Рішення № 30578134, 10.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2824/13 10.04.13

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Дочірнього підприємства «Мережа-Трейд»

про стягнення 122978,19 грн

Cуддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Нестеренко Г.А. - за довіреністю №196-13749/КР/1 від 01.11.2012р.

відповідача: Сук О.В. - за довіреністю № 25-02/13 від 25.02.2013 р.;

В судовому засіданні 10.04.2013, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» до Дочірнього підприємства «Мережа-Трейд» про стягнення 122 978,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.04.2011 року між сторонам було укладено Договір № 437/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.

За доводам позивача, відповідачем не виконуються договірні зобов'язання щодо вчасності та повноти оплати за тимчасове користування рекламних засобів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з 01.04.2011 по 31.01.2013 року в розмірі 110 544,73 грн. У зв'язку з прострочення виконання договірних зобов'язань позивач також нарахував відповідачу пеню у розмірі 5 897,00 грн, інфляційне збільшення у розмірі 137,61 грн та штраф у розмірі 6 398,85 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.02.13 порушено провадження у справі № 910/2824/13 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 06.03.13.

У судове засідання, призначене на 06.03.13, представники сторін з'явились, представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого заперечував проти позовних вимог повністю з огляду на таке. Відповідач стверджує, що на момент укладення між сторонами договору № 437/767/11 від 27.04.2011 р., Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було прийнято Розпорядження № 500 «Про встановлення мораторію на розміщення зовнішньої реклами у місті Києві» (далі Розпорядження), яким встановлено мораторій на прийом заяв про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами до 01.09.2011 року. Відтак, відповідач стверджує, що позивач не мав права до 01.09.2011 року приймати заяви про надання дозволів на розміщення реклами, а прийняті заяви - розглядати.

Також відповідач зазначає, що на підставі п. 3 Розпорядження, яким встановлено, що на період до 01.09.2011 за рекламні засоби, які не встановлюються розповсюджувачами зовнішньої реклами згідно з пунктом 2 цього розпорядження та на які вони отримали у встановленому порядку дозволи на розміщення зовнішньої реклами, плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів, або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування міста Києва, не нараховується та не стягується, позивачем безпідставно нараховано заборгованість за період з 30.04.2011 по 31.08.2011, згідно рахунків № 37276 від 23.06.2011 р., № 37508 від 04.07.2011 р. та № 59913 від 31.08.2012 у розмірі 15 750,58 грн, з яких 13 500,02 сума основного боргу та штраф - 2 250,56 грн.

Крім іншого, відповідач вказує, на ту обставину, що позивачем було видано відповідачу Дозвіл № 27598-11 та Дозвіл № 27599 , якими відповідачу надано право розмістити рекламні засоби за адресою: Дніпровський район, бульвар Перова, 27 та Дніпровський район, проспект генерала Ватутіна, 6. Проте, не дивлячись на наявність дозволів, позивач демонтував, законно встановлені відповідачем рекламні засоби за вказаними адресами, на підтвердження вказаних обставин, відповідачем надано вимога від 120588/к від 19.04.2012р, Акт обстеження до вказаної вимоги, рахунок-фактура № 91376/5 від 13.06.2012 та рахунок-фактура № 91377/5 від 13.06.2012 про компенсацію витрат за демонтаж тощо. А тому за переконанням відповідача, оскільки позивачем демонтовано рекламні засоби, відповідач вимушено не користується місцями для розміщення рекламних засобів, а тому вимоги позивача про стягнення боргу за період з 01.05.2012 року по 31.01.2013 року, у розмірі 61 550,32 грн (56 791,95 грн - основний борг, 4758,32 грн - штраф) є необґрунтованими та безпідставними.

За результатам дослідження доказів та слухання представників сторін суд оголосив перерву у судовому засіданні до 27.03.13 за усним клопотанням представника позивача.

Позивач через канцелярію суду подав письмові пояснення, які підтримав у судовому засіданні 27.03.13, відповідно до яких позивач наводить свої доводи на спростування запереч відповідача. А саме, позивач, зазначив, Розпорядження № 500 від 06.04.2011 року набрало законної сили з моменту оприлюднення у випуску газети «Хрещатик» №54 (925) від 20.05.2011 року. Відтак, заява щодо надання дозволу на розміщення рекламних засобів № З-11192 від 14.04.2011 року подана відповідачем до Головного управління з питань реклами до того моменту, як Розпорядження № 500 вступило в законну силу, а тому була розглянута у відповідності до Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві від 23.09.2010 р. № 767, який діяв на момент подачі заявки. На виконання п. 4.11 вказаного вище Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 437/767/11. згідно п.1.1 даного договору на підставі відповідного наказу Робочого органу (Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради0 про встановлення пріоритету на місце (я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) відповідачу надано в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів. Відтак. За переконанням позивача останній правомірно виставив рахунки № 37276 від 23.06.2011 р. на суму 2 720,88 грн та № 37 508 від 04.07.2011 р. на суму 1 069,70 грн за пріоритет на місця розташування рекламних засобів, відповідно до умов договору та підписаної Адресної програми на пріоритет.

Також позивач, зазначає, що останнім було законно демонтовано рекламні засоби відповідача, оскільки дозволи № 27598-11 та № 27599-11 належними чином були оформлені лише 27.04.2012 року, а отриманні в дозвільному центрі 21.09.2012, про що свідчить витяг з акта прийому-передачі дозвільної документації, копія якого надана до пояснень. Оскільки за умовами договору (п. 5.2.2.) відповідач зобов'язався не встановлювати рекламні засоби до моменту видання виконавчим органом дозволу та належним чином оформленого.

Також з посиланням на п. 610 Договору позивач вважає про правомірність нарахування орендної плати за договором у період після демонтажу рекламних засобів відповідача, оскільки останній не звільняється від сплати при відсутності рекламного засобу на місці. За таких обставин позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти доводів позивача та просив суд відмовити у позовних вимогах повністю.

У судових засіданнях 27.03.13 та 03.04.13 оголошувались перерви відповідно до 03.04.13 та 10.04.13 у зв'язку з витребуванням додаткових доказів у сторін.

У судовому засіданні 10.04.13 представник позивача надав додаткові докази по справі позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти позову, надав додаткові пояснення по суті спору та просив суд застосувати строки позовної давності щодо нарахування та стягнення пені.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27.04.2011 р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) "Київреклама" (підприємство) та Дочірнього підприємства «Мережа-Трейд» (розповсюджувач) було укладено договір № 437/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору за цим Договором та на підставі наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного )-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання Розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київради від 27.09.10 № 767, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватись наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, Порядку інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому.

Відповідно до п. 5.2.3, 5.2.4 договору Розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки на право тимчасового користування, у т.ч. у разі встановлення пріоритету, вносити на поточний рахунок Підприємства плату за право тимчасового користування.

Згідно з п.6.6 договору плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок підприємства в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача від здійснення плати за право тимчасового користування.

Пунктом 6.11 Договору встановлено, що нарахування плати здійснюється з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце на розміщення зовнішньої реклами. Нарахування Підприємством плати за право тимчасового користування відповідним місцем припиняється, з дати реєстрації робочим органом супровідного листа Розповсюджувача (в якому зазначається реєстраційний номер заяви) поданого ним робочому органу разом з оформленими у встановленому порядку двома примірниками дозволу. З дати видання виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) розпорядження про надання дозволу, нарахування плати здійснюється в розмірах та порядку, передбачених цим договором та відповідними розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та сплачується щомісячно розповсюджувачем на підставі рахунків Підприємства.

Як вбачається з адресної програми на пріоритет № 1 від 27.04.2011 р. до договору № 437/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким 9-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва від 27.04.2011р. сторони керуючись наказом Робочого органу № 35 від 27.04.2011 року про встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу, за Розповсюджувачем установлено пріоритет на місця розташування рекламних засобів, а саме:

- тумба, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, розміри 2.350х7.500 заг. пл. 35.2500 кв.м., кількість площин 2 № 27599-11 за адресою Дніпровський район, проспект генерала Ватутіна, 6, базова плата без ПДВ 1 630,31 грн, дата прийняття рішення про надання пріоритету 27.04.2011, дата кінця строку дії пріоритету 26.07.2011р.

- тумба, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, розміри 2.350х7.820 заг. пл. 36.7540 кв.м., кількість площин 2 № 27598-11 за адресою Дніпровський район, бульвар Перова, 27, базова плата без ПДВ 1 630,699,87 грн, дата прийняття рішення про надання пріоритету 27.04.2011, дата кінця строку дії пріоритету 26.07.2011р.

30 серпня 2012 року сторони у справі уклали адресну програму на право тимчасового користування № 2 до Договору № 437/767/11на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 27.04.2011 р., згідно якої, розповсюджувачу зовнішньої реклами було надано право на тимчасове користування місцями: тумба, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, розміри 3.000х7.500 заг. пл. 45.0000 кв.м., кількість площин 2 № 27599-11 за адресою Дніпровський район, проспект генерала Ватутіна, 6, базова плата без ПДВ 2 081,25 грн, дата прийняття рішення про надання дозволу 04.07.2011, дата кінця строку дії 04.07.2016 р. та тумба, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, розміри 3.000х7.820 заг. пл. 46.9200 кв.м., кількість площин 2 № 27598-11 за адресою Дніпровський район, бульвар Перова, 27, базова плата без ПДВ 1 630,699,87 грн, дата прийняття рішення про надання пріоритету 04.07.2011, дата кінця строку дії пріоритету 04.07.2016 р.

Пунктом 2 Адресної програми зазначено, що права та обов'язки, передбачені умовами цієї Адресної програми до Договору, застосовуються до сторін, починаючи з 04.07.2011 року в порядку передбаченому п. 3 ст. 631 ЦК України.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті платежів за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ.

Позивачем до матеріалів справи надані копії наступних рахунків:

№ 37276 від 23.06.2011 р. за період з 27.04.11 по 30.06.11 - на суму 2 720,88 грн.,

№ 37508 від 04.07.2011 р. за період з 01.07.11 по 26.07.11 - на суму 1 069,70 грн.,

№ 59913 від 31.08.2012 р. за період з 04.07.11 по 31.08.12 на суму 70 928,45 грн.,

Рахунок коригування № 61566 від 30.09.2012 до рахунку-фактури № 59913 від 31.08.2012 р.

№ 60468 від 17.09.2012 р. за період з 01.09.12 по 30.09.12 на суму 7 277,11 грн.,

№ 62828 від 3015.10.2012 р. за період з 01.10.12 по 31.10.12 на суму 7 277,11 грн.,

№ 364050 від 12.11.2012 р. за період з 01.11.12 по 30.11.12 на суму 7 277,11 грн.,

№ 65525 від 14.12.2012 р. за період з 01.12.12 по 31.12.12 на суму 7 277,11 грн.,

№ 66941 від 15.01.2013 р. за період з 01.01.13 по 31.01.13 на суму 7 277,11 грн.,

Всього на суму 110 544,73 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений між позивачем та відповідачем договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Так, відповідно до умов договору, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати рахунки за право тимчасового користування з моменту прийняття рішення про встановлення пріоритету (п. 5.3.2. та п. 6.11 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, адресна програма на пріоритет датована 27.04.2011 року, відповідно з цієї дати нараховується плата за тимчасове користування місцем для розміщення реклами у розмірі, визначеному в п.п. 6.11., 6.12 Договору.

Як слідує з матеріалів справи 06.04.2011 року виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано розпорядження № 500, яким встановлено мораторій до 01.09.2011 року на прийом заяв про надання дозволів на розміщення реклами та видачу дозволів.

Пунктом 2 даного Розпорядження рекомендовано розповсюджувачам зовнішньої реклами до 01.09.2011 не встановлювати нові рекламні засоби, на які вони отримали у встановленому порядку дозволи на розміщення зовнішньої реклами, у центральній частині міста, яка обмежується зовнішніми кордонами вулиць, площ, бульварів тощо, а також на основних магістралях міста Києва згідно з додатком.

У відповідності до п. 3 Розпорядження № 500 встановлено, що у до 01.09.2011 за рекламні засоби, які не встановлюються розповсюджувачами зовнішньої реклами згідно з пунктом 2 цього розпорядження та на які вони отримали у встановленому порядку дозволи на розміщення зовнішньої реклами, плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів, або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування міста Києва, не нараховується та не стягується.

Вказане вище розпорядження набрало втупило в дію з моменту його опублікування, а відтак набрало законної сили з 20.05.2011 р. (опубліковано в газеті «Хрещатик» від 20.05.2011 р. № 54 (925).

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача про розгляд заяви відповідача про надання дозволу на розміщення об'єкту зовнішньої реклами до моменту набрання законної сили Розпорядження № 500 від 06.04.2011 р. Відтак, заперечення відповідача, що позивач не мав права розглядати заяву останнього про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами спростовується вищезазначеним, так як заява була розглянута до набрання Розпорядженням № 500 законної сили.

Відповідно до п. 6.11 Договору нарахування Підприємством плати за право тимчасового користування відповідним місцем припиняється, з дати реєстрації робочим органом супровідного листа Розповсюджувача (в якому зазначається реєстраційний номер заяви) поданого ним робочому органу разом з оформленими у встановленому порядку двома примірниками дозволу. З дати видання виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) розпорядження про надання дозволу, нарахування плати здійснюється в розмірах та порядку, передбачених цим договором та відповідними розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та сплачується щомісячно розповсюджувачем на підставі рахунків Підприємства.

Відповідно до п. 6.14. Договору з дати видання виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської адміністрації) розпорядження про надання дозволу розмір плати визначається за формулою: Рп= S*Бт*kз.

Судом встановлено, що 04.07.2011 року виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської адміністрації) видано Розпорядження № 1141 «Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами». Згідно п.п. 169, 170 додатку до вказаного Розпорядження № 1141 дозволи на розміщення зовнішньої реклами надані в т.ч. відповідачу - ДП «Мережа-Трейд», зокрема: тумба, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, площею 45 за адресою Дніпровський район, проспект генерала Ватутіна, 6 та тумба, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, площею 46,92 за адресою Дніпровський район, бульвар Перова, 27.

Отже, з моменту прийняття розпорядження про надання дозволу на розміщення реклами, тобто з 04.07.2011 р. відповідно до умов п. 6.11 Договору нарахування плати здійснюється в розмірах та порядку, передбачених цим договором та відповідними розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та сплачується щомісячно розповсюджувачем на підставі рахунків Підприємства.

Однак, враховуючи ту обставину, що Розпорядженням № 500 від 06.04.2011 р. встановлений мораторій, то відповідно до п. 3 Розпорядженням № 500 відповідач звільняється від плати за право тимчасового користування місцями для розміщення реклами до 01.09.2011 р.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивач вправі виставляти рахунки на оплату за тимчасове користування з 27.04.2011 р. до 20.05.2011 р., тобто з моменту укладення договору та встановлення пріоритету до моменту набрання чинності розпорядження № 500 від 06.04.2011 р.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за рахунком-фактурою № 37276 від 23.06.2011 р. підлягають частковому задоволенню, що охоплюються періодом з 27.04.2011 р. до 20.05.2011 р. у розмірі 793,16 грн.

Заборгованість у розмірі 1 069,70 грн за рахунком-фактурою № 37508 від 04.07.2011 року задоволенню не підлягає повністю, оскільки нараховується плата за період з 01.07.2011 р. по 26.07.2011р., тобто в період дії мораторію за Розпорядженням № 500 від 06.04.2011р., за яким відповідач фактично звільнений від оплати.

Щодо нарахування заборгованості у розмірі 70 928,45 грн за рахунком-фактурою № 59913 від 31.08.2012 р., суд зазначає наступне.

Так, за даним рахунком, позивачем нарахована заборгованість за період з 04.07.2011 р. по 31.08.2012 р.

Як уже, зазначалося вище, згідно з Розпорядженням № 500 від 06.04.2011 р. діяв мораторій, а відтак нарахуванням позивачем плати за право тимчасового користування місцями на розміщення реклами відповідачу за період з 04.07.2011 по 31.08.2011 р. на суму 10 216,86 грн (1085,03 грн + 1085,03 грн + 1085,03 грн +980,02 грн + 980,02 грн + 1040,63 грн + 1040,63 грн + 1040,63 грн + 939,92 грн +939,92 грн) є неправомірним, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо нарахування плати у період після демонтажу рекламних засобів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 17.1. Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, демонтаж у цьому Порядку означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення РЗ разом з основою від місця їх розташування та транспортування на спеціально відведені території для подальшого зберігання. При цьому демонтаж та подальше зберігання РЗ не передбачає переходу права власності на них до територіальної громади міста Києва.

Демонтаж РЗ є засобом протидії порушенню прав територіальної громади міста Києва щодо надання у тимчасове користування місць (для розміщення РЗ) або усунення порушень договірних зобов'язань розповсюджувачами реклами за договорами про надання у тимчасове користування місць (власниками та/або законними користувачами РЗ), а також засобом усунення порушень в інших випадках.

Згідно п. 17.2. Порядку Демонтаж РЗ здійснюється відповідно до цього Порядку у таких випадках:

а) за відсутності маркування РЗ;

б) у разі виявлення самовільно встановлених РЗ;

в) якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку;

г) якщо технічний стан РЗ створює загрозу життю або здоров'ю людей та/або заподіяння шкоди (майнової чи немайнової) третім особам;

д) у разі невідповідності технічних характеристик РЗ та/або місця їх встановлення виданому дозволу на розміщення зовнішньої реклами;

є) за наявності заборгованості розповсюджувача зовнішньої реклами по сплаті коштів за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), яке(-і) перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, більш ніж за 2 місяці;

ж) у випадку зміни містобудівної ситуації за наявності відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та листа від замовника робіт з будівництва, реконструкції, ремонту тощо щодо необхідності демонтажу РЗ, що заважають проведенню відповідних робіт;

з) в інших випадках, передбачених договором на право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Пунктом 17.3. Порядку встановлено, що Демонтаж РЗ у випадках, встановлених пунктом 17.2 цього Порядку, здійснюється на підставі наказу дозвільного органу.

Під час демонтажу РЗ складається акт проведення демонтажу РЗ, а також може складатися акт огляду технічного стану РЗ з проведенням фото-та/або відеофіксації, які додаються до акта. Після проведення демонтажу складається такий комплект документів:- акт здачі-приймання виконаних робіт по демонтажу із зазначенням характеру робіт та їх вартості; - калькуляція вартості витрат за виконані роботи з демонтажу (п 17.8. Порядку).

Як свідчать матеріали справи на підставі наказу Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 88/30 від 24.05.2012 р. року позивачем було демонтовано, встановленні відповідачем рекламні засоби за адресами: м. Київ, Дніпровський район, проспект генерала Ватутіна, 6 - 31.05.2012 року та по бульвару Перова, 27 - 30.05.2012 року, що підтверджується відповідними актами про демонтаж рекламного засобу (завірені копії актів наявні в матеріалах справи).

Суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини однією із основоположних задекларованих європейських цінностей є право на власність, тобто право на мирне володіння своїм майном, визначене у статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, при розгляді справи «Стретч проти Об'єднаного Королівства», Європейський суд з прав людини виходив з того, що передбачене договором оренди право орендаря на продовження цього договору має економічну цінність і юридично належить орендарю (тобто, укладаючи договір оренди, орендар обґрунтовано розраховував на продовження договору оренди). У зв'язку з цим Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що майнове право орендаря, передбачене договором оренди, є «власністю» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і підлягає застосуванню при здійсненні захисту цих майнових прав.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, суд критично оцінює доводи позивача, щодо правомірності проведення демонтажу рекламних засобів відповідача, через неналежним чином оформлення останнім дозволів № 27598-11 та № 27599 з посилання на п. 5.2.2. Договору.

Так, відповідно до п. 5.2.2. Договору розповсюджувач (відповідач) зобов'язався не встановлювати рекламні засоби та не розміщувати зовнішню рекламу до моменту видання виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядження про надання дозволу.

Тобто, аналіз наведеного пункту договору встановлює заборону розповсюджувачу на розміщення рекламних засобів лише до моменту видання виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядження про надання дозволу, а не до належного оформлення такого дозволу.

Як уже встановлено судом виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської адміністрації) 04.07.2011 року видано Розпорядження № 1141 «Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами». Згідно п.п. 169, 170 додатку до вказаного Розпорядження № 1141 дозволи на розміщення зовнішньої реклами надані в т.ч. відповідачу - ДП «Мережа-Трейд», зокрема: тумба, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, площею 45 за адресою Дніпровський район, проспект генерала Ватутіна, 6 та тумба, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, площею 46,92 за адресою Дніпровський район, бульвар Перова, 27.

Крім того, п. 6.7 Договору встановлено, що рахунок підприємства (позивача), із наведеним в ньому розрахунком розміру плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді та підлягає сплаті у встановленому цим Договором порядку.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що саме з 04.07.2011 року фактично у відповідача виникло право на встановлення та розміщення рекламних засобів (на підставі п. 5.2.2. Договору), а у позивача відповідно виникло право на нарахування плати за розміщення рекламних засобів у розмірі встановленому договором (п.п. 6.11, 6.14 Договору).

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача, що внаслідок неправомірних дій позивача (демонтажу рекламних засобів), відповідач був вимушено позбавлений права користуватися правом на тимчасове розміщення об'єктів зовнішньої реклами, при наявності у останнього дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами № 27598-11 та №27599-11 (належним чином завірені копії дозволів наявні у матеріалах справи).

Оскільки, договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За умовами положення ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, звільнення наймача від плати можливе у разі, якщо майно не могло бути використане наймачем через обставини, за які не відповідає наймач.

Оскільки, рекламні засоби відповідача за адресами: м. Київ, Дніпровський район, проспект генерала Ватутіна, 6 та бульвар Перова, 27 були демонтовані позивачем відповідно 31.05.2102 р. та 30.05.2012, відтак відповідач позбавлений права використовувати право на розповсюдження рекламних засобів, саме через обставини, за які він не відповідає.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач звільняється від сплати на право розміщення рекламних засобів у період після демонтажу, а саме з 01.06.2012 по проспекту генерала Ватутіна, 6 та з 31.05.2012 року по бульвару Перова, 27.

Відповідно, нарахована позивачем плата у розмірі 6 243,78 грн, у період з 01.06.2012 по 31.08.2012 року за тимчасове користування місцями для розміщення ОЗР по проспекту генерала Ватутіна, 6 у Дніпровському районі м. Києва та у розмірі 6 580,18 грн з 31.05.2012 по 31.08.2012 по бульвару Перова, 27 у Дніпровському районі м. на підставі рахунку-фактури № 59913 від 31.08.2012 р. не підлягає задоволенню.

Відповідно, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості у період з 01.09.2012 по 31.01.2013 року у сумі 36 455,70 грн на підставі рахунків-фактур № 61566 від 30.09.2012 р., № 66941 від 15.01.2013 р., № 65525 від 14.12.2012 р. № 64050 від 12.11.2012 р., № 62828 від 15.10.2012 р. № 60468 від 17.09.2012 р.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: підлягає стягненню з відповідача на корить позивача боргу у сумі 38 985,04 грн, який виник за період з 27.04.2011 р. до 20.05.2011р. - на суму 793,16 грн та за період з 01.09.2011 р. по 31.05.2012 р. у сумі 38 191,88 грн.

На момент звернення до суду відповідач вказаний рахунок не сплатив, існуючу заборгованість не погасив.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за несвоєчасне неповне внесення плати підприємство має право застосувати до Розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 7.3 договору крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15 % річних від простроченої суми у розмірі 6398,85 грн., пені у розмірі 5 897,00 грн. та індексу інфляції у розмірі 137,61 грн. за прострочення грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також судом, враховано, що відповідачем заявлено застосування строку позовної давності, щодо стягнення пені у відповідності до ст.ст. 256, 258 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до п. 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки позивач, звернувся з позовною заявою до господарського суду 13.02.2013 року, то відповідно вправі нараховувати пеню починаючи з 13.02.2012 р.

Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 254 п. 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, а також того, що відповідно до умов договору оплата має бути проведена до 5 числа місяця, наступного за звітним, тому прострочення починається з наступного дня. Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням суми заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість прострочених днівРозмір облікової ставки НБУПодвійний розмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (грн)793,16 13.02.2012 -12.08.2012 1827.7500%0.042%60,63 38 191,8806.09.2012-11.02.20131587.7500%0.042%2 534,41Разом 2 595,04 грн.

Таким чином, за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати платежів за право тимчасового користування ЗР в розмірі 2 595,04 грн.

Крім того, з відповідача відповідно до п. 7.3 договору підлягає стягненню 15 % річних, що за розрахунком суду складає 2 671,20 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідача:

період заборгованості сума боргу (грн) середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу06.07.2011 - 11.02.2013 793,160,987- 10,3106.09.2012-11.02.201338 191,881,004152,77 Разом 142,46 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача основної суми заборгованості 38 985,04 грн, пені у розмірі 2 595,04 грн., 15 % річних в сумі 2 671,20 грн., індекс інфляції у розмірі 142,46 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог слід відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Мережа Трейд» (02154 м. Київ, Русанівська набережна, 4 ідентифікаційний код 31170331) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-А; ідентифікаційний код 26199714) суму основної заборгованості в розмірі 38 985 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 04 коп. 15 % річних в сумі 2 671 (дві тисячі шістсот сімдесят одну) грн 20 коп., пеню у розмірі 2 595 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн 04 коп. інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 142 (сто сорок дві) грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн 90 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.04.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.