Постанова № 30570384, 21.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15250/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2013 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначені апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційного суду, встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сейм- 93» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Дніпрорембуд-сервіс» за травень - червень 2011року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 17.05.2012 №109/1-22-80-21546513, яким встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0001962280 від 31.05.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 527397,00грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем доведено наявність сукупності обставин та підстав, які відповідно до положень ПК України виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту та доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного рішень.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Сем-93» та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» було укладено наступні договори: № 24/05-ДС від 24.05.2011 року на суму 369161,52 грн.; №18/05-ДС від 18.05.2011 року на суму 888165,84грн; №16/05-ДС від 16.05.2011 року на суму 1 174 496,81 грн.; №13/05-ДС від 13.05.2011 року на суму 434 762,68 грн.; №06/06-ДС від 03.06.2011 року на суму 55 559,60 грн.; 05/06-ДС від 03.06.2011 року на 141 211, 05 грн.; 03/06-ДС від 02.06.2011 року на 32 848,31 грн.; 02/06-ДС від 01.06.2011 року на 71040,96 грн.;

У відповідності до предмету зазначених договорів, TOB «Сем-93» доручило, а ПП «Дніпрорембуд-сервіс» зобов'язалося виконати електромонтажні роботи на різних об'єктах м. Києва.

У відповідності до умов зазначених договорів ПП «Дніпрорембуд-сервіс» було виконано повний перелік робіт зазначений в договорах, сторонами договорів було підписано відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт за Формою №КБ-2 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3.

Згідно актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, ПП «Дніпрорембуд-сервіс» виконало електромонтажні роботи на різних об'єктах відповідно до укладених договорів, та виписало на адресу TOB «Сейм-93» податкові накладні.

TOB «Сейм-93» розрахувалось за виконані контрагентом роботи, та поставлений товар шляхом перерахування на рахунки контрагента грошових коштів, що підтверджується виписками банку, платіжними дорученнями.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового спишу платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивачем доведено, що в структурі активів та власному капіталі його та його контрагента виникли зміни, що не було взято судом першої інстанції до уваги.

Матеріали справи свідчать про те, що отримані від ПП «Дніпрорембуд-сервіс» роботи були в подальшому використані у господарській діяльності TOB «Сейм-93», оскільки офісно-житлові будинки в яких проводились електромонтажні роботи прийняті в експлуатацію після завершення його будівництва та передані замовникам будівництва.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

В акті перевірки податкового органу не має відомостей про відсутність податкових накладних.

Первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Пунктом 18 Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" так і пунктом 16 Порядку, затвердженого наказом від 21.12.2010р. № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Наряду з цим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з вище наведеними нормами законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено факт здійснення господарської операції з його контрагентом та настання правових наслідків для сторін цієї операції.

Так, господарські операції TOB «Сейм-93» з ПП «Дніпрорембуд-сервіс» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доводи податкового органу про те, що за результатами аналізу відповідно до автоматизованої інформаційної системи «АІС РПП» та АІС «Бест Звіт» не встановлено наявності у ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» власних, орендованих, одержаних по договору лізингу складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, колегія суддів не бере до уваги, оскільки можливість здійснення робіт ПП «Дніпрорембуд-сервіс» була встановлена Державною архітектурно-будівельною інспекцією при видачі ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, яка на сьогоднішній день є чинною.

Отже, твердження щодо відсутності у контрагента позивача трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів та інше є припущенням, оскільки його зроблено без відповідних та належних доказів, без проведення документальної виїзної перевірки контрагента та без дослідження таких документів.

Що стосується посилання податкового органу на пояснення ОСОБА_2, в рамках кримінальної справи, то колегія суддів їх також не бере до уваги, оскільки покази осіб опитаних в рамках кримінальної справи оцінюються судом під час розгляду такої кримінальної справи в порядку ст. 65,67 КПК України та не мають наперед встановленої сили. Будь-який вироків, якими б була підтверджена вина службових осіб ПП «Дніпрорембуд-сервіс» у вчиненні злочинів немає. Рішення судів про скасування реєстрації даного підприємства теж немає.

На момент складання податкових накладних ПП «Дніпрорембуд-сервіс» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а отже зазначене підприємство мало правові підстави для складання податкових накладних на кожну поставку робіт (послуг).

Так, податковий кредит позивачем сформований вірно, на підставі п.198.2, п. 198.6 ПК України, положення яких надавало позивачу право формувати кредит з дати списання коштів з банківського рахунку або дати отримання ним товарів та послуг, при підтверджені здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними, іншими наявними документами, передбаченими п. 201.11 ПК України.

Позивач, відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проводив належний фінансовий облік господарських операцій, з подачею відповідної звітності, а його первинні документи відповідають вимогам, передбачених ст. 9 зазначеного вище Закону, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, кримінальна справа за даними обставинами не порушена, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та його контрагентів у відповідача відсутні, тоді як при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Оскільки відповідачем дійсно не надано суду будь-яких доказів щодо притягнення до кримінальної відповідальності вищезазначеного контрагента або позивача, то відсутні підстави стверджувати про їх намір вчинення нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позовної заяви та не довів правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2013 р. - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 31.05.2012 року № 0001962280.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 26.03.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.