Рішення № 30549459, 07.02.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

права № 0538/3577/2012

Провадження № 2/265/52/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді - Вайновського А. М., при секретарі Григор А.Г., за участю представника позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Руднєвої Оксани Володимирівни, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача в особі ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року позивач, в особі Публічного акціонерного товариства комерційний банк (надалі ПАТ КБ) "ПриватБанк", звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором №DNH4KS70140149 від 07 лютого 2006 року, за яким відповідач отримав від позивача кредитні кошти у розмірі 8095,96 гривень та повинен був повернути зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць що нараховується на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 2 роки. Порушення умов кредитного договору з боку відповідача призвели до утворення заборгованості станом на звернення до суду у розмірі 63205,11 гривень.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Рудневої О.В. позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити, в обґрунтування позовних вимог надала пояснення аналогічні тим, що викладено письмово у позовній заяві. Крім того, пояснила, що сума боргу у розмірі 63205,11 гривень складається з заборгованості за кредитом, яка становить 8095,96 гривень, відсотків за користування кредитом у розмірі 24441,52 гривні, та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 30687,63 гривні. Додала, що відповідачу неодноразово направлялися повідомлення про розмір заборгованості та необхідність її погашення.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, пояснив, що він тільки мав намір на укладення договору, про що було складено заяву на отримання кредиту, однак сам договір між ним та позивачем насправді укладений не був. Вважає підписну заяву, яка надана суду позивачем тільки наміром на укладання договору. Гроші від банку він не отримував, а так само не отримував товар (комп'ютер) який він намагався придбати за рахунок залучення кредитних коштів. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, також заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні, а також застосувати строки позовної давності до виниклих правовідносин, оскільки з його міркувань вони сплинули ще в лютому 2011 року - тобто через три роки після закінчення дворічного строку на який укладався договір між сторонами.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору так, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ч.1 ст.628 та ч.1 ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із заяви позичальника ОСОБА_3 №DNH4KS70140149 від 07 лютого 2006 року (з додатками ) вбачається, що осатаній отримав строковий, споживчий кредит у сумі 8095,96 гривень на строк 24 місяці - по 07 лютого 2008 року включно, за умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09% у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячний платіж становить 433,84 гривні, період сплати з 10 по 17 число кожного місяця, з умовами надання споживчого кредиту відповідача було ознайомлено про, що в заяві міститься відповідна власноручна заява (а.с. 6-12).

Сплата зазначеної суми кредиту наданого ОСОБА_3 на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 у розмірі 8095,96 гривень підтверджується випискою з рахунку та меморіальними ордерами (а.с.44-46).

За таких обставин суд вважає посилання відповідача та його представника щодо не укладання належного договору такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та самому змісту заяви позичальника ОСОБА_3 №DNH4KS70140149 від 07 лютого 2006 року - сторони по справі, у відповідності з вимогами ст.207, ст.626-629, 638 ЦК України уклали кредитний договір, в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору щодо умов про предмет договору.

Відповідно ст.1054, ст.1048 ЦК України за кредитним договором банк (кредитор) зобов'язується передати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. Кредитор має право на отримання з позичальника відсотків на суму позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Зобов'язання підлягає виконанню у встановлений договором строк.

Згідно наданого представником позивача розрахунку кредитна заборгованість з боку ОСОБА_3 не погашена і становить 63205,11 гривень, складається: з заборгованості за кредитом у розмірі 8095,96 гривень, у тому числі прострочене тіло кредити у розмірі 8095,96 гривень, заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 24421,52 гривні, у тому числі прострочені відсотки у розмірі 24421,52 гривні, заборгованості з комісії 0,0 гривень, у тому числі простроченої комісії 0,0 гривень, погашеної пені в тому числі списаної 0,0 гривень, дорахованої пені у розмірі 154 гривні, заборгованості з пені у розмірі 30687,63 гривні (а.с.13).

Переходячи до обговорення заявленого представником відповідача та підтриманого самим відповідачем клопотання щодо застосування до виниклих правовідносин строків позовної давності, які на їх думку сплинули 7 лютого 2011 року - тобто за рік до звернення позивача з поточною позовною заявою, суд виходить з наступних міркувань. Відповідно до заяви позичальника ОСОБА_3 №DNH4KS70140149 від 07 лютого 2006 року (кредитного договору) позивач надав відповідачу кредит у сумі 8095,96 гривень на строк 24 місяці по 07 лютого 2008 року включно, з умовами слати відсотків за його користування у розмірі 2,09% у місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, в обумовлених в Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в умовах.

Відповідно до положень ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України визначено загальну позовну давність - три роки. Пунктом 5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно п.4 ст.267 сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст.11 цього кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч.2 ст.509 ЦК). Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК). Підстави припинення зобов'язань зазначені в стст.599, 600, 601, 604-609 ЦК. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Таким чином, з аналізу вищезазначених положень договору та законодавства України, що регулює застосування позовної давності вбачається, що спірний договір було укладено сторонами на визначений термін - за умов повного виконання позичальником (відповідачем по справі) своїх зобов'язань. Як встановлено у судовому засіданні відповідач по справі жодного разу свої зобов'язання перед позивачем, що викладені в кредитному договорі не виконав, враховуючи, що спірним договором закріплено термін виконання цього договору і він невід'ємно пов'язаний з умовою виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком, на думку суду перебіг позовної давності у даних правовідносинах повинен відраховуватися з дати повного виконання умов договору позичальником - ОСОБА_3 У зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для застосування положень п.4 ст.267 ЦК України та відповідно, вважає, що позивачем строк позовної давності при зверненні до суду пропущено не було.

Клопотання позивача та його представника про застосування строків позовної давності в один рік до складової суми заборгованості - неустойки, задоволенню не підлягає, оскільки зазначених вимог з боку позивача - поза межами спеціальної позовної давності взагалі заявлено не було.

Таким чином, суд встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором - заяви позичальника ОСОБА_3 №DNH4KS70140149 від 07 лютого 2006 року, враховуючи умови договору та положення ст.554 ЦК України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 632,05 гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІІНПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний бан "ПриватБанк" (юридична адреса: місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок №50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №DNH4KS70140149 від 07 лютого 2006 року, станом на 16 лютого 2012 року, у розмірі 63205 (шістдесят три тисячі двісті п'ять) гривень 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІІНПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (юридична адреса: місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок №50, код ЄДРПОУ 14360570) у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 632 (шістсот тридцять дві) гривні 05 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Суддя ______