Ухвала суду № 30563977, 10.04.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц-/790/2289/13 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 2026/1428/2012 Зінченко О.В.

Категорія: визнання права власності Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Піддубного Р.М.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 12 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: відділ державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції про визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з під арешту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, у якому вказував на те, що 03 жовтня 2010 року він домовився з відповідачем ОСОБА_4 про придбання у нього автомобіля «CHEVROLET LACETTI», легковий седан - В, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить останньому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3.

Договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля був оформлений шляхом передачі позивачем відповідачу грошових коштів у сумі 10 300,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на той час складало 81 473 грн.

На підтвердження цього відповідач ОСОБА_4 написав відповідну розписку та в той же день видав позивачу довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, якою надав йому повноваження щодо повного розпорядження, користування та володіння транспортним засобом.

29 листопада 2012 року вказаний автомобіль було затримано співробітниками ДАІ, у позивача вилучено технічний паспорт на транспортний засіб, а сам транспортний засіб доставлено на штраф майданчик.

Згодом позивачем було з'ясовано, що придбаний ним автомобіль «CHEVROLET LACETTI», 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було оголошено в розшук відділом державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції в межах виконавчого провадження № 34137987.

19 грудня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції ОСОБА_6 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 34137987 про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь відповідних стягувачів грошового боргу в сумі 57 228,34 грн. було проведено опис та арешт автомобіля «CHEVROLET LACETTI», 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з передачею його на відповідальне зберігання позивачеві.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що фактично угода купівлі-продажу транспортного засобу відбулася на законних підставах, оскільки покупець передав гроші і одержав у власність автомобіль, розплатившись за нього з продавцем, позивач ОСОБА_3 просив суд на підставі ст.ст. 328, 638, 655 ЦК України, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» визнати за ним право власності на автомобіль «CHEVROLET LACETTI», легковий седан - В, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та звільнити цей транспортний засіб з під арешту, накладеного 19.12.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції ОСОБА_6

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник заявлені ним вимоги підтримали в повному обсязі й наполягали на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 не заперечував, пояснивши при цьому, що у 2010 році він, дійсно передав належний йому автомобіль «CHEVROLET LACETTI», 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачеві, оформивши на останнього генеральну довіреність та отримавши від нього грошові кошти у розмірі 10 300,00 дол. На вказаний транспортний засіб він не претендує й претензій до позивача щодо володіння цим транспортним засобом не має.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 12 лютого 2013 року у задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_3 вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про задоволення заявлених позивачем ОСОБА_3 вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що факт придбання спірного автомобіля позивачем ОСОБА_3 03 жовтня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу підтверджується відповідною генеральною довіреністю, розпискою про отримання продавцем виручених грошових коштів, переданням транспортного засобу новому власнику, а також не заперечується самими сторонами цієї угоди, але суд першої інстанції на ці обставини належної уваги не звернув, у зв'язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні заявлених позивачем вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду відповідно до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| визнає, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Поняття права власності визначено законодавцем у ст. 316 ЦК України.

За змістом частини першої вказаної правової норми правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі з підписанням його сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена й постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, якою затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), згідно з п. 2 якого цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до п. 8 зазначеного Порядку, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, транспортні засоби, що перебували в експлуатації, перед їх відчуженням повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції.

Зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в підрозділах ДАІ на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду (п. 40 Порядку).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 03 жовтня 2010 року відповідачем ОСОБА_4 - власником легкового автомобіля «CHEVROLET LACETTI», 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на ім'я позивача ОСОБА_3, а також іншої особи - ОСОБА_7, які діють незалежно один від одного, була видана нотаріально посвідчена довіреність, згідно якої ОСОБА_4 уповноважив останніх експлуатувати та розпоряджатися належним йому автомобілем з правом управління, продажу, обміну, оренди, страхування, одержання грошей та страхових виплат, а також представляти його інтереси в органах ДАІ, органах нотаріату, в інших підприємствах, організаціях, установах, незалежно від їх форм власності і підпорядкування, з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією та відчуженням належного йому транспортного засобу, в тому числі з правом зняття чи постановки його на облік, та з правом передоручення цих повноважень третій особі (а.с. 10).

Проте, спірний автомобіль з обліку в органах ДАІ знятий не був і залишається зареєстрованим за його власником ОСОБА_4, що підтверджується ксерокопією технічного паспорту на цей транспортний засіб, офіційною довідкою Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Харківській області та сторонами спору визнається й не заперечується (а.с. 34, 44).

При цьому заява від власника автомобіля ОСОБА_4 про зняття цього транспортного засобу з реєстраційного обліку до відповідного підрозділу Державтоінспекції не подавалась і його огляд органами ДАЇ не здійснювався.

Не подавалась така заява до органів ДАІ й позивачем ОСОБА_3, який мав на те повноваження за дорученням від власника автомобіля, що сторонами спору не заперечується.

Згідно з п. 42 вищевказаного Порядку в разі коли транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис: «Транспортний засіб знято з обліку для реалізації в межах України».

Тобто, до вчинення цих вищезазначених дій відповідач ОСОБА_4 не мав права відчужувати спірний автомобіль, а позивач ОСОБА_3 його придбати.

Відповідно до п. 8 Порядку правомірність придбання транспортного засобу підтверджується зазначеними в ньому документами, зокрема довідкою-рахунком, виданою за формою згідно з додатком № 1 до цього Порядку, договором чи угодою, укладеними на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, та іншими, посвідченими в установленому порядку документами, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

Таким чином, сукупність наявних в матеріалах цивільної справи доказів свідчить про те, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля - «CHEVROLET LACETTI», 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, між його власником - відповідачем ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_3 не укладався, а видача генеральної довіреності чи сам факт передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу не може вважатися договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 238 ЦК України на підставі довіреності, виданої 03 жовтня 2010 року відповідачем ОСОБА_4 на ім'я позивача ОСОБА_3, останній взагалі не мав права укласти угоду від імені особи, яку він представляє, у відношенні себе особисто.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_3 вимог за їх безпідставністю, правильно зазначивши при цьому, що генеральна довіреність на право експлуатації та розпорядження спірним автомобілем не є правочином, згідно з яким відбувається перехід права власності на транспортний засіб від його власника до іншої особи.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_3, наведених на їх обґрунтування, які фактично зводяться до незгоди з ухваленим судом по справі рішенням та суб'єктивної його переоцінки, то ці доводи апелянта, в даному випадку є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті цивільно-правового спору, не спростовують і не дають| підстав для висновку| про неправильне| застосування| судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 12 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді