Рішення № 30578136, 03.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/4849-2012 03.04.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут», м.Васильків, ЄДРПОУ 31575363

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», м.Київ, ЄДРПОУ 32827667

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімікл Агро», м.Васильків, ЄДРПОУ 32401788

про стягнення заборгованості в сумі 9610056,44 грн.

Суддя (головуюча) Любченко М.О.

Суддя Гулевець О.В.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Гамоля О.Ф. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут», м.Васильків звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 9545676,44 грн., зокрема: основного боргу в сумі 9216565,76 грн., інфляційних збитків - 117892,51 грн., трьох процентів річних - 211218,17 грн.

Заявою №12/05-28-4 від 29.05.2012р. позивач зменшив позовні вимоги та заявив про стягнення з відповідача 9217308,54 грн., у тому числі: основного боргу в сумі 8829563,18 грн., інфляційних збитків - 112586,06 грн., трьох процентів річних - 275159,30 грн.

У відповідності до заяви б/н від 12.03.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» заявило вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9335513,68 грн., а саме: основного боргу в сумі 8741563,18 грн., інфляційних збитків - 114092,51 грн., трьох процентів річних - 479857,99 грн.

Згідно із заявою №б/н від 27.03.2013р. позивач зменшив позовні вимоги та заявив про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9131823,29 грн., яка складається з: основного боргу в сумі 8741563,18 грн., інфляційних збитків - 140317,20 грн., трьох процентів річних - 249942,91 грн.

Приймаючи до уваги приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що зазначена заява позивача відповідає приписам ст.ст.54, 57 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі, щодо направлення вказаного документу відповідачу, судом розглядаються остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» з урахуванням заяви б/н від 27.03.2013р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №06-03/1 від 05.05.2011р. про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу №0804 від 08.04.2010р. (який було підписано між відповідачем та третьою особою), що стало підставою для нарахування інфляційних збитків та трьох процентів річних.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, який прийнято у судовому засіданні 30.05.2012р., доповненнях до відзиву №264 від 25.06.2012р. проти задоволення позову заперечив з підстав неналежного оформлення накладних на отримання товару та довіреностей на отримання цінностей.

Крім того, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» провадження по справі підлягає припиненню у зв'язку із тим, що договір купівлі-продажу №0804 від 08.04.2010р. та договір №06-03/1 від 05.05.2011р. про відступлення права вимоги не є укладеними. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що вказані угоди з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» підписані особами, які не уповноважені на вчинення вказаних дій.

Одночасно, відповідачем зазначено, що в договорі №0804 від 08.04.2010р. не визначено родових ознак товару, внаслідок чого останній не є укладеним.

13.02.2013р. відповідач надав клопотання про зупинення провадження по розглядуваній справі до вирішення господарським судом міста Києва заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» щодо визнання кредиторських вимог у справі №5011-46/5221-2012 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» банкрутом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2012р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімікл Агро».

Третя особа у поясненнях №37 від 17.07.2012р. зазначила, що станом на 05.05.2011р. заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімікл Агро» становила 14349563,18 грн., а у договорі №06-03/1 від 05.05.2011р. про відступлення права вимоги помилково зазначено про борг відповідача у розмірі 14736564,76 грн.

У судове засідання 20.03.2013р. відповідач та третя особа не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 20.03.2013р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103023714837.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач та третя особа не з'явились, у тому числі, у судове засідання 03.04.2013р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Крім того, судом прийнято до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімікл Агро» вже було викладено власну правову позицію по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 вказаного нормативно-правового акту за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу норм ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімікл Арго» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (покупець) укладено договір №0804 від 08.04.2010р. купівлі - продажу товару на умовах відстрочення платежу, згідно із п.1.1 якого договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу.

Пунктом 2.1 вказаного правочину визначено, що загальна сума договору становить 18051516,45 грн., відповідно до наступного асортименту товару, його кількості та ціни, а саме: гербєр на суму 178080 грн., бар-кот - 480577,50 грн., фалькон - 976657,50 грн., децис профі - 283218,75 грн., база гран - 1383300 грн., тарга супер - 310050 грн., бі-58 - 199195,20 грн., реглон супер - 1037475 грн., шанс - 1705275 грн., барель - 1908000 грн., нота - 5038312,50 грн., маро - 3577500 грн., лонтрел гранд - 63600 грн., лелек супер - 75525 грн., круезер - 834750 грн. Також вказаним пунктом підписаної сторонами угоди визначено ціну одиниці товару, а у відповідності до п.2.6 встановлено, що фактична кількість товару додатково погоджується сторонами перед поставкою кожної партії товару.

За змістом п.п.2.5, 3.2 договору №0804 від 08.04.2010р. фактична кількість товару, що підлягає оплаті покупцем визначається на підставі накладних про передачу товару від продавця до покупця, товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до п.3.3 підписаної сторонами угоди товар поставляється продавцем на умовах СРТ франко-склад покупця (Інкотермс 2000) - Хмельницька область, Ярмолинецький район, с.Солобківці.

Як було зазначено вище, відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначав, що довіреності та накладні оформлено неналежним чином, внаслідок чого, на його думку, відсутні підстави стверджувати, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» отримано відповідний товар за договором №0804 від 08.04.2010р.

Оцінюючи представлені позивачем та третьою особою в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо продажу товару відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

В силу норм ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що проданий згідно представлених накладних товар відповідачем не був прийнятий з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків продажу, кількості, асортименту, якості товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факту отримання товару за договором №0804 від 08.04.2010р.

Пунктом 5.3 договору №0804 від 08.04.2010р. передбачено, що оплата товару проводиться наступним чином: 25% від вартості товару оплачується покупцем по факту поставки кожної партії товару до 01.07.2010р.; 75% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 31.12.2010р.

За приписами п.11.1 вказаного правочину договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

Зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімікл Арго» договір підписано директором Пономаренком С.В., а з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» генеральним директором Морозом В.І.

Як вказує відповідач, договір №0804 від 08.04.2010р. є неукладеним, виходячи з того, що сторонами не було визначено родових ознак товару, який підлягав купівлі-продажу. Проте, вказані твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» є безпідставними та не приймаються судом, виходячи з наступного:

Згідно із п.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, згідно із п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В силу норм ч.4 ст.180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

За змістом ч.7 ст.180 Господарського кодексу України, ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Виходячи зі змісту п.1.1, п.2.1, п.11.1 договору №0804 від 08.04.2010р., сторонами було узгоджено такі істотні умови договору як предмет та строк.

Посилання відповідача на приписи Закону України «Про захист рослин» судом до уваги не приймаються, виходячи з того, що у відповідності до преамбули вказаного нормативно-правового акту цей закон регулює правовідносини, пов'язані із захистом рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження від шкідників, хвороб та бур'янів, визначає права і обов'язки підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян, повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері та не встановлює істотних умов договору, які в обов'язковому порядку мають бути узгоджені сторонами під час укладання договору купівлі-продажу засобів захисту рослин.

З аналогічним підстав є неспроможними посилання відповідача на приписи Закону України «Про пестициди та агрохімікати».

Одночасно, у ч.5 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно із ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За висновками суду, ціна одиниці товару, визначена сторонами у п.2.1 договору №0804 від 08.04.2010р., що фактично свідчить про узгодження сторонами такої істотної умови договору як ціна.

Крім того, приймаючи до уваги, що п.2.6 підписаної відповідачем та третьою особою угоди встановлено, що фактична кількість товару додатково погоджується сторонами перед поставкою кожної партії товару, за висновками суду, загальна сума договору могла змінитись в залежності від замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», що не суперечить приписам діючого законодавства України.

При цьому, у даному випадку відбувається зміна загальної суми договору, проте, не зміна ціни товару, що повністю узгоджується з вимогами ст.632 Цивільного кодексу України та умовами підписаної сторонами угоди.

За змістом ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

05.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімікл Арго» (первісний кредитор), в особі директора Пономаренко С.В., Товариством з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» (новий кредитор), в особі директора Вороніна С.В., та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (боржник), в особі в.о. директора Шупера В.В., укладено договір №06-03/1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімікл Арго» передало належне йому за договором №0804 від 08.04.2010р. право вимоги боргу Товариству з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут».

Як вказує відповідач, договір купівлі-продажу №0804 від 08.04.2010р. та договір №06-03/1 від 05.05.2011р. про відступлення права вимоги не є укладеними, з огляду на те, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» підписані особами, які не уповноважені на вчинення таких дій. З цього приводу, суд зазначає про наступне:

У відповідності до п.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст.207 вказаного Кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

В силу норм ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку згідно із ст.1 Закону України «Про господарські товариства» визнаються господарськими товариствами.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є його статут (ст.143 Цивільного кодексу України).

Ухвалою господарського суду від 20.03.2013р. зобов'язано відповідача надати оригінал/оригінали (для огляду) і належно засвідчену/засвідчені копію/копії статуту/статутів Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», який/які діяли станом на 08.04.2010р. та 05.05.2011р., а також на теперішній час. Крім того, оригінали вказаних документів витребувано у Печерської районної в м.Києві державної адміністрації.

Відповідач вимоги ухвали суду від 20.03.2013р. не виконав, про причини невиконання не повідомив.

Одночасно, супровідним листом №105/01-2465/1 від 01.04.2013р. Печерської районної в м.Києві державної адміністрації господарському суду представлено, зокрема, статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», який затверджено протоколом №59 від 05.09.2006р. загальних зборів відповідача.

Згідно із ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.9.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» вищим органом товариства, який складається з учасників або призначених ними представників, є загальні збори учасників.

Одночасно, виконавчим органом товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства, є дирекція товариства (п.10.1 статуту відповідача).

Згідно із п.п.10.5.1, 10.5.7 вказаного установчого документу відповідача генеральний директор має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства, а також підписувати угоди (договори, контракти), в тому числі, зовнішньоекономічні, претензії та позовні заяви до українських та іноземних фізичних та юридичних осіб відповідно до чинного законодавства, довіреності на укладання угод (договорів, контрактів), довіреності на вчинення інших дій від імені та в інтересах товариства, установчі документи підприємств, в яких товариство є учасником (засновником, акціонером) та положення про структурні підрозділи товариства, затверджені загальними зборами учасників товариства. При цьому, угоди (договори, контракти), в тому числі, зовнішньоекономічні, на суму вище 10000 грн. або еквівалентної суми в будь-якій іноземній валюті мають бути обов'язково завізовані учасником товариства, частка якого у статутному капіталі (фонді) товариства перевищує 60% від розміру статутного капіталу (фонду) товариства. Без наявності вказаної візи генеральний директор товариства не має права підписувати угоду (договір, контракт).

За таких обставин, виходячи з того, що договір №0804 від 08.04.2010р. не було завізовано відповідним учасником товариства, за твердженням відповідача, вказаний правочин не можна вважати укладеним.

Проте, за висновками суду, заперечення відповідача в цій частині є безпідставними, з огляду на таке:

За умовами ч.2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.18 того ж Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Наразі, як було зазначено судом вище, договір №0804 від 08.04.2010р. від імені відповідача підписано генеральним директором Морозом В.І.

Як встановлено судом, в графі «Прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі, підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (станом на 08.04.2010р.) наведено відомості наступного змісту: «Мороз Василь Іванович (відповідно до статуту товариства) - підписант, Мороз Василь Іванович - керівник».

При цьому, позивачем не представлено, а судом не встановлено доказів включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент підписання відповідних угод відомостей про наявність обмежень щодо представництва Морозом В.І. Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг».

Наразі, повноваження на візування договору не є тотожнім праву посадової особи на його укладання. Вказані правові поняття відрізняються, зокрема, характером дій, що опосередковують їх виконання, та правовими наслідками. При цьому, тільки факт укладання правочину є підставою для виникнення у юридичної особи прав та обов'язків з іншим суб'єктом господарювання. Будь-яких обмежень стосовно компетенції генерального директора на укладання договорів, статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» у відповідній редакції не містить.

Крім того, одні лише доводи відповідача про те, що статут не надає генеральному директору права на підписання договорів на суму вище 10000 грн. у сукупності з іншими встановленими судом обставинами справи не можуть свідчити про відсутність у Мороза В.І. повноважень на його підписання, оскільки надання відповідних повноважень могло бути оформлено іншим окремим внутрішнім документом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», який відповідач міг не надати суду з власних міркувань.

В обґрунтування тверджень стосовно того, що договір №06-03/1 від 05.05.2011р. про відступлення права вимоги є неукладеним Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» посилається на ті обставини, що наказом №17/2-к/а від 04.03.2011р., на підставі якого діяв в.о. директора Шупер В.В. під час підписання зазначеної угоди, не передбачено право вказаної особи укладати договір переуступки права вимоги на суму 14736564,76 грн.

При цьому, вказаний документ в обґрунтування власних заперечень на позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» представлено не було.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2013р. зобов'язано відповідача надати наказ №17/2-к/а від 04.03.2011р.

Витребуваний судом доказ Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не представило.

Також, відповідачем не подано жодних доказів, які б свідчили про проведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» службового розслідування з приводу обставин підписання особою без достатніх повноважень договору №06-03/1 від 05.05.2011р., а також застосування до цієї особи дисциплінарної чи іншої відповідальності.

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наразі, як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» вчиняло дії, які направлені на виконання договорів №0804 від 08.04.2010р., №06-03/1 від 05.05.2011р., зокрема, підписало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімікл Агро» угоди про залік взаємних вимог від 31.08.2010р., 07.10.2010р., перерахувало на користь третьої особи грошові кошти в сумі 3000000 грн., про що свідчить виписка КРД «Райффайзен Банк Аваль» станом на 06.04.2011р., а також підписало угоду про залік взаємних вимог від 22.02.2012р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут».

Крім іншого, судом враховано, що зазначені договори скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг». При цьому, будь-які відомості стосовно втрати відповідачем печатки або її викрадення у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, виходячи з принципу правомірності правочину, встановленого ст.204 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів визнання недійсними зазначених договорів у передбаченому порядку та з встановлених законом підстав, з огляду на те, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено обставин неукладеності відповідних договорів, суд дійшов висновку, що внаслідок підписання договорів №0804 від 08.04.2010р., №06-03/1 від 05.05.2011р. його сторони набули взаємні права та обов'язки, які визначені вказаними угодами.

Наразі, за змістом п.п.1.2, 1.3 договору №06-03/1 від 05.05.2011р. новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімікл Агро» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» на підставі договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №0804 від 08.04.2010р., укладеного на суму 18051516,45 грн. Зобов'язання боржника перед новим кредитором за договором №0804 від 08.04.2010р. складають 14736564,76 грн.

Згідно із п.2.5 вказаного договору боржник зобов'язався сплачувати для нового кредитора борг по графіку, передбаченому п.2.2.1 угоди, а саме:

- до 31.05.2011р. - 4000000 грн.,

- до 30.06.2011р. - 4000000 грн.,

- до 31.07.2011р. - 4000000 грн.,

- до 31.08.2011р. - 2736564,76 грн.

22.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» було підписано угоду про залік взаємних вимог на суму 5520000 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст договору №06-03/1 від 05.05.2011р., враховуючи проведення між позивачем та відповідачем заліку взаємних вимог на суму 5520000 грн., з огляду на те, що відповідач прийнятий на себе обов'язок з оплати боргу у повному обсязі та згідно із встановленим договором №06-03/1 від 05.05.2011р. графіком не виконав, Товариством з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» заявлено вимоги (з урахуванням заяви б/н від 27.03.2013р.) про стягнення, зокрема, основного боргу в сумі 8741563,18 грн.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту пояснень №37 від 17.07.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімікл Агро» відповідач у визначений договором №0804 від 08.04.2010р. строк (до 31.12.2010р.) не розрахувався з продавцем, внаслідок чого третьою особою було відступлено право вимоги за договором купівлі-продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут», про що укладено трьохсторонній договір №06-03/1 від 05.05.2011р.

У п.1.3 вказаного договору визначено, що зобов'язання боржника перед новим кредитором за договором №0804 від 08.04.2010р. складають 14736564,76 грн.

При цьому, за поясненнями третьої особи борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» станом на 05.05.2011р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімікл Агро» становив 14349563,18 грн., а у договорі №06-03/1 від 05.05.2011р. про відступлення права вимоги помилково зазначено про борг відповідача у розмірі 14736564,76 грн.

Одночасно, за твердженням відповідача, заборгованість останнього в сумі 14736564,76 грн. взагалі не підтверджена матеріалами справи з огляду на неналежне оформлення накладних на отримання товару та довіреностей на отримання цінностей за договором №0804 від 08.04.2010р.

За таких обставин, з огляду на наявність у матеріалах справи суперечливих даних щодо обсягу поставленого та неоплаченого відповідачем товару на момент відступлення третьою особою права вимоги за договором №0804 від 08.04.2010р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут», ухвалою господарського суду від 18.07.2012р. по розглядуваній справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За наслідками проведення судово-економічної експертизи у господарській справі №5011-62/4849-2012, судовими експертами складено висновок №7498/7499/12-45 від 28.12.2012р., відповідно до якого встановлено наступне:

- в період з 01.04.2010р. по 30.04.2011р. товар на загальну суму 19881563,18 грн. (20439011,18 грн. - 557448 грн. повернення) передано Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімікл Агро» Товариству з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» за договором №0804 від 08.04.2010р.;

- банківською випискою від 06.04.2011р. підтверджується оплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» Товариству з обмеженою відповідальністю «Хімікл Агро» 06.04.2011р. в розмірі 3000000 грн. з ПДВ за товар, прийнятий на підставі договору №0804 від 08.04.2010р. купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу;

- в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімікл Агро» відображено здійснення операцій з передачі товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» на підставі договору №0804 від 08.04.2010р. купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу на загальну суму 19969563,18 грн. (20527011,18 грн. - 557448 грн. повернення);

- підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімікл Агро» за договором №0804 від 08.04.2010р. купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу станом на 01.05.2011р. в сумі 14261563,18 грн.

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За висновками суду, дослідницька частина та підсумкові висновки судової експертизи узгоджені між собою, експертний висновок обґрунтований та узгоджений з іншими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приймає до уваги висновок №7498/7499/12-45 від 28.12.2012р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в якості належного доказу, який підтверджує наявність у відповідача заборгованості перед третьою особою станом на 01.05.2011р. в сумі 14261563,18 грн.

Одночасно, здійснення між сторонами спірних правовідносин продажу товару або розрахунків за договором №0804 від 08.04.2010р. в період з 02.05.2011р. по 05.05.2011р., внаслідок чого на момент відступлення права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» міг змінитися, сторонами не доведено, а судом не встановлено.

За таких обставин, за договором №06-03/1 від 05.05.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімікл Агро» могло відступити Товариству з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» право вимоги на суму 14261563,18 грн.

Як було зазначено судом вище, у договорі відступлення права вимоги сторони узгодили графік погашення заборгованості відповідача, згідно із яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» зобов'язалось розрахуватись перед новим кредитором не пізніше 31.08.2011р.

Виходячи з того, що 22.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» було підписано угоду про залік взаємних вимог, заборгованість відповідача перерід позивачем з цього моменту зменшилась на суму 5520000 грн. та становила 8741563,18 грн.

При цьому, належних та допустимих доказів перерахування на користь позивача грошових коштів у вказаному розмірі відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» про стягнення основного боргу в сумі 8741563,18 грн. повністю доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, позов (з урахуванням заяви б/н від 27.03.2013р.) у вказаній частині підлягає задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків в сумі 140317,20 грн. за період з 01.09.2011р. по 25.04.2012р., трьох процентів річних у розмірі 249942,91 грн. за період з 01.09.2011р. по 25.04.2012р., підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке:

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач зобов'язання за договором №06-03/1 від 05.05.2011р. у визначені договором строки та у повному обсязі не виконав, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» правомірно звернулося до суду з вимогою про стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох процентів річних.

Одночасно, при здійсненні розрахунку трьох процентів річних позивачем не було враховано, що 2012 рік складається з 366 дів, що призвело до безпідставного збільшення заявленої до стягнення суми трьох процентів річних за період з 01.09.2011р. по 25.04.2012р. на 292,18 грн.

Наразі, наведений позивачем розрахунок збитків від інфляції є арифметично вірним, таким, що відповідає вимогам закону та узгоджується з матеріалами розглядуваної справи.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні збитки в сумі 140317,20 грн. за період з 01.09.2011р. по 25.04.2012р., три проценти річних у розмірі 249650,73 грн. за період з 01.09.2011р. по 25.04.2012р.

Клопотання б/н від 13.02.2013р. відповідача про зупинення провадження у справі №5011-62/4849-2012 до вирішення господарським судом міста Києва заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» щодо визнання кредиторських вимог у справі №5011-46/5221-2012 про визнання Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» банкрутом, залишається судом без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як вказує відповідач, 25.04.2012р. за заявою Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» господарським судом міста Києва винесена ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг».

За приписами п.54 Постанови №15 від 18.12.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому, суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону. Аналогічні за змістом положення містить п.8.13 Рекомендацій № 04-5/1193 від 04.06.2004р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Тобто, враховуючи, позицію Пленуму Верховного Суду України, Вищого господарського суду України та норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», необхідність зупинення позовного провадження у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство пов'язана з моментом офіційного оприлюднення відповідного оголошення.

При цьому, відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не представлено доказів офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг».

У судовому засіданні 20.03.2013р. на запитання суду «Чи було опубліковано в передбаченому законодавством порядку оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»?» представник відповідача надав відповідь про те, що оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» опубліковано не було.

На момент прийняття цього рішення відповідних відомостей щодо опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача до господарського суду не надходило.

За таких обставин, клопотання б/н від 13.02.2013р. відповідача про зупинення провадження у справі №5011-62/4849-2012 до вирішення господарським судом міста Києва заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» щодо визнання кредиторських вимог у справі №5011-46/5221-2012 про визнання Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» банкрутом, є передчасним, внаслідок чого залишається судом без задоволення.

Надані відповідачем копії ухвал в інших господарських справах про зупинення відповідних позовних проваджень до розгляду справи №5011-46/5221-2012 вказаних висновків суду не спростовують. Крім того, висновки судів, які викладені у процесуальних документах про зупинення провадження по певним справам не є преюдицією у розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі, яке було викладено у відзиві без номеру та дати, який прийнято у судовому засіданні 30.05.2012р., доповненнях до відзиву №264 від 25.06.2012р. залишається судом без задоволення, виходячи з того, що п.1.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України не пов'язує можливість припинення провадження у справі із тим, що договори, внаслідок невиконання яких виник спір у справі, підписані особами, що не мали на це відповідного обсягу повноважень.

Крім того, як було визначено вище, судом не встановлено обставин неукладеності договору купівлі-продажу №0804 від 08.04.2010р. та договору №06-03/1 від 05.05.2011р. про відступлення права вимоги.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 64380 грн., а також витрати на проведення судової експертизи в сумі 27062,64 грн. підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут», м.Васильків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», м.Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» заборгованості у розмірі 9131823,29 грн., яка складається з: основного боргу в сумі 8741563,18 грн., інфляційних збитків - 140317,20 грн., трьох процентів річних - 249942,91 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (01133, м.Київ, Печерський район, вул.Щорса, буд.29, ЄДРПОУ 32827667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» (08600, Київська область, Васильківський район, м.Васильків, вул.Артема, буд.15, ЄДРПОУ 31575363) основний борг в сумі 8741563,18 грн., інфляційні збитки - 140317,20 грн., три проценти річних - 249650,73 грн., а також судовий збір в розмірі 64380 грн. та витрати на проведення судової експертизи в сумі 27062,64 грн.

У судовому засіданні 03.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.04.2013р.

Суддя (головуюча) М.О.Любченко

Суддя О.В.Гулевець

Суддя А.Б.Пригунова