Ухвала суду № 3059176, 14.08.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

Іменем України

14 серпня 2008 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

суддів: Костенка М.І.

Нечитайла О.М.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 15.08.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року у справі №28/106-А за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СХП» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києвапро скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2006 року товариством з обмеженою відповідальністю «СХП» подано позов до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києвапро скасування податкового повідомлення-рішення №0000402390/3 від 05.05.2005 р. в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 2085 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1043 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що після встановлення факту порушення, позивач на підставі п.п.7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» виправив помилки шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Постановою господарського суду м. Києва від 15 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2006 року, позов задоволено повністю, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000402390/3 від 05.05.2006 р. в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 2085 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1043 грн.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки в оскаржуваних судових актах, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами додаткової позапланової виїзної перевірки позивача на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.08.2004р. по 31.03.2005 р., було складено акт №114/23-605-24077906 від 07.02.2006 р.

ДПА в м. Києві, по результатам розгляду заперечення позивача від 09.02.2006 р. на акт перевірки, прийняла рішення №319/10/25-114 від 16.02.2006 р., яким донарахувала останньому податок на додану вартість в розмірі 2085 грн. та застосувала штрафні санкції в розмірі 1043 грн.

На підставі вказаного рішення, відповідач виніс податкове-повідомлення рішення №0000402390/2 від 09.03.2006 р. За результатами адміністративного оскарження, ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення №0000402390/3 від 05.05.2006 р. Вказаними повідомленнями-рішеннями позивачу була визначена сума зобовязання з ПДВ в розмірі 3172,50 грн., з яких 2115 грн. основний платіж та 1057,50 грн. штрафні санкції.

Відповідно п.5.1. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Судовою колегією з матеріалів справи вбачається, що позивач 10.02.2006 р. подав всі передбачені п.п.7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» документи, що надало йому право скоригувати податковий кредит та врахувати виявлений завищений податковий кредит з податку на додану вартість в рахунок існуючої у позивача переплати з ПДВ.

Згідно п.17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі пяти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобовязань адміністративні штрафи не накладаються.

Станом на 30.05.2006 року у позивача була відсутня заборгованість перед бюджетом, що підтверджується звіркою розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2006 р. по 30.05.2006 р.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що проведення позивачем вищезазначених коригувань після перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства. Водночас, у відповідача не було підстав податковим повідомленням-рішенням вимагати позивача погасити зобовязання по сплаті податку та штрафні санкції, за виявлені в ході перевірки порушення, нараховані податковим рішенням.

Відповідно Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.2001 р., у разі, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відсутність підстав для повторного донарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 2085 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1043 грн., оскільки платник податків фактично погодившись з висновками акту перевірки погасив нараховане зобовязання з податку на додану вартість здійснивши відповідні коригування за рахунок переплат по податку.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок судів не спростовують.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли привести до зміни чи скасування судових рішень, в справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 2201, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 15.08.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року у справі №28/106-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.

Головуючий О.І. Степашко

Судді М.І. Костенко

О.М. Нечитайло

Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко