Постанова № 30553628, 09.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 квітня 2013 р. № 820/2207/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 13.12.2012 року №0001971722, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Таран М.М. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків ПФ "Агроіндустрія" за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., за результатами якої 03.12.2012 року було складено акт перевірки №3019/172/НОМЕР_1, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу було донараховано податку на додану вартість у сумі 31657,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем відносно позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2012 року №0001971722 на загальну суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість 47485,50 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, із матеріалів справи вбачається, що згідно договору поставки від 03.01.2012 року № б/н, укладеного між ПФ "Агроіндустрія" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) визначено, що постачальник зобов'язується поставляти товари, а покупець приймає у власність товари згідно зі специфікацією й оплачує їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації.

На виконання умов вищевказаного договору відвантаження товару здійснювалося на підставі виписаних ПФ "Агроіндустрія" на адресу ФОМ ОСОБА_1 наступних видаткових накладних:

- видаткова накладна № РН-1101-02 від 11.01.2012 року, яка підтверджує факт відвантаження ПФ "Агроіндустрія" на адресу ФОП ОСОБА_1 товару на загальну суму 33 450,00 грн.;

- видаткова накладна № РН-1801-03 від 18.01.2012 року, яка підтверджує факт відвантаження ПФ "Агроіндустрія" на адресу ФОП ОСОБА_1 товару на загальну суму 57 644,00 грн.;

- видаткова накладна № РН-2301-03 від 23.01.2012 року, яка підтверджує факт відвантаження ПФ "Агроіндустрія" на адресу ФОП ОСОБА_1 товару на загальну суму 44 811,0 грн.;

- видаткова накладна № РН-3001-01 від 30.01.2012 року, яка підтверджує факт відвантаження ПФ "Агроіндустрія" на адресу ФОП ОСОБА_1 товару на загальну суму 54 035,0 грн.

Також, ФОП ОСОБА_1 отримав від ПФ "Агроіндустрія" наступні податкові накладні:

- від 11.01.2012 року № 47 на загальну суму 33 450,00 грн. в тому числі ПДВ - 5 575,00 грн.;

- від 18.01.2012 року № 95 на загальну суму 57 644,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9 607,33 грн.;

- від 23.01.2012 року № 125 на загальну суму 44 811, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 7 468,50 грн.;

- від 30.01.2012 року № 177 на загальну суму 54 035, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 9 005,83 грн.

Оплата за поставлений товар ФОП ОСОБА_1 здійснена на загальну суму 189 940,0 грн., факт транспортування товару підтверджується наданими до суду товарно-транспортними накладними від 11.01.2012 року, від 18.01.2012 року, від 23.01.2012 року, від 30.01.2012 року, які також були предметом дослідження податковим органом під час зазначеної вище перевірки.

Із доказів справи також вбачається, що вищевказані первинні документи, які підтверджують господарські операції між позивачем та ПФ "Агроіндустрія", складені згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", тобто, зазначені первинні документи мають всі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, від імені якого складені, назву, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення, особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, скріплений печатками. Вищевказані господарські операції не суперечать законодавчим і нормативним актам, не завдали шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

При вирішені даного спору суд враховує наступні положення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, де передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначеним контрагентом на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Пунктом п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

П. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податкового кредиту надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу.

Таким чином, суд зазначає, що надані до перевірки ФОП ОСОБА_1 податкові накладні оформлені у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України, а тому останні мають всі необхідні обов'язкові реквізити, що визначені для податкової накладної та встановлені у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що контрагент позивача на час вчинення правочину був зареєстрованим у передбаченому законом порядку платником ПДВ, що відповідною стороною не спростовано при судовому розгляді. А тому у суду не має підстав піддавати сумніву правомірність дій позивача в ході своєї господарської діяльності в періоді, що перевірявся.

Отже, на підставі викладеного, суд зазначає, що укладений позивачем та ПФ "Агроіндустрія" правочин є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженим та у судовому порядку не визнаний недійсним.

Також, суд звертає увагу, що єдиною підставою для твердження Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо порушення ФОП ОСОБА_1 Податкового кодексу України є посилання на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПФ "Агроіндустрія" від 11.06.2012 року №292/222/31149933, в якому зазначено про наявність ознак нереальності здійснення господарської діяльності ПФ "Агроіндустрія" за січень 2012 року, на що слід зазначити наступне.

Так, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.01.2013 р. в адміністративній справі № 2а-9567/12/2070 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 р., та прийнято нову якою задоволено вимоги ПФ "Агроіндустрія" - визнано протиправними дії Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки Приватної фірми "Агроіндустрія" щодо документального підтвердження господарських відносин із пдатником податків ТОВ "Артеміса" за січень 2012 р., про що складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки № 292/22231149933 від 11 червня 2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що має місце в даному випадку.

Окрім того, суд зазначає, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого, що мало місце в даному випадку всупереч положенням чинного законодавства.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкта владних повноважень, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати у справі зі сплати судового збору в розмірі 474,86 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 13.12.2012 року №0001971722, прийняте відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 3799628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 474,86 (чотириста сімдесят чотири) грн. 86 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 10.04.2013 року.

Суддя Самойлова В.В.