Ухвала суду № 30554930, 09.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

"09" червня 2011 р.справа № 2а-391/08/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський механічний завод»

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2009р. у справі №2а-391/08/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський механічний завод»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 13.12.2007 №0004122342/2 та №0004112342/2, а також від 07.02.2008 №0004122342/3 та №0004112342/3, якими позивачу було нараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосовано штрафні фінансові санкції.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки винесені на підставі хибних висновків відповідача за результатами перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2009р. позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог. При цьому, суд першої інстанції посилався на норми пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.2.1 п.5.2, п.5.1, пп.5.3.2, 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.2.2 п.8.2, 8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1, п.4.2 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зазначив, що висновки відповідача цілком обгрунтовані, а тому підстав для скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень не вбачається.

Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначається, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта судом неповно з'ясовано обставини справи та не досліджено доказів по справі. Апелянт наполягає на правомірності віднесення до валових витрат сум, сплачених контрагену за надані послуги, вважає, що витрати підтверджені належними документами та пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі направлень на перевірки від 15 травня 2007 року №769 та від 13 червня 2007 року №875, виданих Західно-Донбаською ОДПІ та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2007року, відповідачем проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2007 року, яка проводилась у період з 20 липня 2006 року по 31 березня 2007 року.

За результатами вказаної перевірки 4 липня 2007 року, відповідачем було складено акт № 337/23/34245509 «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства в період з 20.07.2006р. по 31.03.2007р.»

Акт перевірки від 4 липня 2007 року, № 337/23/34245509 «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства в період з 20.07.2006р. по 31.03.2007р.»отриманий посадовими особами позивача в.о. директора Каніним І.О. та головним бухгалтером Тальяновою Л.Л. 04.07.2007р., та підписаний останніми з запереченнями. Згідно підписів на аркуші 34 вказаного акту, підтверджуємо, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період що перевіряється немає.

Перевіркою встановлені порушення з боку позивача п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.2.1 п.5.2, п.5.1, п.п.5.3.2 п.п.5.3.9 п.5.3, ст..5 п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на 93814 грн., в тому числі: 2006 рік на 7818 грн., за 1 квартал 2006року на 85996 грн.; п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.2006року № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення(псування) матеріальних цінностей», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 87352 грн., в тому числі : за серпень 2006року на 121 грн., за вересень 2006року на 1547 грн., за жовтень 2006року на 3735 грн., за листопад 2006року на 1547 грн., за грудень 2006року на 9126 грн., за січень 2007року на 23413грн., за лютий 2007року на 26364 грн., за березень 2007року на 21499 грн.; п.п. 3.1.3 п.3.1 ст.З, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, ппб.3.2 п.6.3 ст.6, ст..7.1, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп»а»п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 489,31 грн.; постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.2006року № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення(псування) матеріальних цінностей», в результаті чого не перераховано до бюджету 9142,60грн.

Перевіркою встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод»укладено з Корпорацією «Донбаська паливно-енергетична компанія»договір про надання операторських послуг № КО/8 від 29.12.2006р. , згідно з умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику комплексні абонентські операторські послуги з управління ключовими бізнес-процесами з метою отримання кращих результатів господарської діяльності та досягнення статутної мети, збільшення ефективності діяльності та забезпеченняконкурентоспроможності.

Вартість вищезазначених послуг в сумі 300000 грн. позивач включив до складу валових витрат в декларації першого кварталу 2007 року. Крім того суми ПДВ від зазначених послуг включено до складу податкового кредиту.

Відповідачем зроблено висновок, що в документах, наданих на підтвердження понесених витрат відсутня інформація, яка б свідчила про наявний зв'язок операцій з господарською діяльністю позивача, а саме: відсутній код послуги, зміст, обсяг операції, конкретне підтвердження виконання операції. У податкових накладних, отриманих від контрагента позивача Корпорації «ДТЕК»відсутній детальний опис (номенклатура) наданих послуг.

Крім того, позивачем занижено податкові зобов'язання на суму податку на додану вартість від вартості капітальних ремонтів орендованого у ТОВ «Павлоградвугілля»майна (договір №06-1532 від 31.07.2006року), за умовами договору витрати повинні відшкодовуватись за рахунок орендодавця. За перевірений період від сторонніх організацій отримано орендатором послуг по капітальному ремонту орендованих основних засобів, які повинні бути відшкодовані орендодавцем на загальну суму 15172,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи згідно договору оренди №06-1532-А від 31 липня 2006 р. між ВАТ «Павлогравугілля»та ТОВ «Першотравенський ремонтно-мехапічнии завод»укладено договір оренди майна, згідно п.4.1 якого, капітальні ремонти та інше поліпшення Майна (крім поточних ремонтів Майна) здійснюється Орендарем з наступним відшкодуванням Орендодавцем понесених орендарем витрат. П.4.5 вказаного договору передбачено, після проведення погоджених з Орендодавцем капітальних ремонтів та іншою поліпшення Майна (крім поточних ремонтів), Орендар направляє орендодавцю документ, що підтверджують проведення капітальних ремонтів та їх вартість. Проте як встановлено, актом перевірки в порушення умов договору оренди позивачем не направлялись орендодавцю документи на відшкодування витрат по капітальних ремонтах орендованих основних засобів, що і привело до заниження податкових зобов'язань на 15172 грн.

За результатами перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення рішення від 17 липня 2007року № 0002372342/0, за платежем податок на прибуток, за основним платежем 86272, за штрафними санкціями 17254,40 грн., всього на суму 103526,40 грн.; від 17 липня 2007року № 0002372342/0, за платежем податок на додану вартість, за основним платежем 79923 грн., за штрафними санкціями 39961,5 грн., всього на суму 119884,5 грн.

В результаті адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області було скасоване рішення Західно-Донбаської ОДПІ від 17.07.2007року № 0002372342/0 в частині 10 873,25 грн. визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та № 0002382342/0 в частині 15 172,0 грн. визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість і 7586,00 грн. застосованої штрафної санкції. Прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004112342/2 від 13.12.2007року за платежем: податок на прибуток, згідно з яким за основним платежем донараховано 75398,75 грн., за штрафними санкціями 17254,40 грн., усього на суму 92653,15 грн., та № 0004122342/2 від 13.12.2007року. за платежем солдатко на додану вартість, згідно з яким донараховано за основним платежем 64751 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32375,5 грн., усього на суму 97126,5 грн. 07.02.2008р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0004122342/3 та №0004112342/3.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За приписами п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому, у відповідності до вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до абз.4-6 п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до норм пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з апелянтом, оскільки вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо оцінки матеріалів справи та документів позивача, наданих на підтвердження валових витрат та податкового кредиту стосовно спірних правовідносин.

Дійсно, документи позивача не містять достатньої інформації, необхідної для визначення, що витрати останнього пов'язані з його господарською діяльністю. Позивачем не підтверджено, які саме операторські послуги було отримано від контрагента та як це вплинуло на результати діяльності позивача. Матеріалами справи не підтверджується правомірність віднесення позивачем вищезазначених сум до валових витрат, а також право визначення суми податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно, повно і всебічно досліджено обставини, які мають значення для справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.

Судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський механічний завод»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2009р. у справі №2а-391/08/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2009р. у справі №2а-391/08/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник