Ухвала суду № 30548284, 05.04.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1606/694/2012

Номер провадження 11/786/208/2013

категорія ч. 2 ст. 127 КК України Т.З Головуючий у 1-й інстанції Щабельська Ірина Володимирівна

Доповідач Тараненко Ю. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - судді Тараненка Ю.П.

суддів Довгаль С.А. Куліша В.М.

при секретарі Погорілій Ю.І.

з участю прокурора Гринь О.В.

захисника ОСОБА_1

засуджених ОСОБА_2 ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією прокурора прокуратури Диканського району Полтавської області, засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Диканського районного суду від 12 грудня 2012р. та за апеляціями прокурора прокуратури Диканського району і потерпілого ОСОБА_4 на постанову цього ж суд від 11 грудня 2012 р. ,-

ВСТАНОВИЛА :

Вироком суду від 12.12. 2012 р. -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, з вищою освітою, неодружений, в силу ст. 89 КК України не судимий,

- засуджений за ст. 127 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі :

- за ст. 146 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі .

Згідно ст.70 КК України остаточно на 4 роки позбавлення волі .

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Куйбишеве Шишацького району Полтавської області, житель АДРЕСА_2, громадянин України,з незакінченою вищою освітою, несудимий, одружений, маючий на утриманні двох малолітніх дітей, працюючий охоронником Шишацької філії ПАТ «Полтаваобленерго»,

- засуджений за ст.127 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі .

Згідно ст. 75 КК України засуджені звільнені від відбування покарання з випробовуванням з покладенням обов»язків в порядку ст. 76 КК України .

У вироку суду зазначено наступне .

« ОСОБА_2 та ОСОБА_3 29 липня 2009 року близько 23 год. 30 хв. за попередньою змовою між собою приїхали додому до потерпілого ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3, на автомобілі «таксі» марки ВАЗ - 2107, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням свідка ОСОБА_5,з метою змусити потерпілого відмовитися від належної йому ? частини у спільному житловому будинку на користь колишньої дружини - свідка ОСОБА_6 проти волі потерпілого зайшли до його будинку, де діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, в приміщенні кухні ОСОБА_2 наніс йому множинні удари руками,а коли той упав, ногами по голові та тулубу, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку,саден на верхній губі зліва, в правій скроневій ділянці, на задній поверхні грудної клітини, з права по лопатковій лінії на рівні 8-9 ребра, на задній поверхні правого ліктьового суглобу, ран на слизьовій оболонці верхньої та нижньої губи зліва, які згідно висновку експерта № 383 від 31.08.2009 року відносяться до легких тілесних ушкоджень по критерію короткочасного розладу здоров'я.

ОСОБА_3 в цей час наносив удари ногами по норгах потерпілого ОСОБА_4, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вишляді саден на передньо-зовнішній поверхні середньої третини правої гомілки, які згідно висновку експерта № 383 від 31.08.2009 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою розладу здоров'я. Після цього,з метою подолання опору з боку потерпілого, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за допомогою мотузки звязали потерпілому руки за спиною, спричинивши при цьому останньому тілесні ушкодження у вигляді саден навколо правого та лівого променево-п'ясткових суглобів.

Утримуючи потерпілого під руки, засуджені вивели його із будинку, підвели до автомобіля «таксі» та дали вказівку водію ОСОБА_5 відкрити багажник автомобіля, щоб помістити туди ОСОБА_4

Коли ОСОБА_5 відмовився виконувати цю вказівку, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 примусово посадили потерпілого ОСОБА_4 в салон автомобіля на заднє праве сидіння.

Далі за вказівкоюОСОБА_2 на вказаному автомобілі поїхали в ліс за межі населеного пункту смт. Шишаки. По дорозі ОСОБА_2, який сидів на задньому сидінні автомобіля поряд з потерпілим ОСОБА_4 наніс останньому два удари ліктем правої руки в голову, в результаті чого потерпілий втратив свідомість.

Приїхавши до лісу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вивели потерпілого ОСОБА_4 з автомобіля та відвели в ліс, де ОСОБА_2 продовжив наносити потерпілому удари кулаками та ногами в різні частини тіла, зокрема, кулаком правої руки по голові та тильною частиною стопи правої ноги по голові та тулубу, а ОСОБА_3, знаходячись поряд, підтримував ОСОБА_2 своєю присутністю та впливав на психологічний стан потерпілого з метою придушити його наміри чинити будь-який опір. Під час побиття потерпілому ОСОБА_4 вдалося втекти в ліс. »

Постановою суду від 11 грудня 2012 р. -

ОСОБА_2 на підставі ст. 49 ч.1 КК України звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_3 на підставі ст. 49 ч. 1 КК України

звільнений від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності;

- за ч.2 ст. 146 КК України на підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8.07.2011 року.

В постанові суду зазначено наступне.

«29 липня 2009 року близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, на грунті особистих неприязних відносин між підсудним ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_4.з метою змусити останнього вчинити дії, які суперечать його волі,на автомобілі «таксі» марки ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 під куреванням свідка ОСОБА_5 приїхали до місця проживання потерпілого ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3, проти волі останнього зайшли до його житлового будинку, де діючи з прямим умислом, розуміючи небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, в приміщенні кухні почали наносити потерпілому удари, при цьому підсудний ОСОБА_2 наносив удари потерпілому правою рукою в область голови, а коли потерпіий упав на підлогу - ногами по голові та тулубу, а підсудний ОСОБА_3 наносив удари потерпілому ОСОБА_4 по нижніх кінцівках. В подальшому підсудні завязали потерпілому мотузкою руки та силою на вказаному вище автомобілі вивезли в ліс за смт. Шишаки. При цьому підсудний ОСОБА_2 у автомобілі наніс потерпілому два удари ліктем правої руки в область обличчя і в подальшому в лісі продовжив наносити удари правою рукою по голові та тильною частиною стопи правої ноги - по тулубу.

В результаті вказаних дій потерпілому ОСОБА_4 підсудним ОСОБА_2 були спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку,саден на верхній губі зліва, в правій скроневій ділянці, на задній поверхні грудної клітини, з права по лопатковій лінії на рівні 8-9 ребра, на задній поверхні правого ліктьового суглобу, ран на слизьовій оболонці верхньої та нижньої губи зліва, які згідно висновку експерта № 383 від 31.08.2009 року відносяться до легких тілесних ушкоджень по критерію короткочасного розладу здоров'я.

Потерпілому також були спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден на задній поверхні грудної клітини, правому ліктьовому суглобі, правому та лівому променево-пястковому суглобі, правій гомілці, які згідно висновку експертизи № 383 від 31.08.2009 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. При цьому підсудний ОСОБА_3 вказаними діями спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді саден на передньо-зовнішній поверхні середньої третини правої гомілки, які згідно висновку експерта № 383 від 31.08.2009 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

По вказаних фактах слідчим Шишацького РВ УМВС України в Полтавській області 06.08.2009 року була порушена кримінальна справа відносно підсудного ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, а 07.09.2010 року - стосовно підсудгного ОСОБА_3, за ознаками злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, які в подальшому були обєднані в одне провадження.

Підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з клопотанням про звільнення кожного з них від кримінальної відповідальності у звязку з закінченням строків давності. Прокурор вважав наявними підстави для задоволення вказаного клопотання.

Потерпілий ОСОБА_4 проти звільнення підсудних від кримінальної відповідальності за вказаними статтями у звязку з закінченням строків давності не заперечував.

Суд приходить до висновку, що клопотання підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 49 ч. 1 КК України особа звільняється від криімнальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної силиминули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження чи позбавлення волі.

Підсудний ОСОБА_3 в даний час обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України , за який передбачене покарання менш суворе,ніж обмеження волі. У вчиненні вказаного злочину він у судовому засіданні себе винним визнав, вказавши, що дійсно у житловому будинку наніс потерпілому ОСОБА_4 удар по ногах останнього, який міг спричинити потерпілому легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоровя. З часу вчинення ним вказаного злочину 29 липня 2009 року в даний час минуло понад три роки.

Підсудний ОСОБА_7 в даний час обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за який передбачене максимальне покарання у виді двох років обмеження волі. У вчиненні вказаного злочину він у судовому засіданні себе винним визнав, вказавши, що дійсно у житловому будинку наніс потерпілому ОСОБА_4 кілька ударів по тулубу та по голові, а у лісі - також удар в область голови, які могли спричинити потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровя. З ячсу вчинення ним вказаного злочину 29 липня 2009 року в даний час минуло понад три роки.

За вказаних обставин підсудний ОСОБА_2 підлягає звільненню від покарання, передбаченого с. 2 ст. 125 КК України, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 49 КК України, а підсудний ОСОБА_3 підлягає звільненню від покаарння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у звязку із закінченням строків давності.

Крім того, дії підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які виразилися в незаконному викраденні людини, скоєному за попереджньоюзмовою групою осіб, тобто вивезення потерпілого ОСОБА_4 без згоди останнього у ліс у пізній вечірній час, кваліфіковані за ст. 146 ч. 2 КК України.

Підсудний ОСОБА_3 подав суду клопотання про звільнення його від кримінвальної відповідальності за вчинення вказаного злочину в порядку ст. 1 п. «в» Закону України від 08.07.2011 року «Про амністію у 2011 році», який вступив у законну силу 28 липня 2011 року.

Прокурор в судовому засідання заперечував проти задоволення вказаного клопотання , вказуючи на те, що викрадення людини підсудним ОСОБА_3 було вчинене у сукупності та одномоментно з іншими діями, зокрема спричиненням тілесних ушкоджень та катуванням, тому відсутні підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності по амністії.

Потерпілий ОСОБА_4 підтримав думку прокурора.

Суд приходить до висноску,що вкзане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до наявних у матеріалах справи документів підсудний ОСОБА_3 має на утриманні двох малолітніх дітей - доньку ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_8 та доньку - ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_9 ( а.с. 315-316, т. 2). Стосовно вказаних дітей підсудний ОСОБА_3 не позбавлений батьківських прав , а також відсутні визначені ст. 7 Закону України «Про амністію у 2001 році» підстави для відмови у застосуванні амністії до вказаного підсудного.

Суд також не вбачає підстав для застосування ч. 2 ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» в частині незастосування амністі до осіб, засуджених за катування, незаконне позбавлення волі або викрадення людини, так як вказані норми набули чинності після вступу в законну силу Закону України від 08.07.2011 року «Про амністію у 2011 році», а саме, з 01.01.2012 року,тому в даному випадку не можуть бути застосовані, так як відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність чи іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі ».

В поданих апеляціях:

- прокурор ставить питання про скасування вирок та постанови суду, як постановлених з порушенням вимог кримінально-процесуального закону і направленням на новий судовий розгляд ;

- потерпілий просить скасувати постанову суду від, як неправильну ;

- ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вважають їх засудження незаконним і прохають вирок суду скасувати, виправдавши їх.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, пояснення потерпілого та засуджених і захисника, які підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали справи, провівши часткове судове слідство, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора і потерпілого ОСОБА_4 підлягають задоволенню, а апеляції засуджених - частковому задоволенню з наступних підстав .

Кримінальна справа до суду надійшла по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст.125 ч. 1; 127 ч.2; 146 ч.2 КК України, тобто у вчиненні декількох злочинів .

Суд по одному епізоду обвинувачення - за ст.146 ч. 2 КК України звільнив останнього за актом амністії, а по другому епізоду - за ст.127 ч.2 КК України постановив обвинувальний вирок, амністувавши таким чином об»єм обвинувачення частково .

Таке рішення слід вважати неправильним, оскільки воно не ґрунтується на вимогах закону .

Положеннями ст.1 ЗУ «Про амністію у 2011 р.» від 8.07.2011 р, згідно яких ОСОБА_3 амністований по одному епізоду обвинувачення, часткове звільнення особи від покарання не передбачено .

Доводи апеляції прокурора і потерпілого з цього приводу обґрунтовані, а тому заслуговують на увагу .

Як вбачається із змісту постанови та вироку суду фактично одні й ті самі дії засуджених, вчинені за одних й тих же обставини в частині заподіяння потерпілому ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, суд у вироку кваліфікував за ст.127 ч.2 КК України, засудивши ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за цим Законом, а в постанові ці ж дії засуджених кваліфікувавши їх за ст.125 ч.1,2 КК України, звільнив обох від кримінальної відповідальності за перебігом строку давності, заклавши тим самим в судових рішеннях суперечності, у зв»язку з чим залишатися в силі вони не можуть, оскільки з їх змісту не зрозуміло, яку ж кваліфікацію дій засуджених слід вважати правильною .

Раніше, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8.05.2012 р. постановлений відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вирок за ст.ст.146 ч. 2; 125 ч.1.2 КК України скасований зокрема і за м»якістю призначеного засудженим покарання .

Вказівки вищого суду при постановленні місцевим судом вироку, всупереч вимогам ст.399 КПК України (1960) не виконані безпідставно .

При повторному розгляді справи судом необґрунтовано визначено більш м»яке, із застосуванням ст.75 КК України покарання, ніж визначене первісно - реальне у вигляді штрафу .

Таким чином, вирок суду з підстав, передбачених ст.ст.369, 371, 372 КПК України (1960) підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, в процесі якого необхідно усунути зазначені в цій ухвалі недоліки, більш детально перевірити пред»явлене засудженим обвинувачення, правильно кваліфікувавши їхні дії та по результатам розгляду справи у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону постановити по ній законне й обґрунтоване рішення .

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів апеляційного суду , -

У Х В А Л И Л А :

апеляції прокурора прокуратури Диканського району і потерпілого ОСОБА_4 задовольнити .

Апеляції засуджених задовольнити частково .

Вирок Диканського районного суду від 12 грудня 2012 р. відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та постанову цього ж суду від 11 грудня 2012 р. відносно засуджених скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

С У Д Д І :

Куліш В.М. Тараненко Ю.П. Довгаль С.М.

__ ______ __