Ухвала суду № 3059159, 07.08.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

07 серпня 2008 року                                                                         м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого      Степашка О.І.

суддів:                 Рибченка А.О.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Костенка М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову господарського суду Херсонської області від 16.08.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року у справі №7/273-АП-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вік» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а :

У липні 2006 року товариством з обмеженою відповідальністю «Вік» подано позов до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.12.2005 року №0009082301/0 про донарахування 30805 грн. основного зобов’язання з податку на прибуток та 9578,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою господарського суду Херсонської області від 16 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року, позовні вимоги було задоволено та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.12.2005 року №0009082301/0.

Вказані рішення обґрунтовані тим, що позивач після виведення основного засобу IIIгрупи - судна «Ян Гамарник» з експлуатації не змінював його балансової вартості та не нараховував амортизаційні відрахування, а після введення в експлуатацію, збільшив його балансову вартість на суму витрат, пов’язаних з ремонтними роботами, що відповідає вимогам п.п.8.4.6. п.8.4 статті 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Херсоніпросить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки в оскаржуваних судових актах, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 01.10.2003 р. по 30.09.2005 р. було складено акт № 2436/23-4/30069040 від 08.12.2005 р., яким зафіксовано порушення підприємством порядку визначення валових витрат, встановлених приписами п.п.8.7.1. п.8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження валових витрат на суму 73900 грн. Перевіркою правильності визначення суми амортизації встановлено завищення амортизаційних відрахувань у сумі 232323 грн., у тому числі за 2004 р. у сумі 99869 грн., за І- III квартали 2005 р. у сумі 132454 грн.

На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0009082301/0 від 16.12.2005 р., яким позивачу було донараховано податкове зобов’язання за платежем «податок на прибуток» - за основним платежем у сумі 30805 грн. та 9578,40 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією.

Згідно п.п.8.7.1. п.8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об’єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об’єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу. Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом. Проведення будь-яких робіт, пов’язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу генерального директора ТОВ «Вік» № 4 від 01.06.2003 р. судно «Ян Гамарник» було виведено з експлуатації з 07.06.2003 р. в зв’язку з підготовкою до ремонту та зачисткою корпусу. Ремонтні роботи, пов’язані із заміною, виготовленням, очисткою, ґрунтовкою тощо корпусних конструкцій були виконані 01.03.2004 р., що підтверджується актом виконаних робіт і ремонтною відомістю. Після закінчення корпусних та зварювальних робіт наказом № 1 від 10.03.2004 р. судно введено в експлуатацію, оскільки проведення подальших ремонтних робіт не перешкоджало його використанню в якості зберігача нафтопродуктів.

Відповідно до п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів (п.п.8.1.3. п.8.1. ст. 8 цього Закону).

Підпунктом 8.4.6. пункту 8.4. статті 8 зазначеного Закону передбачено, що у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється. Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов’язаних з цими роботами.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що суди обох інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, дали належну оцінку доказам і постановили з дотриманням норм матеріального і процесуального права судові рішення, які не підлягають скасуванню, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220-1, 230 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити.

Постанову господарського суду Херсонської області від 16.08.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року у справі №7/273-АП-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.

Головуючий                                                                О.І. Степашко

Судді                                                                                     А.О. Рибченко

Н.Є. Маринчак

О.М. Нечитайло

М.І. Костенко