Постанова № 30592112, 03.04.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року справа № 824/463/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Анісімова О.В.,

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,

за участю:

представника позивача - Клим Л.П.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вижницького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

Вижницький районний центр зайнятості (далі - позивач або ВРЦЗ) звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач або ОСОБА_2) про повернення коштів матеріального забезпечення у розмірі 2594,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 перебувала на обліку у ВРЦЗ як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю. Однак, в період перебування її на обліку в ВРЦЗ вона неофіційно працевлаштувалася до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, про що не повідомила позивача, у зв'язку із чим безпідставно отримала допомогу по безробіттю у сумі 2594,72 грн.

Відповідач щодо задоволення позову заперечила.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, суду пояснила наступне.

Так, до ВРЦЗ звернулась ОСОБА_2 із заявою про надання їй статусу безробітної до вирішення питання про працевлаштування. Згідно із наказом №НТ120420 від 18.12.2012 р. відповідачу присвоєно статус безробітної, в той же день її ознайомлено з правами та обов'язками, які вона має у зв'язку із наданням такого статусу. Крім цього, їй призначено виплату державної соціальної допомоги у зв'язку із безробіттям.

Однак, постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 01.10.2012 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та пояснення ОСОБА_2, наданого 06.09.2012 р. державному інспектору праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернівецькій області ОСОБА_4, встановлено, що під час перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітна, відповідач з 05.09.2012 р. працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 кухонним працівником (посудомийник). У зв'язку із зазначеним ВРЦЗ проведено перевірку, яка задокументована актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним від 18.12.2012р., №6 (далі - акт, акт перевірки), якою підтверджено факт працевлаштування відповідача з 05.09.2012 р. у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 За час перебування на обліку в ВРЦЗ, з 05.09.2012 р. по 05.12.2012 р. на розрахунковий рахунок відповідача перераховано допомогу по безробіттю у сумі 2594,72 грн., які підлягають поверненню у зв'язку з її зайнятістю. Листом №1793 від 21.12.2012р. відповідачу запропоновано добровільно повернути зазначені кошти протягом п'ятнадцяти календарних днів від дня поштового відправлення. Однак, на момент подачі позову сума боргу відповідачем не погашена. Виходячи з цього позивач просить стягнути суму боргу на користь ВРЦЗ.

Відповідач адміністративний позов не визнала, просила суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції суду пояснила, що дійсно з 05.09.2012 р. по 06.09.2012 р. працювала посудомийником в кафе, яке належить фізичний особі-підприємцю ОСОБА_3, за що отримала 20 грн. заробітної плати та кондитерські вироби (хліб, булки). Однак ця робота носила не систематичний характер, при цьому її діяльність полягала у допомозі знайомим, які працювали в цьому кафе. Посилаючись на свій скрутний матеріальний стан просить суд відмовити у задоволенні позову.

Також, ОСОБА_2 суду пояснила, що їй було відомо про необхідність повідомляти ВРЦЗ у разі працевлаштування, а також те, що пояснення державному інспектору праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернівецькій області ОСОБА_4 нею надавалось добровільно, без застосування будь-якого примусу.

Крім цього, судом в якості свідка допитано ОСОБА_4, який пояснив суду, що працює на посаді державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернівецькій області та 06.09.2012 р. спільно з посадовою особою органу державної податкової служби проводив перевірку в кафе, яке належить фізичний особі-підприємцю ОСОБА_3 У ході перевірки ним виявлені факти неофіційного працевлаштування осіб. Зокрема, ОСОБА_2 працювала на посаді посудомийника, що сама підтвердила, під час перевірки. Пояснення ОСОБА_2 надавала добровільно, під час перевірки вона одна знаходилась на кухні кафе та була одягнута у робочий фартух.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.

Законами України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ (далі - Закон № 803-ХІІ) та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (далі - Закон № 1533-ІІІ) встановлено правовий статус центрів зайнятості, безробітних, умови надання статусу безробітного та їх соціальний захист.

Згідно із ст. 12 Закону № 1533-ІІІ виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Відповідно до п.3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 (далі по тексту - Порядок), обов'язок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення виконують районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Таким чином, з вищевикладеного слідує, що ВРЦЗ має право проводити перевірки достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, приймати відповідні рішення за результатами перевірок та звертатись до адміністративного суду з позовом про повернення коштів матеріального забезпечення.

Відповідно до ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Згідно із ст. 6 Закону № 1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі по тексту - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи, а також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних. Порядок реєстрації осіб як безробітних та умови надання їм забезпечення встановлені розділом V Закону № 1533-ІІІ.

ОСОБА_2 20.04.2012р. звернулась до ВРЦЗ із заявою, відповідно до змісту якої просила до вирішення питання щодо її працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Крім цього, у зазначеній заяві відповідач підтвердила те, що на той момент не мала постійного або тимчасового заробітку, в т.ч. за договорами цивільно-правового характеру, права на пенсію за віком, у т.ч. на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно. Допомогу по безробіттю просила виплачувати один/два рази на місяць.

Наказом ВРЦЗ №НТ120420 від 20.04.2012 р. ОСОБА_2 присвоєно статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю з 20.04.2012 року. Наказом № НТ121218 від 18.12.2012 р. припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Виходячи з законодавчого визначення безробітної особи, що наведене вище, та ст.22 Закону №1533-ІІІ, рішення про присвоєння правового статусу безробітного та призначення йому допомоги по безробіттю може прийматись органами державної служби зайнятості у випадку, якщо особа, що звертається із відповідною заявою, відповідає наступним вимогам: є працездатним громадянином працездатного віку; через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів; зареєстрована в службі зайнятості як така, що шукає роботу, готова та здатна приступити до підходящої роботи; протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювала на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачувала страхові внески, має право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Судом встановлено, що на момент звернення до ВРЦЗ для надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач відповідав визначеним для цього законом умовам.

Згідно із ст. 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Виходячи з того, що ст.31 цього ж Закону працевлаштування безробітного визначено як підставу припинення виплати допомоги по безробіттю, дана обставина є такою, що впливає на умови виплати матеріального забезпечення, а тому безробітний зобов'язаний повідомляти державну службу зайнятості про своє працевлаштування.

Разом з цим, відповідно до постанови Вижницького районного суду Чернівецької області від 01.10.2012 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та пояснення ОСОБА_2, наданого 06.09.2012 р. державному інспектору праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернівецькій області ОСОБА_4, встановлено, що під час перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітна, відповідач з 05.09.2012 р. працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 кухонним працівником (посудомийник). Зазначене у судовому засіданні підтвердила ОСОБА_2 та допитаний в якості свідка ОСОБА_4

Про укладення вказаної угоди відповідач не повідомила ВРЦЗ, чим порушила свій обов'язок своєчасно повідомляти службу зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення.

Відповідно до ч. 3, ст. 36 Закону № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно із Порядком, у випадку, якщо до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації, він повинен провести розслідування достовірності настання страхового випадку щодо такої особи. Результати перевірки оформлюються актом.

18.12.2012 року ВРЦЗ проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" стосовно ОСОБА_2 За результатами перевірки складено акт №6, відповідно до висновків якого виявлено порушення з боку відповідача, що полягає у перебуванні її на обліку у ВРЦЗ у статусі безробітної в той час, коли вона здійснювала трудову діяльність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 На підставі акту прийнято наказ №88 від 18.12.2012 р., відповідно до якого вирішено повернути кошти матеріального забезпечення, надані відповідачу як допомога по безробіттю у розмірі 2594,72 грн.

Відповідно до п.7 Порядку протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Зазначене повідомлення направлене відповідачу 21.12.2012р. Однак, станом на момент подачі позову зазначений борг відповідачем не погашено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов Вижницького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про повернення коштів матеріального забезпечення у розмірі 2594,72 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Вижницького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2594 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 72 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Вижницького районного центру зайнятості незаконно отриману допомоги по безробіттю у розмірі 2594 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 72 коп. на р/р 37173032000001 у ГУДКСУ в Чернівецької області, МФО 856135, Вижницьке відділення Держказначейства інд. код 37984590, одержувач Вижницький районний центр зайнятості, ЄДРПОУ 21432399.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 08 квітня 2013 р.

Суддя О.В. Анісімов