Ухвала суду № 30561140, 09.04.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2516/2702/2012 Провадження № 22-ц/795/842/2013 Головуючий у I інстанції -Киреєв О. В. Доповідач - Острянський В. І.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОстрянського В.І., суддів:Бечка Є.М., Горобець Т.В., при секретарі:Зоценко Н.В.,за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання житлового будинку з господарськими спорудами спільним майном подружжя та про визнання права власності на 1/2 його частину-,

в с т а н о в и в:

У апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення місцевого суду і про постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права; що спірний житловий будинок не є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки прийнятий в експлуатацію з реєстрацією на нього права власності лише в 2012 році, тобто після розірвання юридичного шлюбу сторонами у справі та що на момент розірвання шлюбу в 2009 році будинок не було здано в експлуатацію і на нього не було зареєстровано право власності. Зазначив, що позивачка у даному випадку мала б право на частину будівельних матеріалів, однак вона не заявляла таких вимог, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2013 року позов було задоволено. Визнано житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами спільною сумісною власністю подружжя та визнано за ОСОБА_6 право власності на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 116,3 кв.м, жилою площею 70,6 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами, на який 13 червня 2012 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 086274 на ім"я ОСОБА_5. Також вирішено питання про судові витрати і стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 1297,60 грн. судового збору та 2772,00 грн. витрат на правову допомогу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Постановивши рішення, місцевий суд виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що 25 червня 1994 року сторони зареєстрували юридичний шлюб, про що було зроблено актовий запис за № 5 та отримали свідоцтво про шлюб (а.с.5), а 20 березня 2009 року - розірвали шлюб, про що в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.6) та проживали однією сім"єю після розірвання шлюбу в спірному будинку, остаточно припинивши подружні відносини у жовтні 2012 року; що під час перебування в юридичному шлюбі в період з 1997 по 2000 рік сторони побудували житловий будинок АДРЕСА_1, який відповідач зареєстрував на своє ім"я в 2012 році, про що отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 червня 2012 року (а.с.24). Суд вважав, що оскільки спірний житловий будинок було побудовано сторонами в період їх перебування у шлюбі і останній є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, то факт реєстрації права власності на будинок за відповідачем не може обмежувати право позивачки на спірне майно. Тому, врахувавши правила ст.368 ч.3 ЦК України, ст.70 СК України суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_6

Такий висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та поцесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права; що спірний будинок не є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки прийнятий в експлуатацію з реєстрацією на нього права власності лише в 2012 році, тобто після розірвання шлюбу сторонами та що на момент розірвання шлюбу в 2009 році будинок не було здано в експлуатацію і на нього не було зареєстровано право власності і що позивачка б мала право на частину будівельних матеріалів, однак таких вимог остання не заявляла, тому у позові необхідно відмовити - не можуть бути підставою для скасування рішення суду і не знайшли свого підтвердження на нормах чинного законодавства в засіданні апеляційного суду.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що місцевий суд постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуаьного права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: