Ухвала суду № 30570662, 28.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-66/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2013 р. у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2013 р. позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11 жовтня 2011 року № 0008712310.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, де посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, виразив прохання скасувати це рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційного суду, встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято на підставі заактованих результатів документальної перевірки позивача (акт від 13.09.2011 року за № 1258/23-10/32667198).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставність формування податкового кредиту відповідачем не доведено, аргументуючи свою позицію наступним.

Відповідач не довів, що відомості, закріплені в наданих позивачем первинних документах, якими зафіксовано здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрторресурс», не відповідають реальним взаємовідносинам сторін.

Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням окружним судом свого рішення тим, що платники податків при формуванні показників податкової звітності повинні опиратися на первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчислення податків та зборів, ведення яких передбачено діючим законодавством.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, між ДП «Трансгарант-Україна» (покупець) та ТОВ «Укрвторресурс» (продавець) укладено договір від 05.09.2008р. № 14/ПВ, згідно якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець сплатити та прийняти 17 залізнодорожніх піввагонів відповідно до специфікації.

Щодо реальності господарської операції за вказаним договором свідчить, зокрема, реєстрація та приписка 17 залізнодорожніх піввагонів до Новоград-Волинської станції Південно-Західної залізниці, рух активів у процесі господарської операції з поставки на піввагонів: 01.10.2008 року платіжним дорученням № 3218 було сплачено 300 000 грн. переплати, 01.10.2008 року платіжним дорученням № 3190 було сплачено 500 000 грн. переплати, 01.10.2008 року платіжним дорученням № 3191 було сплачено 500 000 грн. переплати, 02.10.2008 року платіжним дорученням № 3228 було сплачено 700 000 грн. переплати, 20.10.2008 року платіжним дорученням № 3327 було сплачено 3 000 000 грн. переплати, 24.10.2008 року платіжним дорученням № 3348 було сплачено 2 500 000 грн. переплати, всього на суму 7 500 000 грн.

30.10.2008 року згідно акту приймання-передачі ТОВ «Укрвторресурс» передав, а ДП «Трансгарант-Україна» прийняв 17 залізнодорожніх піввагонів.

20.11.2008 року ТОВ «Укрвторресурс» повернув ДП «Трансгарант-Україна» 20 000 грн. зайво сплачених коштів.

Також у позивача наявні технічні паспорта придбаних вагонів.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем були придбані не нові вагони. Зазначене підтверджується документами про перехід прав власності (договору купівлі-продажу, актів приймання-передачі тощо) від завода виробника до продавця.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним являється документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; первинні документи мають силу лише при фактичному здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку мають братися до уваги лише ті документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто події, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Укладений позивачем з ТОВ «Укрвторресурс» договір потягнув за собою зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тому підстави не брати до уваги наявні первинні документи - відсутні.

До того ж, придбані напіввагони використовуються позивачем у власній господарській діяльності в операціях надання транспортно-експедиторських послуг та надання послуг з організації перевозки вантажів у власному руховому складі, що також підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів також звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентом базуються лише на пояснення директора ТОВ «Укрвторресурс», що саме по собі є недостатнім для можливості стверджувати фіктивність

За даних обставин, при відсутності факту встановлення нереальності господарських операцій, на відповідача покладений обов'язок доведення наявність умислу в діях осіб уклавших правочини, змісту умислу, обставини виникнення умислу, тощо.

Останнє відповідачем не доведено, а колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегією суддів, як і судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні за договірними відносинами позивача з його контрагентом, оформлені у відповідності до вищевказаних норм законодавства.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів; у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит виникло по факту отримання податкових накладних.

Також, у періоді, що перевірявся, і позивач і його контрагент були зареєстровані платниками ПДВ, знаходились в ЄДРПОУ, та установчі документи ТОВ «Укрвторресурс» не були визнані в судовому порядку недійсними, а також був відсутній вирок щодо посадових осіб ТОВ «Укрвторресурс».

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, а також той факт, що позивач придбав товар у ТОВ «Укрвторресурс» з метою його подальшого використання в межах господарської діяльності, а також те, що придбання товарів супроводжувалось отриманням податкових накладних, які містили всі обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством, та беручи до уваги цивільну дієздатність учасників господарських відносин, та не завдання шкоди державному бюджету внаслідок таких правовідносин, колегія суддів, як і суд першої інстанції, рахує безпідставним зменшення відповідачем податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування позивачу по господарських операціях з ТОВ «Укрвторресурс».

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повній мірі досліджені обставини справи та вірно встановлені обставини по справі, а рішення прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ж з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення, його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 02.04.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.