Постанова № 30568779, 21.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р. справа № 2а/0470/10911/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Рязанова А.О.

представника позивача - Гончарова С.А. ( довіреність від 29.08.2011р.)

представника відповідача - Димарьової В.В. ( довіреність від 18.06.2012р)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Наука і технологія»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року в адміністративній справі № 2а/0470/10911/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Наука і технологія» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

встановив:

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Наука і технологія» ( далі - Позивач) звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС ( далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0011182302 від 09.06.2011 про збільшення податку на прибуток ТОВ Фірма «Наука і Технологія» на 30849.00 грн. та №0011562302 від 11.08.2011 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 47910.00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Наука і Технологія» відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що доводів представника Позивача та наявних у справі матеріалів, не достатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між Позивачем та TOB «Фірма П.С.В». Серед таких доказів є насамперед акт перевірки контрагента Позивача - TOB «Фірма П.С.В», яким встановлено відсутність у підприємства трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, устаткування, автомобільного чи іншого транспорту для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та обгрунтованими. ( а.с. 51-53 т.2)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Наука і технологія» , подало апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити їх вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги те, що навіть у рішенні ДПА у Дніпропетровській області, за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень зазначено, що працівники Відповідача в ході перевірки належним чином не провели аналіз операцій з придбання товарів та ними не вжито заходів для встановлення достовірності придбання товарів. А висновки акту перевірки про нікчемність правочину між Позивачем та TOB «Фірма П.С.В» є лише припущенням перевіряючи, більш того, таке припущення ґрунтується на неналежному доказі - акті перевірки TOB «Фірма П.С.В» за 2011 рік, в той час, як правочин між ними мав місце у 2010 році ( а.с.62-66 т.2)

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Позивача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити із підстав у ній зазначених.

Представник податкового органу проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на безпідставність її доводів. Зазначив, що за результатами перевірки безпосереднього контрагента Позивача - TOB «Фірма П.С.В» , встановлено відсутність у останнього виробничих потужностей та трудових ресурсів, що свідчить про нікчемність правочину та відсутність реальної господарської операції.

Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що уповноваженими особами податкового органу у період з 24.03.2011 по 13.04.2011 проведена планова виїзна перевірка TOB Фірма «Наука і Технологія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2009 по 31.12.2010, за результатами якої було складено акт № 1265/23-2/24612676 від 20.04.2011 ( а.с.9-53 т.1).

У Акті перевірки вчинено запис про порушення TOB Фірма «Наука і Технологія» приписів ч.І ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Правочини TOB Фірма «Наука і Технологія» з TOB «Фірма П.С.В.» у червні 2010 року, відповідно до п.п. 1, 2 ст.215, п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК Ураїни не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином, TOB Фірма «Наука і Технологія» порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в період, що перевірявся, за 2 квартал 2010 року в сумі 47910 грн., також п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, а саме за червень 2010 року на суму 38328,18 грн.

На підставі вказаного Акту 09.06.2011 Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0011182302 та №0011192302

TOB Фірма «Наука і Технологія» в порядку апеляційного узгодження оскаржено податкові повідомлення- рішення шляхом подання до ДПА у Дніпропетровській області, за результатами якого, податкове повідомлення - рішення від 09.06.2011 №0011182302 було залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0011192302 скасовано та прийнято нове №0011562302 від 11.08.2011.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення від 09.06.2011 №0011182302 TOB Фірма «Наука і Технологія» збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 18871 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 11978 грн., згідно з податковим повідомленням - рішенням №0011562302 від 11.08.2011, TOB Фірма «Наука і Технологія» збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 38328 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 9582 грн. ( а.с.72,73 т.1)

Скасування вказаних повідомлень-рішень було предметом судового позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Наука і технологія» , суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу № 29/06/2010 від 29.06.2010, укладений між Позивачем та TOB «Фірма П.С.В» щодо купівлі пшениці 3-го класу на суму 229969.06 грн., не направлений на реальне настання юридичних наслідків, оскільки доводів представника Позивача та наявних у справі матеріалів, не достатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між Позивачем та TOB «Фірма П.С.В».

Серед таких доказів є насамперед акт документальної позаплановоїневиїзної перевірки TOB «Фірма П.С.В.» з питань взаємовідносин з ПП «Гамма» за 2010 р. від 16.03.2011 №807/23-3/36053958, яким встановлено відсутність у підприємства трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, устаткування, автомобільного чи іншого транспорту для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та обгрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Пунктом 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР дано визначення поняття «бюджетне відшкодування». Це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складався із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вищевказані положення Закону № 168 не ставлять у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

В силу пп. 7.2.4 Закону (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, причому, склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Однак, висновки про нікчемність угоди між TOB Фірма «Наука і Технологія» та контрагентом- TOB «Фірма П.С.В» , зроблені Відповідачем лише на підставі акту перевірки цього контрагента у 2011 році. При цьому матеріали зустрічної перевірки також містять лише припущення податкового органу про те, що у підприємства відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання, при цьому Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України. Крім того, Відповідачем не обгрунтовано, як висновок про відсутність указаного підприємства за місцезнаходженням у квітні 2011 року може свідчити про нікчемність правочину, вчиненого іще у червні 2010 року.

В той же час Відповідачем не спростовано, що і Позивач і його контрагент зареєстровані як платники податків.

Більш того, угода, укладена TOB Фірма «Наука і Технологія» з TOB «Фірма П.С.В» оформлена належним чином, заперечення Відповідача з цього приводу відсутні. Даний правочин не визнаний судом недійсним та його недійсність прямо не встановлена законом, укладена угода сторонами виконана. На підтвердження реальності настання правових наслідків по укладеному з TOB «Фірма П.С.В» договору купівлі-продажу, Позивач надав суду копії податкової накладної від 29.06.2010 №1797, картки рахунку №6311, №201 за червень 2010 року, оборотно-сальдової відомості за рахунком №201, акт приймання пшениці на склад від 29.06.2010.

Крім того, на підтвердження проведення розрахунку по договору купівлі-продажу № 29/06/2010, Позивачем надано угоду між TOB «Фірма П.С.В», TOB «Мир-Групп» та TOB

Фірма «Наука і Технологія» про переуступку права вимоги від 25.02.2011р., відповідно до якої TOB «Фірма П.С.В» передає, а TOB «Мир-Групп» приймає на себе право вимоги TOB Фірма «Наука і Технологія» та стає кредитором по договору купівлі - продажу № 29/06/2010.

Вартість отриманого товару TOB Фірма «Наука і Технологія» включило до складу валових витрат другого кварталу 2010 року у сумі 191641.00 грн. та ПДВ у сумі 38328.00 грн. до складу податкового кредиту червня 2010.

Щодо формування даних податкової звітності та відповідності податкової накладної, яка були підставою віднесення Позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, вимогам Закону, зауважень у фахівців податкового органу не виникало.

Вказані вище обставини безпідставно залишені судом першої інстанції поза увагою, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та постановлення рішення з порушенням норм матеріального права, що, в свою чергу, є підставою для скасування такого рішення з прийняттям нового про задоволення позовних вимог TOB Фірма «Наука і Технологія»

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 205, 207 КАС України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Наука і технологія» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року в адміністративній справі № 2а/0470/10911/11 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Наука і технологія» - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення: №0011182302 від 09.06.2011 про збільшення податку на прибуток Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Наука і технологія» на загальну суму 30849.00 грн. та №0011562302 від 11.08.2011 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Наука і технологія» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 47910.00 грн.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2013 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник