Ухвала суду № 30554931, 04.05.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2011 р.

справа № 2а-2992/09/-870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2009р. у справі №2а-2992/09/0870

за позовом: Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №8», м.Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення–рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач - Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №8»(далі по тексту –КП «ВРЕЖО №8, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя від 03.02.2009р. №0000062310/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибутку (з урахуванням штрафних санкцій) у сумі 18747грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить ст.19 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отже є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач також зауважив, що вартість робіт, що залишилась несплаченою по закінченню строку позовної давності, правомірно включено до складу валового доходу у звітному періоді, про що зазначено у податковій декларації з податку на прибуток підприємств у вигляді безповоротної фінансової допомоги за заборгованістю, за якою минув строку позовної давності, а відтак заниження витрат не було.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. При цьому суд зазначив, що висновок податкового органу про відсутність валових витрат позивача у 2007 році у зв’язку з несплатою результатів робіт протягом строку позовної давності є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах закону.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову від 28.09.2009 року в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що при прийнятті рішення суд неповно з’ясував обставини справи та невірно застосував норми матеріального права. Апелянт наполягає, що донарахування податку на прибуток у розмірі 12498грн. обгрунтоване п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки витрат у розмірі 49993,33грн. у звітному періоді позивачем не понесено. За твердженням апелянта, судом не досліджено тієї обставини, що позивачем не здійснено компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які фактично отримано ним безоплатно від ТОВ «Константа», що виключає факт понесення ним витрат та можливість віднесення їх до складу валових. Апелянт вважає, що неврахування судом зазначеного призвело до прийняття невірного судового рішення, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено виїзну планову перевірку КП «ВРЕЖО №8»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. За результатами перевірки складено акт від 23.01.2009р. №21/23/22144952, в якому зазначається, зокрема, про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 12498грн., в тому числі за 2007р. в сумі 12498грн. (а.30 акту перевірки, а.с.22).

Так, в акті зазначається, що перевіркою відображених показників Декларації з податку на прибуток «Інші витрати»спірного періоду встановлено завищення валових витрат на суму вартості робіт (послуг), отриманих від ТОВ «Константа», які оприбутковані без їх оплати, тобто на 49993,33грн. кредиторської заборгованості перед ТОВ «Константа»(а.11 акту перевірки, с.12). З урахуванням зазначеного в акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що КП «ВРЕЖО №9»не понесло фактичних витрат в розумінні п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не здійснило компенсацію вартості товарів, які отримані фактично безоплатно від ТОВ «Константа»(а.12 акту перевірки); неправомірно завищено валовий дохід у 2007 році.

На підставі висновків перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 03.02.2009р. №0000062310/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності, на загальну суму 18747грн., з них: 12498грн. –за основним платежем, 6249грн. –штрафних санкцій (а.с.23).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. За приписами пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч.4 ст.3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»;

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Тобто, згідно з порядком формування валового доходу, визначеним вказаною нормою, валовий дохід включає суми прострочених кредиторських заборгованостей та безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, та вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику у звітному періоді.

При цьому, під безповоротною фінансовою допомогою за приписами п.1.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»розуміється сума заборгованості платника податків перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Законодавець чітко визначив, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). До складу валових витрат, у відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно з пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором на виконання будівельно-монтажних робіт від 17.09.2004р. №172, укладеного між КП «ВРЕЖО №8»та ТОВ «Константа», позивачем було отримано роботи в межах своєї господарської діяльності (надання житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирних житлових будинків). Вартість робіт за вказаним договором позивачем віднесена до складу валових витрат у податковому періоді, коли отримано результат роботи, а саме: у 2004 році. Вартість робіт, що залишилася несплаченою по закінченню строку позовної давності, включено підприємством позивача до складу валового доходу у звітному періоді, а саме: у 2007 році, у якому закінчився строк позовної давності, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток за 2007рік.

Отже, сума, на яку позивачем збільшено валовий дохід у 2007 році, є його заборгованістю перед ТОВ «Константа», за якою сплив строк позовної давності, у вигляді безповоротної фінансової допомоги, що також підтверджено актом перевірки. А відтак, позивач мав включити суму такої кредиторської заборгованості в декларацію про прибуток (до складу валового доходу) у разі спливу строку позовної давності для вищевказаної господарської операції, що у даному випадку і відбулося.

За таких обставин, відповідачем неправомірно донараховано податку та штрафні санкції за спірним податковим повідомленням-рішенням. Апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи; зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2009р. у справі №2а-2992/09/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2009р. у справі №2а-2992/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник