Постанова № 30581206, 09.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" квітня 2013 р. Справа № 5004/1644/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Користін А.Г. (довіреність б/н від 17.12.2012р.);

від відповідача - Постова А.С. (довіреність №389 від 13.11.2012р.);

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача Товариства з обмеже-ною відповідальністю «Торговий Дім Альтера» на рішення господарського суду Волинської об-ласті від 27.02.2013р. у справі №5004/1644/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Альтера»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний

завод Альтера»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси»

про стягнення 204 024 грн. 13 коп. заборгованості по розрахунках, пені та річних,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.02.2013р. у справі № 5004/1644/ 12 (суддя Кравчук В.О.) задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Альтера» (надалі в тексті - Торговий Дім Альтера) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача-Товариства з обмеженою від-повідальністю «Лікеро-горілчаний завод Альтера» (надалі в тексті - ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод Альтера») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» (на-далі в тексті - Товариство) про стягнення 204 024 грн. 13 коп. заборгованості по розрахунках, пені та річних.

Відповідно до рішення з Товариства на користь Торгового Дому Альтера підлягає стяг-ненню 2 237 грн. 10 коп. боргу, 116 грн.88 коп. пені, 23 грн. 38 коп. 3% річних та 50 грн. 19 коп. вит-рат по сплаті судового збору. В частині стягнення 190 255 грн. 80 коп. боргу, 1 875 грн. 49 коп. 3% річних та 9 382 грн. 48 коп. пені - відмовлено за безпідставністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума вилученого у Відповідача товару та стягнутих штрафних санкцій становить 190 255 грн. 80 коп., яка виходячи з фактичних обставин справи, не підлягає стягненню з Відповідача як покупця за договором.(т.2, арк.справи 123-125).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 27.02.2013р. у даній справі, ТзОВ «Торговий Дім Альтера» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.

Скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано об-ставини, що мають значення для справи, а рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм процесуального права. Скаржник зазначає, що судом не було враховано, що штрафні сан-кцій в сумі 95 190 грн. 60 коп. на вимогу Відповідача було скориговано 13.08.2012р. Окрім того, на вимогу Відповідача 17.09.2012р. було скориговано суму вилученої продукції на загальну суму 144 801 грн. 30 коп., до складу якої входить сума штрафних санкцій 95 054 грн. 33 коп. Скаржник також зауважує, що Відповідач визнав існування заборгованості, підписав Акт звіряння взаємо-розрахунків та надав рішення про застосування фінансових санкцій, які раніше були компенсо-вані.(т.2, арк.справи 132-133).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 21.03.2013р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 130).

Представник Позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 09.04.2013р. підт-римав доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідач у судовому засіданні 09.04.2013р. надав апеляційному суду заперечення на апе-ляційну скаргу, в якому просить рішення у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.(т.2, арк.справи 139). Представник Відповідача заперечив проти дово-дів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну ска-ргу без задоволення.

Третя особа не забезпечила явку свого представника в судове засідання призначене на 09.04.2013р., хоч про час та місце розгляду скарги була повідомлена у встановленому порядку. (арк.справи 137-138). Проте, така неявка не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою у даній справі від 21.03.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи надають можливість розглянути скаргу по суті.(арк.справи 130).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Торговий Дім Альтера»-постачальник та ТзОВ «ТД Міжрегіональні ресурси»-покупець 04.01.2011р. уклали договір поставки №К-3-11 з прото-колом розбіжностей (надалі в тексті - Договір), згідно умов п.1.1 якого, постачальник зобов'язу-ється поставити покупцю алкогольні напої (надалі в тексті - товар) партіями відповідно до замов-лень останнього, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах Договору. Найменування, асортимент, ціна, кількість товару кожної партії вказується у видатко-вих та товаротранспортних накладних (п.1.2 Договору). Строк поставки замовленої партії товару складає 3-5 календарних дні з моменту погодження замовлення покупцем. Постачальник має пра-во на дострокову поставку товару з обов'язковим попереднім повідомленням покупця за 12 годин до строку поставки товару.(п.3.3 Договору).

Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виробника товару - ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод Альтера», який є Комітентом за укладеним з Торговим Домом Альтера договором комісії від 22.12.2008р., або іншим способом, який не су-перечить діючому законодавству.(п.4.2 Договору). Згідно з п.4.3 Договору в редакції протоколу розбіжностей від 04.01.2011р. - оплата проводиться протягом 30 календарних днів з дня отриман-ня покупцем товару.(т.1, арк.справи 10-13).

Договір вступає в силу з моменту його сторонами і діє до 31.12.2011р., а за грошовим зобо-в'язанням - до повного виконання, Договір підписано директорами Торгового Дому Альтера, Това-риства, ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод Альтера» та скріплено відбитками печаток сторін.(т.1, арк. справи 6-9).

