Ухвала суду № 3059154, 05.08.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05серпня 2008 року                                                                         м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого      Степашка О.І.

суддів:                 Бишевої Л.І.

Рибченка А.О.

Нечитайла О.М.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову господарського суду Полтавської області від 22.11.2005 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року у справі №3/148 за позовом відкритого акціонерного товариства Гадяцька «Сільгоспхімія» до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а :

Відкритим акціонерним товариством Гадяцька «Сільгоспхімія» подано позов до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000802301/0/89 від 07.10.2004 року, №0000302600/1 від 09.12.2004 року, №0000302600/3 від 17.05.2005 року.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що Законом України «Про податок на додану вартість» серед обов’язкових реквізитів податкової накладної з податку на додану вартість не передбачено адресу покупця, тому позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту травня місяця та лютого місяця 2004 року суму 142697 грн. 19 коп.

Постановою господарського суду Полтавської області від 22.11.2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року, позовні вимоги було задоволено та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Гадяцької МДПІ Полтавської області №0000802301/0/89 від 07.10.2004 року, №0000302600/1 від 09.12.2004 року, №0000302600/3 від 17.05.2005 року.  

Вказані рішення були мотивовані тим, що залучені до матеріалів справи податкові накладні (суми податку на додану вартість за якими відповідачем виключено з сум податкового кредиту позивача) мають всі заповнені реквізити, відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», недоліки деяких податкових накладних є несуттєвими, тому позивачем правомірно включені до сум податкового кредиту. Крім того, по фактична сплата позивачем податку на додану вартість, відповідно до отриманих податкових накладних, підтверджується матеріалами справи.

В касаційній скарзі Гадяцька міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства заявленого позивачем до відшкодування податку на додану вартість за лютий та травень 2004 року було складено акт №190/23/05486987 від 04.10.2004 року, яким було виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: у розмірі 26184 грн. 74 коп. - за податковою декларацією за травень місяць 2004 року та у розмірі 116512 грн. 45 коп. -  за податковою декларацією за лютий місяць 2004 року.

На підставі вказаного акту, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000802301/0/89 від 07.10.2004 р., яким, відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивача сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19968,72 грн.

Крім цього, відповідачем з 05.01.2005 року по 10.02.2005 року було проведено перевірку позивача по питанню правильності визначення задекларованих сум в податкових деклараціях податку на додану вартість за період з квітня 2002 року по червень 2004 року, за результатами якої складено Додатковий акт №17/23/05486987, яким встановлено порушення позивачем п.7.1 та п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого сума податку на додану вартість, відповідно до поданих позивачем декларацій, заявленого до відшкодування податку на додану вартість, згідно уточнюючого розрахунку за лютий місяць 2004 року та травень 2004 року не підтверджується. В результаті допущених порушень, позивачем завищено суму податкового зобов’язання за: листопад 2003 року на суму 107385,83 грн., січень 2004 року на суму 7663,93 грн., березень 2004 року на суму 4620,10 грн., квітень 2004 року на суму 121207,09 грн. та завищено суму податку на додану вартість до відшкодування за лютий місяць на 231566,21 грн., травень 2004 року на 152011 грн.

В результаті процедури апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення №0000802301/0/89 від 07.10.2004 року були прийняті: податкове повідомлення-рішення №0000302600/1 від 09.12.2004 року, податкове повідомлення-рішення №0000302600/3 від 17.05.2005 року, якими зобов’язано позивача сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19089,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в результаті здійснення господарських операцій, при придбанні товарно-матеріальних цінностей отримано від суб’єктів господарювання (постачальників) податкові накладні, правильність оформлення яких і стала підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Позивач, при придбанні товарно-матеріальних цінностей від контрагентів, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», включив суми по вказаним податковим накладним до складу податкового кредиту.

Згідно п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.  При цьому, п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 цього ж Закону забороняє відносити до складу податкового кредиту суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що порушення позивачем вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» полягало у відсутності опису номенклатури товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг та об’єм); відсутності запису про місце розташування позивача - юридичної особи-покупця; відсутності запису про місце розташування та податковий номер платника податку-покупця.

Відповідно п.п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит, зокрема, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками господарських судів, що відповідачем під час перевірки не враховані всі фактичні обставини здійснення господарських операцій, зокрема оплата та отримання товарів, робіт, послуг, під час яких контрагентами позивача виписувались податкові накладні.

Таким чином, у відповідача не було законних підстав для визначення спірними повідомленнями-рішеннями завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що суди обох інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, дали належну оцінку доказам і постановили з дотриманням норм матеріального і процесуального права рішення, яке не підлягає скасуванню, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220-1, 230 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області відхилити.

Постанову господарського суду Полтавської області від 22.11.2005 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року у справі №3/148 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.

Головуючий                                                                О.І. Степашко

Судді                                                                                     Л.І. Бившева

А.О. Рибченка

О.М. Нечитайло

Н.Є. Маринчак