Постанова № 30573477, 08.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа № 5015/3556/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Якімець Г.Г.

Гриців В.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛьвівСтильБуд" (надалі ТзОВ "ЛьвівСтильБуд") б/н від 29.12.2012р. (вх. № 4 від 03.01.2013р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2012р.

у справі № 5015/3556/12

за позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2)

до відповідача: ТзОВ "ЛьвівСтильБуд"

про стягнення 101 839,72 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_3 (договір про надання правової допомоги № 05/11/12 від 05.11.2012р.);

від відповідача: Бакаленко О.І. - представник (довіреність б/н від 28.12.2012р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.10.2012р. у справі № 5015/3556/12 (суддя Артимович В.М.) задоволено повністю уточнені позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 Стягнуто з ТзОВ "ЛьвівСтильБуд" на користь ФОП ОСОБА_2 99 819,38 грн. основного боргу, 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу та 1 996,39 грн. судового збору. Повернуто позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 40,40 грн., про що винесено відповідну ухвалу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за надані послуги та поставлені будматеріали виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 99 819,38 грн., яка підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, про оскаржуване рішення суду дізнався лише 21.12.2012р., у зв'язку з накладенням виконавчою службою арешту на його рахунок та майно. На думку апелянта, строк позовної давності по кожній видатковій накладній сплив у 2011 році, тому просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин. Зазначає, що не подав заяву про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції з підстав неналежного повідомлення про розгляд справи. Вказує, що витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є надто завищені, оскільки дана справа не є складною, розглядалася у три засідання, тому суд мав би обмежити цей розмір, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2012р. у справі № 5015/3556/12, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що місцевий господарський суд надсилав процесуальні документи на юридичну адресу відповідача, вказану у витязі з ЄДРЮОФОП, а тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату і місце слухання справи. Звертає увагу суду на те, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 99 819,38 грн., підтверджується актами звірки взаємних розрахунків № 1 від 08.08.2011р. та № 2 від 01.02.2012р. Посилається на наявність належних правових підстав для віднесення до судових витрат 10 000,00 грн., сплачених в якості гонорару адвокату. Просить залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу - без задоволення.

28.01.2013р. відповідач подав до суду заяву б/н від 28.01.2013р. (вх. № 534 від 28.01.2013р.) про застосування строку позовної давності у зв'язку з тим, що, на його думку, строк позовної давності по кожній видатковій накладній сплив у 2011 році.

Представник позивача просив відхилити дану заяву, як безпідставну.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про те, що рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2012р. у справі № 5015/3556/12 необхідно змінити, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2008 року між ФОП ОСОБА_2 (перевізник) та ТзОВ "ЛьвівСтильБуд" (замовник) укладено договір № 8 на надання транспортних послуг, за умовами якого перевізник зобов'язується надавати послуги по перевезенню вантажів своїм автотранспортом, а замовник зобов'язується прийняти дані послуги та оплатити їх на умовах даного договору (а.с.11-12, т.1).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що перевізник надає будівельні матеріали.

Вартість послуг складає: 1 т/км - 1,05 грн. в т.ч. 20% ПДВ. Ціна договірна. Будівельні матеріали надаються за договірними цінами, які відображаються у видаткових накладних. Ціна може змінюватись при зміні цін на витратні матеріали ( паливно-мастильні матеріали, запчастини…), при зміні цін на ринку перевезень вантажів автотранспортом, зміні ціни виробників даного товару. Замовник зобов'язується оплатити вартість послуг згідно рахунків шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 5 календарних днів, готівкою або іншими формами оплати у відповідності до вимог діючого законодавства (розділ 2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно п.п. 5.1-5.2 даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2008 року. Після закінчення строку дії договору, якщо немає письмових заперечень, він автоматично пролонгується на наступний період.

Договір на надання транспортних послуг № 8 від 15.02.2008р. підписаний його сторонами, що свідчить про погодження всіх істотних умов даного договору.

В матеріалах справи наявні належним чином оформлені видаткові накладні: № РН-0000017 від 06.03.2008р. на суму 99 000,00 грн., № РН-0000026 від 31.03.2008р. на суму 12 600,00 грн., № РН-0000027 від 04.04.2008р. на суму 14 249,88 грн., № РН-0000046 від 30.05.2008р. на суму 12 600,00 грн., № РН-0000072 від 31.07.2008р. на суму 26 550,00 грн., № РН-0000086 від 29.08.2008р. на суму 85 500,00 грн., № РН-0000098 від 30.09.2008р. на суму 60 750,00 грн., № РН-0000119 від 31.10.2008р. на суму 20 934,00 грн., № РН-0000120 від 31.10.2008р. на суму 8 700,00 грн., № РН-0000139 від 28.11.2008р. на суму 16 184,22 грн., № РН-0000140 від 28.11.2008р. на суму 38 961,68 грн., № РН-0000159 від 29.12.2008р. на суму 9 792,00 грн., № РН-0000160 від 29.12.2008р. на суму 31 497,60 грн., які підтверджують факт здійснення позивачем та прийняття відповідачем поставок та продажі будівельних матеріалів, обумовлених договором на надання транспортних послуг № 8 від 15.02.2008р. (а.с. 13-25, т.1).

Таким чином, в період з березня по грудень 2008р. (включно) позивач продав відповідачу будівельні матеріали та надав послуги по їх перевезенню за вищевказаним договором на загальну суму 437 319,38 грн.

Відповідач провів часткову оплату отриманих будматеріалів та наданих йому послуг з перевезення вантажів в сумі 337 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.28-59, т.1).

З акту звірки взаємних розрахунків № 2, який підписаний та скріплений печатками сторін вбачається, що станом на 01.02.2012р. сума боргу відповідача перед позивачем складає 99 819,38 грн. (а.с.27, т.1).

В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманих будматеріалів та наданих йому послуг згідно договору на надання транспортних послуг № 8 від 15.02.2008р., що і слугувало підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом.

10 жовтня 2012 року позивач подав в суд першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог у справі № 5015/3556/12, в якій просив суд стягнути з ТзОВ "ЛьвівСтильБуд" 99 819,38 грн. заборгованості, 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу та 2 036,79 грн. витрат на оплату судового збору (а.с.122, т.1).

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 15.02.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір на надання транспортних послуг № 8.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 8 від 15.02.2008р. є договором про надання транспортних послуг. Поряд з тим, між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, за яким сторони не визначили строк здійснення відповідачем оплати за отримані будівельні матеріали. Відтак, видаткові накладні, за якими відповідач отримав будматеріали, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору № 8 від 15.02.2008р. в період з березня по грудень 2008р. (включно) позивач продав відповідачу будівельні матеріали та надав послуги по їх перевезенню на суму 437 319,38 грн., про що свідчать підписані обома сторонами видаткові накладні.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем в повному обсязі взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого товару та наданих йому послуг.

Із врахуванням часткової оплати ТзОВ "ЛьвівСтильБуд" отриманого товару та наданих йому транспортних послуг, сума боргу відповідача перед позивачем по договору №8 від 15.02.2008р. становить 99 819,38 грн., підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків № 2 станом на 01.02.2012р.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції застосувати позовну давність, обґрунтовуючи неподання даної заяви в суд першої інстанції неналежним повідомленням про розгляд справи.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що процесуальні документи місцевого господарського суду надсилались відповідачу на адресу, вказану у витязі з ЄДРЮОФОП як місцезнаходження ТзОВ "ЛьвівСтильБуд" (а.с.70-72, т.1), а саме: м.Львів, вул.Кульпарківська, 172/36, поштова кореспонденція поверталась в суд з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а тому відхиляє доводи апелянта, наведені в заяві б/н від 28.01.2013р. (вх. № 534 від 28.01.2013р.).

Крім того, в силу положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Факт переривання строку позовної давності в даних правовідносинах підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків № 1, згідно якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем станом на 08.08.2011р. в розмірі 138 319,38 грн.

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом в межах трирічного строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України. .

Проаналізувавши вищенаведені приписи ЦК України та матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 99 819,38 грн. заборгованості за отриманий товар та надані транспортні послуги.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн., враховуючи наступне:

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

За змістом приписів ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Зі змісту договору про надання правової допомоги № 08/08/12 від 08.08.2012р., укладеного між ОСОБА_5 (адвокат) та ФОП ОСОБА_2 (клієнт) вбачається, що сторони обумовили гонорар адвоката в розмірі 10 000,00 грн. за надання правової допомоги такого виду: підготовка позовної заяви та пов'язаних із нею документів (довідок, витягів і т.д.) для звернення ФОП в господарський суд Львівської області з позовом до ТзОВ «ЛьвівСтильБуд» про стягнення заборгованості; представництво інтересів клієнта (зі всіма правами, наданими ГПК України позивачу та його представнику) при розгляді даної справи в господарському суду Львівської області (а.с.60-61, т.1).

В суді першої інстанції дана справа розглядалась в трьох судових засіданнях, адвокат ОСОБА_5 був присутній лише в двох судових засіданнях.

Місцевим господарським судом не враховано, що відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн. є неспіврозмірним з обсягом виконаної роботи, тобто явно завищеним.

Враховуючи матеріали даної справи, зокрема, ціну позову, незначну складність справи та участь адвоката в судових засіданнях, суд повинен був обмежити розмір судових витрат за надання правової допомоги з огляду на розумну необхідність таких витрат для даної справи.

Надавши оцінку договору про надання правової допомоги № 08/08/12 від 08.08.2012р., довіреності б/н від 08.08.2012р., якою позивач уповноважив адвоката ОСОБА_5 здійснювати представництво його інтересів у судах усіх інстанцій, свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_5 за № НОМЕР_2 платіжне доручення № 247 від 13.08.2012р. про сплату позивачем 10 000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору № 08/08/12 від 08.08.2012р., колегія суддів апеляційної інстанції з урахуванням особливостей щодо співрозмірності заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу з фактичним обсягом наданих послуг, складністю справи та ціною позову, прийшла до висновку про задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

З наведеного, рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн. витрат на правову допомогу слід змінити, в рештій - залишити без змін, частково задоволивши апеляційну скаргу.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2012р. у справі № 5015/3556/12 змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛьвівСтильБуд" (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 172, кв. 36; код ЄДРПОУ 32484623) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79040, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу. Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛьвівСтильБуд" (79021, м.Львів, вул. Кульпарківська, 172, кв. 36; код ЄДРПОУ 32484623) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79040, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В рештій частині рішення суду залишити без змін.

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.

Суддя Гриців В.М.