Матеріалами справи стверджується, що на виконання Договору, згідно видаткових наклад-них за період 22.01.2011р.-18.07.2012р., Торговий Дім Альтера передав, а Товариство - прийняло товар (горілчані вироби) на загальну суму 5 179 853 грн. 59 коп. разом з ПДВ., про що свідчать під-писи та відбитки печаток сторін на зазначених накладних.(т.1, арк.справи 17-106).

При цьому, колегія суддів зауважує, що первинними документами стверджується поставка товару на загальну суму 5 179 853 грн. 59 коп., хоч у позовній заяві вказано загальну суму постав-леного товару - 5 174 377 грн. 91 коп.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що вартість отриманого товару Товариство оплатило частково, перерахувавши загалом 2 156 446 грн. 40 коп. За взаємною згодою сторін було повернуто товар та переведено борг на суму 2 825 305 грн. 61 коп.

З матеріалів справи вбачається, що сторони провели звірку взаєморозрахунків, за наслідка-ми якої склали акт, який підписано представниками та скріплено відбитками печаток обох сто-рін. З акта вбачається, що за період січень 2011р. - січень 2013р. за договором поставки №К-3-11 від 04.01. 2011р. станом на 31.01.2013р. сальдо становить 192 640 грн. 70 коп.(т.2, арк.справи 117-119).

На підставі ст.ст. 230, 546, 549, 550 ЦК України, ст.224 ГК України та п.п.7.3 Договору, Позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, сума якої за пе-ріод з 20.08.2012р. по 17.12.2012р. складає 9 499 грн. 36 коп., також покликаючись на ст.625 ЦК України, за прострочення грошового зобов'язання - нарахував 3% річних, сума яких за період 20.08.2012р. - 17.12.2012р. складає 1 898 грн. 87 коп.(т.1, арк.справи 3-4).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а рішення місцево-го господарського суду таким, яке належить змінити з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавcтва, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, ви-конати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріалами справи стверджено, що 04.01.2011р. з моменту укладення сторонами Догово-ру між ними виникли відносини поставки, оскільки момент передачі товару не співпадає з момен-том оплати його вартості.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійс-нює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'-язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'-язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо ін-ше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як зазначалось вище і стверджується матеріалами справи - Позивач своєчасно і в повному обсязі виконав взяті зобов'язання з поставки Відповідачеві товару на суму 5 174 377 грн. 91 коп., однак останній розрахувався за отриманий товар частково на суму 2 156 446 грн. 40 коп. та повер-нув товар і здійснив переведення боргу на загальну суму 2 825 305 грн. 61 коп., що в судовому за-сіданні апеляційної інстанції 09.04.2013р. не заперечується представниками сторін. Тому, виходя- чи з первинних документів за Відповідачем обліковується заборгованість в сумі 192 625 грн. 90 коп., яка не погашена останнім.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач обрав такий спосіб захисту як заперечення позовних вимог. До винесення рішення у справі, зустрічного позову згідно ч.5 ст.22, ст.60 ГПК України Відповідач не заявляв.

Проте, відмовляючи в частині позовних вимог суд першої інстанції, з посиланням на ч.1 ст. 708 ЦК України та ч.1 ст.ст. 9, 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зазначив, що поставлений Позивачем товар, який знаходився у складському приміщенні у м.Львові, вул. Бузкова,2 - визнано фальсифікованими алкогольними напоями, в зв'язку з чим Відповідач поніс збитки в сумі 190 255 грн. 80 коп. через необхідність сплати 44 630 грн. 54 коп. та 50 570 грн. 73 коп. фінансових санкцій та через вилучення Регіональним управлінням Департаменту контролю за ви-робництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Львівській області части-ни поставлених Позивачем горілчаних виробів на загальну суму 95 054 грн. 33 коп. На поданих Позивачем доказах: копії направлення на перевірку №25 від 03.02.2012р., наказу про проведення перевірки №30 від 03.02.2012р., протоколу огляду від 03.02.2012р., висновках спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ на Львівській залізниці № 174 від 16.02.2011р., №173 від 15.02.2012р, протоколі вилучення горілчаних виробів від 16.02. 2012р., акті перевірки №24/320/35184264 від 08.02.2012р., рішеннях про застосування фінансових санкцій №000163 і №000164 від 12.07.2012р. та платіжному дорученні №4043 від 31.08.2012р. про сплату Відповідачем 95 201 грн. штрафу - місцевий господарський суд ґрунтував висновок, що загальна сума вилученого товару і штрафних санкцій не підлягають стягненню з Відповідача як покупця за Договором.(т.2, арк.справи 84-112, 124-зворот).

