Ухвала суду № 3059156, 07.08.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

07 серпня 2008 року                                                                         м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого      Степашка О.І.

суддів:                 Рибченка А.О.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Костенка М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 04.05.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року у справі №41/75а за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі дорожнього фізкультурно-спортивного клубу «Локомотив» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку  про визнання недійсною першої податкової вимоги,

в с т а н о в и л а :

У березні 2006 року Державним підприємством «Донецька залізниця» в особі дорожнього фізкультурно-спортивного клубу «Локомотив» подано позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку  про визнання недійсною першої податкової вимоги №1/2 від 01.03.2006 р. на суму 33356,85 грн. з податку з доходів найманих працівників.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що у переліку податків і зборів, визначеному ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» не міститься податок з доходів найманих працівників. Відповідно ст. 1 вказаного Закону, податки і збори, справляння яких не передбачено цим законом, сплаті не підлягають. Окрім цього, сума вказана у спірній вимозі, складається із сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені у податкових повідомленнях-рішеннях та не є узгодженими, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними вказаних повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Донецької області від 04 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10 липня 2006 року, позовні вимоги було задоволено та визнано недійсною першу податкову вимогу №1/2 від 01.03.2006 р. на суму 33356,85 грн.

В касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки в оскаржуваних судових актах, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідачем прийнято першу податкову вимогу від 01.03.2006 року №1/2 про стягнення податкового боргу з податку з доходів найманих працівників в сумі 33356,85 грн., в тому числі основний платіж - 11118,95 грн., штрафні (фінансові) санкції -22237,90 грн., які складаються з сум податкових повідомлень-рішень №0001010821/0/36789/10/15-16-23/4 від 01.12.2005 р. та №0001010821/1/261/10-15-16-23/4 від 11.01.2006 р. про стягнення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 33356,85 грн., які прийняті на підставі акта перевірки №309-15-16-23/4/26391512 від 23.11.2005 р.

Відповідно п.1.3. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  податкове зобов’язання – це самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (пункт 6.2.1. статті 6 цього Закону).

Пунктом 1.10. ст. 1 вказаного Закону передбачено, що податкова вимога – це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

За змістом ч. 2 пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

З аналізу вищевикладених норм судовою колегією вбачається, що висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає лише один випадок направлення платнику податків податкової вимоги, а саме - несплата у встановлені законом строки узгодженого податкового зобов’язання, зроблений правомірно та у відповідності до цільового спрямування коментованого нормативно-правового акта.

У відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181 податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом згідно із пунктами 4.2 та 4.3 статті 4 вказаного Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 даної статті при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, щопозивачем було подано позовну заяву від 16.02.2006 року №41 до господарського суду Донецької області про визнання недійсними вказаних податкових повідомлень-рішень. Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.03.2006 року було відкрите провадження у адміністративній справі №31/38а.

Колегія суддів касаційної інстанції, аналізуючи сукупність вищенаведених обставин, які підтверджуються документально, вважає, що суди прийшли до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що суди обох інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, дали належну оцінку доказам і постановили з дотриманням норм матеріального і процесуального права рішення, які не підлягають скасуванню, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220-1, 230 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку відхилити.

Постанову господарського суду Донецької області від 04.05.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року у справі №41/75а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.

Головуючий                                                               О.І. Степашко

Судді                                                                                    А.О. Рибченко

Н.Є. Маринчак

О.М. Нечитайло

М.І. Костенко