Постанова № 30574718, 09.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 3/64/5022-833/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Лазар Андрія Івановича, б/н від 29.12.12р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 20.12.2012 р.

у справі № 3/64/5022-833/2012

за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Лазар Андрія Івановича, м. Тернопіль

до відповідача: Тернопільської обласної спілки споживчих товариств, м. Тернопіль

про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 70 150, 61 грн.

За участю представників:

позивача - Вдовиченко Н.Ф. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача -Ясеницький Є.І. - представник ( довіреність в матеріалах справи).

Колегією суддів у складі: судді - доповідача Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Якімець Г.Г. ухвалою від 19.03.2012р. відкладено розгляд апеляційної скарги у справі № 3/64/5022-833/2012 на 22.03.2013 року.

У зв'язку із перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість судді Зварич О.В. введено суддю Гриців В.М.

22.03.2013р. розгляд справи розпочато спочатку.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідача передати позивачеві шляхом перерахування на розрахунковий рахунок грошових коштів в сумі 70 150,61грн., одержаних як доходи від майна внаслідок незаконного володіння цим майном.

В заяві про уточнення позовних вимог від 06.12.2012р.( а.с. 96-97) позивач просить стягнути з відповідача 70 150,61грн. безпідставно отриманих коштів.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.12.2012 року у справі № 3/64/5022-833/2012 (суддя Турецький І.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог СПД-ФО Лазара Андрія Івановича до Тернопільської обласної спілки споживчих товариств про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 70 150, 61 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями ст.ст. 355, 358, 359, 360, 509, 525, 526, 530, 626, 629, 759 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193, 188, 283 ГК України При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, зокрема, що договір оренди від 05.03.2002р. в період з червня 2011р. по березень 2012р. не припинив свою дію і позивач в добровільному порядку сплатив орендну плату; що після визнання за позивачем права власності в розмірі 853/1000 на майно, яке було предметом оренди, та здійснення державної реєстрації, позивач не вніс змін до договору оренди та не уклав з відповідачем угоду на здійснення спільної часткової власності на приміщення ринку промислових товарів за адресою: м. Тернопіль, вул. Живова,9.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 70 150,61 грн. Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що позивач набув право власності на частку в розмірі 853/1000 приміщення, яке орендував, і в силу положень ч.1ст. 598, ст.606 ЦК України його зобов'язання за договором оренди щодо сплати орендної плати в цій частині припинилися у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Разом з тим , зазначає, що відповідно до ст. 291 ГК України не мав права в односторонньому порядку відмовитись від договору оренди, або змінити чи розірвати господарський договір. Відтак, вважає, що з моменту реєстрації ( з 16.06.2011р.) за ним права власності на 853/1000 приміщення сплачена орендна плата за цю частину приміщення в розмірі 70 150,61 грн. є безпідставно набутою відповідачем і підлягає стягненню.

У відзиві на апеляційну скаргу( вх. №1117 від 19.02.2013р.) відповідач спростовує доводи скаржника та зазначає, що нормами ст. 651 ЦК України визначено підстави для зміни або розірвання договору, однак, договір оренди діяв упродовж визначеного сторонами періоду і позивач не звертався до суду про зміну його умов чи про розірвання договору. Відповідач вважає, що реєстрація за позивачем права власності на частину приміщення не змінила договірних зобов'язань, оскільки позивач не передав частини приміщення, що належить облспоживспілці. На думку відповідача, не заслуговують на увагу посилання апелянта на норми ст. 291 ГК України, оскільки жодна з частин не передбачає порядку припинення договору оренди внаслідок визнання співвласником на праві спільної часткової власності орендованого приміщення (в результаті проведених покращень орендованого майна).

В письмових поясненнях (вх.№ 05-04/1266/13 від 08.04.2013р.) відповідач стверджує, що згідно із ст. 1212 ЦК України позивач мав довести , що кошти, які є предметом спору, були набуті відповідачем коли між сторонами не було договірних відносин, а якщо і були, то згодом визнані недійсними. Відповідач вважає, посилаючись на ст.ст. 218, 509,.513,519,770 ЦК України, ст. 291 ГК України, що позивач не довів, що за період з 16.06.2011р. по 29.03.2012р. він сплатив орендну плату без достатньої правової підстави, оскільки в цей період договір оренди не припинив своєї дії і був чинний, правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні сторони не укладали.

В судовому засіданні 09.04.2012р. представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. Представник відповідача підтримав свої доводи, просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.03.2002р. Тернопільською обласною спілкою споживчих товариств (орендодавець) та приватним підприємцем Лазарем Андрієм Івановичем (орендар) укладено договір оренди приміщення (далі - договір).

Згідно із п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування торгове приміщення - магазин « Вироби кооператорів» площею 677,3 кв.м., розташований в м. Тернополі, вул. Живова,9 на центральному ринку.

У відповідності до п. 3.2. договору об'єкт, що орендується, вважається переданим з моменту підписання акту здачі-приймання.

Термін оренди складає 10 років з моменту приймання об'єкта оренди за актом здачі - приймання ( п. 4.1 договору).

Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін та у випадках, передбачених п.10.1 даного договору.(п.4.3 договору)

Згідно з п. 5.2 договору розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, складає 1350 грн. в місяць (з ПДВ) упродовж перших шести місяців оренди, а в подальшому - 8 130 грн. в місяць( з ПДВ).

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку або готівкою до 15 числа місяця, наступного за звітним( п.5.1 договору).

По акту приймання-передачі від 29.03.2002р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду торгове приміщення - магазин "Вироби кооператорів", площею 677,3 кв.м, розташований в м. Тернополі вул. Живова,9. Акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Додатком №3 від 01.09.2004р. до договору оренди встановлено, що у зв'язку із збільшенням розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Живова,9 у м. Тернополі орендар додатково оплачує орендодавцю з 01.09.2004р. - 647.03 грн. в місяць.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.11.2010р. у справі №15/176-3468( а.с.33-38) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу Лазара Андрія Івановича визнано співвласником на праві спільної часткової власності орендованого торгового приміщення споруди ринку промислових товарів, розташованого в м. Тернополі вул. Живова, 9 з часткою у праві спільної часткової власності в розмірі 85,3 %.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2011р. у справі №15/176-3468 вказане рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу Тернопільської обласної спілки споживчих товариств залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2011р. у справі № 15/176-3468 касаційну скаргу залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду у цій справі залишено без змін.

На підставі названого рішення суду від 16.11.2010р. у справі №15/176-3468 за позивачем 16.06.2011р. зареєстроване право власності на 853/1000 споруди ринку промислових товарів за адресою м. Тернопіль вул. Живова, 9, реєстраційний №33180741, номер запису 1283,3559 в книзі 5,31, форма власності - приватна спільна часткова, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 30311165 від 16.06.2011р., виданим ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" м. Тернополя (а.с. 25).

22.06.2011р. позивач надіслав відповідачу лист від 21.06.2011р., в якому запропонував внести зміни до договору оренди у зв'язку з набуттям права власності на 853/1000 орендованого приміщення (лист, фіскальний чек №4756, опис вкладення у цінний лист та повідомлення про вручення поштового відправлення 24.06.2011р. в матеріалах справи, а.с.26-29).

Вказану пропозицію відповідач розцінив як передчасну, оскільки ним не отримані документи з МБТІ щодо зміни назви приміщення (відповідь відповідача №7/90 від 12.07.2011р. в матеріалах справи, а.с. 30-32).

До закінчення терміну дії договору оренди від 05.03.2002р. сторонами зміни до договору не внесені.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що і до і після реєстрації за позивачем права власності на 853/1000 споруди ринку промислових товарів , відповідач надавав позивачу рахунки -фактури на оплату орендної плати, в яких вказував розмір орендної плати за все приміщення, передбачений договором оренди, а саме 8 777,03грн.( 8130, 00 грн. + 647,03). За березень 2012р.надав рахунок на суму 7927,64грн. (у зв'язку із закінченням 29.03.2012р.дії договору оренди) ( а.с. 75-79).

Виписками банку та платіжними дорученнями ( а.с.11-16, 80 -84) підтверджено та не заперечується сторонами, що з червня 2011р. по березень 2012р. позивач сплатив відповідачу орендну плату в сумі 86 920,91грн..

за червень 2011р. - 8777,03грн.;

за липень 2011р. - 8777,03грн.;

за серпень 2011р. - 8777,03грн.;

за вересень 2011р. - 8777,03грн.;

за жовтень 2011р. - 8777,03грн.;

за листопад 2011р. - 8777,03грн.;

за грудень 2011р. - 8777,03грн.;

за січень 2012р. - 8777,03грн.;

за лютий 2012р. - 8777,03грн.;

за березень 2012р. -7927,64грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 27.08.2012р. про повернення 70150,61грн. безпідставно отриманих коштів за період з 16.06.2011р. по 29.03.2012р., яку відповідач відхилив листом від 07.09.2012р.№ 7/162, посилаючись на чинність умов договору оренди від 05.03.2002р. упродовж 10 років.

.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України та ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором оренди (найму) одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст. 761 ЦК).

Згідно з частиною 4 ст.284 ГК, ч. 1 ст.763 ЦК строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. 3. ст 285 ГК, ст. 762 ЦК).

Відповідно до частини 1 ст.286 ГК орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.03.2002р. позивачем та відповідачем був укладений договір оренди торгового приміщення площею 677,3 кв.м., яке розташоване в м. Тернополі, вул. Живова,9 на центральному ринку. Об'єкт оренди переданий орендарю (позивачу) по акту-приймання-передачі від 29.03.2002р. За умовами договору термін оренди складає 10 років з моменту передачі об'єкта орендарю. З 01.09.2004р.орендна плата встановлена в розмірі 8777,03грн. в місяць( 8 130,00грн. + 647.03 грн.).

Під час дії названого договору оренди рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.11.2010р. у справі №15/176-3468, яке залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, позивача визнано співвласником орендованого торгового приміщення , розташованого в м. Тернополі вул. Живова, 9, з часткою у праві спільної часткової власності в розмірі 85,3 %.На підставі названого рішення суду за позивачем 16.06.2011р. зареєстроване право власності на 853/1000 споруди ринку промислових товарів.

Водночас, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що і до і після реєстрації за позивачем права власності на 853/1000 споруди ринку промислових товарів, відповідач надавав рахунки, а позивач сплачував орендну плату за все приміщення в повному обсязі. Так, за період з червня 2011р. і до закінчення строку дії договору оренди (29.03.2012р.) позивач сплатив орендну плату в сумі 86 920,91грн. ( з червня 2011р. по лютий 2012р. в розмірі 8 777,03грн.в місяць, а за березень 2012р. - в сумі 7927,64грн.)

Згідно з частиною 1 ст. 770 ЦК у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

З аналізу названих норм випливає, що у зв'язку з тим, що позивач набув право власності на частину орендованого майна в розмірі 853/1000, до нього перейшли права наймодавця в цій частині, а зобов'язання позивача перед відповідачем за договором оренди в частині сплати орендної плати за 853/1000 орендованого майна з моменту реєстрації за позивачем права власності (16.06.2011р.) припинилися у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Відтак, апеляційний суд вважає такими, що суперечать чинному законодавству доводи відповідача про те, що реєстрація за позивачем права власності на 853/1000 орендованого приміщення не змінила обсягу зобов'язань позивача за договором оренди.

Чинне законодавство не ототожнює понять, правочин, договір та зобов'язання, як і не ототожнює підстави їх припинення. Один правочин, договір може містити в собі декілька зобов'язань і припинення одного зобов'язання чи його частини, не має наслідком припинення правочину, договору вцілому.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. (ч.7 ст.180 ГК України)

Оскільки позивач став власником лише частини(853/1000)орендованих приміщень, а інша частина приміщення ( 147/1000) залишилась у власності відповідача та перебувала в оренді у позивача, то договір оренди не припинив свою дію і не припинились зобов'язання позивача за договором оренди в частині сплати орендної плати за частку 147/1000, належну відповідачеві.

З матеріалів справи. вбачається, що після реєстрації права власності на 853/1000 орендованого приміщення, позивач звертався до відповідача про внесення змін до договору оренди, однак відповідач ухилився він внесення змін до договору Та обставина, що сторони не внесли зміни до договору, не свідчить про правомірність та підставність отримання відповідачем орендної плати за період з 16.06.2011р. і до закінчення дії договору за частину приміщення в розмірі 853/1000, належну позивачеві, оскільки, як зазначено вище, в частині сплати орендної плати за 853/1000 орендованого майна зобов'язання позивача за договором оренди припинилися 16.06.2011р. в силу закону. Крім того, невнесення змін до договору оренди не позбавляє права сторону звернутися до суду за захистом порушеного права у спосіб, встановлений законом, про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Відтак, доводи відповідача та висновки місцевого суду, викладені в рішенні, про невнесення змін до договору оренди, його чинність та обов'язковість до виконання, як підставу відмови у позові, апеляційний суд вважає помилковими.

Згідно частиною 1 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події ( частина 2 ст.1212).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (п.3 частини 3 ст.1212 ЦК).

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що з моменту реєстрації за позивачем права власності на 853/1000 приміщення споруди ринку у м. Тернопіль по вул. Живова, 9 (з 16.06.2011р.) і до закінчення дії договору оренди (29.03.2012р.) позивачем безпідставно сплачена орендна плата за оренду 853/1000 приміщення в сумі 70 150 грн. 61 коп. (за червень 2011 року - 3493 грн. 85 коп.; за липень 2011 року - по лютий 2012 року - 59894 грн. 48 коп.; за березень 2012 року - 6762 грн. 28 коп.) і в силу норм ст. 1212 ЦК України, ці кошти є безпідставно набутими відповідачем, які підлягають поверненню позивачеві.

Судом перевірений розрахунок суми, заявленої до стягнення., яка становить 85,3% від сплаченої позивачем орендної плати за період з моменту реєстрації за позивачем права власності і. до закінчення дії договору оренди , тобто, розрахунок є правильним.

Інші доводи відповідача апеляційний суд вважає необґрунтованими.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що при вирішенні спору місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у позові. Відтак, рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, стягнути з відповідача на користь позивача 70 150,61 грн. безпідставно отриманих коштів та 1609,50грн судового збору.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 20.12.2012 року у справі №3/64/5022-833/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Стягнути з Тернопільської обласної спілки споживчих товариств, ідентифікаційний код 01767413, місцезнаходження: 46000, м. Тернопіль, майдан Волі, 4, на користь фізичної особи-підприємця Лазара Андрія Івановича, ідентифікаційний номер 2633100254, місце проживання: 46013, м.Тернопіль, бульвар Д.Галицького, 16/48 - 70 150,61 грн. безпідставно отриманих коштів та 1609,50грн судового збору.

2.Стягнути з Тернопільської обласної спілки споживчих товариств, ідентифікаційний код 01767413, місцезнаходження: 46000, м. Тернопіль, майдан Волі, 4, на користь фізичної особи-підприємця Лазара Андрія Івановича, ідентифікаційний номер 2633100254, місце проживання: 46013, м.Тернопіль, бульвар Д. Галицького, 16/48 - 804,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст складено: 10.04.2013р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Гриців В.М.

суддя Якімець Г.Г.