Ухвала суду № 30578599, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2013 р. м. Київ К/9991/20412/12

К/9991/20412/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2011

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012

у справі № 2270/14669/11 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Головного управління Державного казначейства України Хмельницькій області

про стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2011 позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1223227,00 грн.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 постанову суду першої інстанції змінено: абзац другий резолютивної частини постанови суду першої інстанції викладено в наступній редакції: «стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Карат» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1223232,00 грн.».

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що право платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування, яке заявлено до повернення, підтверджується проведеними податковим органом перевірками, а реальність господарських операцій, за наслідками яких позивач включив суми ПДВ, сплачені постачальникам в ціні придбання товарів до податкового кредиту та до бюджетного відшкодування, ДПІ судовому процесі не спростована, а тому у силу норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) не повернута з Державного бюджету України сума надмірно сплаченого податку на додану вартість підлягає стягненню на користь позивача.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норми матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ «Карат» надало до ДПІ у м. Хмельницькому податкові декларації з податку на додану вартість за березень, травень, червень, липень, жовтень 2010 року разом з розрахунками суми бюджетного відшкодування та заявами про бюджетне відшкодування ПДВ у сумах 492081,00 грн., 221316,00 грн., 280088,00 грн., 284632,00 грн., 132685,00 грн. відповідно.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України 28.12.2007 р. № 107-VI).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників..

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, ДПІ у м. Хмельницькому проведено чотири позапланові та одну планову перевірку, у межах яких перевірялась правомірність формування позивачем заявлених сум бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з ПДВ за березень, травень, червень, липень, жовтень 2010 року. За результатами проведених перевірок відповідач склав акти: від 01.06.2010 № 5174/13-4/21328928, від 06.08.2010 № 6918/23-4/21328928, від 16.09.2010 № 8838/23-5/21328928, від 28.09.2010 № 9269/23-4/21328928, від 13.01.2011 № 150/23-7/21328928, відповідно до яких позивачу підтверджено бюджетне відшкодування у таких сумах: за березень 2010 року - 479897,00 грн., травень 2010 року - 193096,00 грн., червень 2010 року - 265577,00 грн., липень 2010 року - 240668,00 грн., жовтень 2010 року - 43994,00 грн.

Як на підставу ненадання висновку про відшкодування сум ПДВ за березень, травень, червень, липень, жовтень 2010 року, ДПІ посилається на неможливість встановлення факту сплати податку до Державного бюджету України контрагентами позивача, у зв`язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок постачальників у ланцюгу поставок товарів до позивача.

Цю обставину суди попередніх інстанцій правомірно визнали такою, що не має правового значення, доводи відповідача такими, що не ґрунтується на вищенаведених нормам Закону № 168/97-ВР, а відмову в наданні висновку про відшкодування спірної суми ПДВ, - що порушують право позивача як платника податку на додану вартість, надане йому цим Законом.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована. Враховуючи це, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак