від 24.10.2012 року №85, яким підприємство повідомило податковий орган про те, що 22.10.2012 року ПП втратило оригінали первинних документів, який було отримано ДПІ 25.10.2012 року (т.1 а.с.13, 192).

Не зважаючи на лист позивача від 24.10.2012 року № 85, в порушення абз.3 п.44.5 ст.44 ПК відповідачем була призначена наказом № 2465 від 26.10.2012 року вищенаведена документальна позапланова виїзна перевірка. При цьому вказаним наказом була призначена перевірка щодо усіх господарських операцій позивача за серпень 2012 року (т.1 а.с. 14, 196).

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З наказу ДПІ № 2465 від 26.10.2012 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП», вбачається, що проведення такої перевірки позивача призначено з 31.102012 року терміном на 10 робочих днів (т.1 а.с.14, 196), але з акту перевірки від 20.11.2012 року №7045/23-5/37420131 вбачається, що перевірка проводилася з 26.10.2012 року по 15.11.2012 року, тобто її було розпочато до встановлено вказаним наказом строків та до вручення позивачу цього наказу, що підтверджується розпискою від 31.10.2012 року (т.1 а.с.15, 193-194).

Також судом встановлено, що відповідачем при здійсненні спірної перевірки взагалі не вивчалися будь-які бухгалтерські та інші первинні документи по його господарським операціям у серпні 2012 року, що підтверджується актом спірної перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період серпень 2012 року була призначена наказом № 2465 від 26.10.2012 року з порушенням вимог п. 44.5 ст. 44 ПК України, тобто до відновлення позивачем первинних документів, які необхідні для проведення такої перевірки, з порушенням п. 78.4 ст. 78 ПК України, оскільки була розпочата до вручення представнику позивача наказу про проведення перевірки, а отже ця перевірка не може вважатися законною.

Крім цього, у листі від 25.10.2012 року підприємство просило надати 90 днів для відновлення втрачених документів, але в порушення вимог п. 44.5 ст. 44 ПК України ДПІ призначила спірну перевірку, яка була проведена без вивчення будь-яких первинних документів, і за наслідками такої перевірки ДПІ прийшло до висновку, що господарські угоди ПП за серпень 2012 року були укладені без мети створення юридичних наслідків, обумовлених цими угодами, а тому є нікчемними.

Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочини є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин, до яких віднесені вище зазначені договори є правомірними, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім цього, відповідно до ст. 234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, і відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання будь-яких угод позивача за серпень 2012 року, в тому числі і з ТОВ «ЕЛЯ АГРОЕКСПОРТ», у встановленому законом порядку недійсними, а податкові органи повноваженнями щодо визнання таких правочинів нікчемними або недійсними діючим законодавством не наділені.

Крім цього, висновки спірної перевірки спростовуються відновленими та наданими суду первинними документами по правовідносинам з ТОВ «ЕЛЯ АГРОЕКСПОРТ», а також документами, які підтверджують здійснення ПП господарської діяльності (т.1 а.с. 33-89, 109-172, 205-250, т. 2 а.с. 1-25).

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів суд приходить до висновку, що призначивши наказом № 2465 від 26.10.2012 року документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами за серпень 2012 року, а також провівши перевірку щодо підтвердження взаємовідносин позивача із платником податків ТОВ «Еля Агроекспорт» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, та склавши акт від 20.11.2012 року №7045/23-5/37420131, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення цих дій, у зв'язку з чим заявлені підприємством вимоги про визнання протиправними вказаних дій податкового органу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду належних доказів на підтвердження правомірності здійсненої спірної перевірки та складеного акту цієї перевірки, а також викладених в ньому висновків щодо нікчемності угод позивача з його контрагентами за серпень 2012 року.

Посилання відповідача на те, що позивач повідомив його лише листом від 25.10.2012 року про втрату первинних документів, але при цьому не підтвердило довідкою відповідної форми з райвідділу міліції про втрату таких документів, суд до уваги не приймає, оскільки ні ПК України, ні іншими нормами законодавства, які регулюють призначення та проведення перевірок органами ДПС, не передбачено обов'язок платників податків підтверджувати факт втрати первинних документів довідкою з ОВС для відстрочення проведення перевірки.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Портал Ком» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання дій щодо проведення перевірки, складення акту та його висновків протиправними (акт від 20 листопада 2012 року № 7045/22-5/37420171) - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 8 квітня 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Осіпов/

/С.І. Жук/