Главою 54 ЦК України врегульовано договірні зобов'язання купівлі-продажу. Так, параграф « 3» даної глави містить ст.712, яка надає визначення відносин поставки, як різновиду договору ку-півлі-продажу, а параграф « 2» - регулює відносини роздрібної купівлі-продажу.(ст.ст. 698-711).

Покликаючись на положення ч.1 ст.708 ЦК України, яка встановлює права покупців, зокре-ма, в разі виявлення фальсифікації товарів, придбаних в роздрібних торговельних підприємствах, місцевий господарський суд, не врахував, що параграф « 2» глави 54 ЦК, як і Закон України «Про захист прав споживачів» не регулюють відносини суб'єктів підприємницької діяльності, оскільки споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи за-мовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою дія-льністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

При цьому, зазначивши, що сума штрафних санкцій не підлягає стягненню з Відповідача, суд лишив поза увагою, що сума штрафних санкцій Відповідачем була сплачена 31.08.2012р., з вимогою про відшкодування збитків останній не звертався і на момент розгляду справи - Договір поставки є чиним, в установленому порядку недійсним не визнаний, відтак, зобов'язання Відпові-дача як покупця за Договором не припинились і підстави звільнення від відповідальності відсутні.

Статтями 525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання має ви-конуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається. Стаття 629 ЦК України, встановлює, що договір є обов'язковим для ви-конання сторонами.

В силу ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'я-зання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.(ч.1 ст.612 ЦК України).

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про існування підстав для звільнення Відповідача від відповідальності не ґрунтується на матеріалах справи.

З мотивів викладених вище, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до стягнення ви-мога основного боргу в сумі 192 625 грн. 90 коп. є обґрунтованою, стверджується Договором, нак-ладними, доказами часткової оплати, заліку взаємних вимог, актом звірки і підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 265-267 ГК України та ст.ст. 11, 509, 526, 598, 610, 693, 712 ЦК України.

Вбачається, що неоплатою вартості товару на суму 192 625 грн. 90 коп. Відповідач завдав Позивачеві майнових збитків, при цьому доказів сплати боргу суду не надав.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, твердження Відповідача про існування переплати в сумі 29 633 грн. 87 коп. всупереч ст.ст. 32, 33 ГПК України не стверджені жодним доказом (первинним документом).

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен пере-дати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюєть-ся у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простро-чення виконання.(ч.ч. 1, 3 ст.549 ЦК України). За прострочку платежу, згідно ст.ст. 1, 3 Закону Ук-раїни «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», боржники сплачу-ють на користь одержувачів грошових коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сто-рін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що дія-ла у період, за який сплачується пеня.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих неви-конанням або неналежним виконанням зобов'язання.(ч.1 ст.550 ЦК України).

Крім того, у разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, він зобов'-язаний на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.(ч.2 ст.625 ЦК України).

Перевіривши, на підставі ст.230 ГК України, ст.ст. 549, 550, 625 ЦК України поданий Пози-вачем розрахунок 9 499 грн. 36 коп. пені за період з 20.08.2012р. по 17.12.2012р. та 3% річних за цей же період в сумі 821 грн. 48 коп. і самостійно обчисливши належні до сплати суми, апеляцій-ний суд вважає що суми нараховані вірно і додаткові вимоги підлягають до задоволення у повно-му обсязі.(т.1, арк.справи 3-4).

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єк-тивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в су-купності, рішення суду першої інстанції від 27.02.2013р. в частині відмови у позові є необґрунто-ваним і підлягає скасуванню з підстав п.п. 1, 3 ч.1 ст.104 ГПК України, оскільки ухвалюючи його, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи і припу-стився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні.

В зв'язку зі зміною рішення і задоволенням скарги, на Відповідача належить покласти су-дові витрати на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеля-ційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Альтера» на рішення господарського суду Волинської області від 27.02.2013р. у справі №5004/1644/12 - за-доволити.

2. Рішення суду першої інстанції - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступ-ній редакції:

3. «Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси», яке знаходиться у м.Ківерці Волинської області, вул.Шевченка, 35 (код ЄДРПОУ 35184264) на ко--ристь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Альтера», яке знаходиться у м.Донецьк, вул.Університетська, 80-Б (код ЄДРПОУ 36167449) 192 625 грн. 90 коп. боргу, 9 499 грн. 36 коп. пені за період з 20.08.2012р. по 17.12.2012р., 821 грн. 48 коп. -3% річних за період з 20.08.2012р. по 17.12.2012р. та 4 080 грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.».

4. Витрати Позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 040 грн. 24 коп. покласти на Відповідача.

5. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідних наказів.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарськоуго процесуального кодексу України.

7. Справу №5004/1644/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.