Ухвала суду № 30566378, 12.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4573/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

при секретарі - Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗБІ» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року ТОВ «АЗБІ» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 12 березня 2012 року № 0000622250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АЗБІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерпроект GMBN» у період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року та по взаємовідносинах з ТОВ « АБС» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року .

За результатами перевірки складено акт від 21.02.12р. за № 56/23-60/32049047 в якому зазначено, що проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 181, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме встановлено безпідставне формування податкового кредиту за серпень 2011 року за результатами взаємовідносин з TOB «АБС» що призвело до заниження податку на додану вартість у вказаний період на 65 630,89грн.

У зв'язку із встановленням зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва 12.03.2012р. винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000622250 яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 82 0383,61грн. втому числі 65 630,89грн. - основний платіж та штрафні санкції у розмірі 16 407,72грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача ТОВ «АЗБІ» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «АЗБІ» суд першої інстанції прийшов до висновку, щодо реальності настання наслідків за укладеними між позивачем та TOB «АБС» правочинів, а тому надані до перевірки документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідно належними підставами для формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з акту перевірки проведеної працівниками відповідача, висновки щодо безпідставного формування податкового кредиту позивачем у серпні 2011 року ґрунтуються на визначені правочинів укладених позивачем з TOB «АБС» нікчемними.

З наявних матеріалів справи вбачається, що між позивачем та TOB «АБС» укладено ряд правочинів, а саме:

- Договір підрядних робіт № 08-07/11 від 08.07.11р. укладений між TOB «АЗБІ» та TOB «АБС» на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Будівництво м'ясопереробного цеху» по вул. Окружна, 25-Б в с Глибоке, Бориспільського району, Київської обл. ціна договору відповідно до п. 2.1. такого склала 62 606,12грн. в тому числі ПДВ в сумі 10 434,35грн.;

- Додаток № 1 від 01.08.11р. до Договору підрядних робіт № 30-05/11 від 30.05.11р. укладеного між TOB «АЗБІ» та TOB «АБС» на виконання додаткових робіт по влаштуванню тимчасової під'їзної дороги до земельної ділянки TOB «Бауміт Україна», ціна договору відповідно до п. 2.1. такого склала 2 055,89грн. в тому числі ПДВ в сумі 342,65грн.;

- Договір підрядних робіт № 22-08/11 від 22 серпня 2011 року укладений між TOB «АЗБІ» та TOB «АБС» на виконання будівельно-монтажних робіт за адресою:Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 1, ціна договору відповідно до п. 2.1. такого склала 83 769,63грн. в тому числі ПДВ в сумі 13 961,61грн.;

Договір підряду № 01-09/11 від 01 вересня 2011 року укладений між TOB «АЗБІ» та TOB «АБС» на виконання будівельних робіт пов'язаних з будівництвом об'єкта «Завод з виробництва сухих будівельних та рідких продуктів TOB «Бауміт Україна», ціна договору відповідно до п. 2.1. такого склала 245 353,43грн. в тому числі ПДВ в сумі 40 892,29грн.

Уся підтверджуюча бухгалтерська документація була предметом дослідження, однак не розцінена як первинна, оскільки Державною податковою інспекцією у Святошинському району 06.01.2012р. складено акт перевірки TOB «АБС» за № 7/23-20/32773863, щодо підтвердження господарських відносин з позивачем за вересень 2011 року яким не підтверджено правомірність формування TOB «АБС» податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з позивачем в вересні 2011 року.

Статтею 198 Податкового кодексу України , визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до відомостей викладених в акті перевірки від 06.01.12р. за № 7/23-20/32773863 провести зустрічну звірку TOB «АБС» не виявилось можливим оскільки підприємство має стан 9 -а саме направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження.

Крім того з акту про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається, що TOB «АБС» належним чином зареєстроване, є платником податку на додану вартість та подає податкову звітність, однак з акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 02.12.2011р. за № 7974/7/07-020/36192653 складеного Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва податковим органом встановлено, що контрагент TOB «АБС», TOB «Будівельна компанія 26» було створене без мети зайняття підприємницькою діяльністю невідомими особами та відповідно усі укладені таким товариством правочини є нікчемними, що в свою чергу на переконання податкового органу підтверджується поясненнями директора TOB «Будівельна компанія 26» гр. ОСОБА_3.

Саме у зв'язку із наведеними обставинами податковим органом зроблено висновки щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та TOB «АБС», оцінюючи такі доводи відповідача суд приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах Цивільного кодексу України.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час правовідносин), відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Натомість дана обставина відповідачем досліджена не була, будь яких доказів щодо наявності обвинувальних вироків ні стосовно контрагентів позивача ні стосовно контрагентів останніх за ланцюгом.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем правочини є господарським договором, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України.

Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України. Натомість доказів щодо вжиття передбачених законодавством заходів відповідачем не надано.

Також слід зауважити, що фіктивним відповідно до ст. 234 ЦК України є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірного податкового повідомлення-рішення дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена ні підставі формальних обставин, взято до уваги лише акти проведених перевірок та дані баз співставлення, при цьому реальність настання наслідків за правочинами не досліджувались.

Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема : Постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

З метою встановлення настання реальних наслідків за правочинами укладеними саме між позивачем та ТОВ «АБС» судом було встановлено, що як позивач так і контрагент, правочини з яким визнано податковим органом недійсними, є будівельними компаніями, при цьому така діяльність відповідно до вимог Закону підлягає ліцензуванню. В матеріалах справи наявні копії Ліцензій на здійснення будівельної діяльності як позивачем так і TOB «АБС».

Також судом встановлено, що укладені з TOB «АБС» правочини є договорами субпідряду, при цьому передумовою укладення таких були договори Генерального підряду укладені позивачем з TOB «Солом'янський МПЗ», TOB «Бауміт Україна» та TOB «УКАР-ПАЙП», копії таких договорів наявні в матеріалах справи та в повній мірі досліджені судом, при цьому умовами договорів, укладених позивачем із зазначеними контрагентами, підрядник(позивач) не позбавлений права залучати за власним вибором до виконання даного договору третіх осіб (субпідрядників).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх