Рішення № 30546950, 05.04.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року Справа № 02/5026/1152/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Горкавий О.П. - за довіреністю,

першого відповідача: не з'явився,

другого відповідача: Бованенко О.М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом приватного підприємства "Русь-95"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" та

до публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"

про визнання недійсними договорів іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством "Русь - 95" подано позовну заяву № 25.06/12-1 від 25.06.2012 про визнання недійсними договорів іпотеки від 30 грудня 2008 року, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Святослав" та публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк", посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць Інною Олександрівною, а саме:

- договору іпотеки № 1 без оформлення заставної від 30.12.2008 - на групу приміщень № 4, загальною площею 1462,60 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Курчатова Академіка, буд. 19 А;

- договору іпотеки № 3 без оформлення заставної від 30.12.2008 - на нежиле вбудовано-прибудоване приміщення магазину "Добробут" з підвалом, загальною площею 833,40 кв. м., що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Лагунової Марії, буд. 10;

- договору іпотеки № 4 без оформлення заставної від 30.12.2008 - на нежилі приміщення №№ 4,5 (в літері А), загальною площею 509,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 39-В;

- договору іпотеки № 6 без оформлення заставної від 30.12.2008 - на нежилі приміщення в літері А, загальною площею 707,70 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Порика Василя, 13;

- договору іпотеки № 7 без оформлення заставної від 30.12.2008 - на нежиле приміщення № 5, загальною площею 124,00 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Курчатова Академіка, 19-А;

- договору № 8 без оформлення заставної від 30.12.2008 - на нежиле приміщення в літері А, загальною площею 831,64 кв. м.: група приміщень № 1 площею 425,80 кв. м., група приміщень № 7 площею 267,00 кв. м., частина групи приміщень № 8 площею 36,40 кв. м., МСК площею 102,44 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 144-В;

- договору іпотеки № 10 без оформлення заставної від 30.12.2008 - на нежилі приміщення № 3 та № 6, з примикаючою до приміщень рампою площею 70 кв. м. загальною площею 612,50 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Закревського Миколи, 47;

- договору іпотеки № 12 без оформлення заставної від 30.12.2008 - на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 2а) (в літері А), загальною площею 39,40 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 39-В;

- договору іпотеки № 13 без оформлення заставної від 30.12.2008 - на групу приміщень № 6, загальною площею 105,90 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Курчатова Академіка, 19-А;

- договору іпотеки № 15 без оформлення заставної від 30.12.2008 - на нежиле приміщення № 6 (в літері А), загальною площею 68,10 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 39-В;

- договору іпотеки № 16 без оформлення заставної від 30.12.2008 - зареєстрований в реєстрі за № 10016, на нежилі приміщення І поверху (в літері А), загальною площею 411,80 кв. м.: приміщення № 3 (№№ 12-17, 17', 18-30) площею 312,60 кв. м. та приміщення № 1 (№№ 6, 6-а, 13, 14, 16, 17, 19, 19-а, 20-24) площею 99,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 39-В.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 серпня 2012 року позивачу було повернуто позовну заяву з доданими до неї документами без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 року вказану ухвалу скасовано, а матеріали справи повернуто до господарського суду Черкаської області для подальшого розгляду по суті.

Ухвалою від 18 жовтня 2012 порушено провадження у справі № 02/5026/1152/2012 та розгляд справи призначено на 02 листопада 2012 року.

У судовому засіданні 02.11.2012 судом було задоволено клопотання позивача та другого відповідача і зупинено провадження у справі на підставі частини 1 статті 79 ГПК України до завершення розгляду справ та набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 12/5026/794/2012, № 08/5026/1289/2012, № 08/5026/1282/2012, № 08/5026/1287/2012, № 07/5026/1290/2012, № 07/5026/1285/2012, № 16/5026/1286/2012, № 16/5026/1281/2012, № 16/5026/1284/2012, № 13/5026/1288/2012, № 13/5026/1280/2012, № 13/5026/1283/2012, із якими пов'язана дана справа.

Ухвалою суду від 11.03.2013 провадження у справі було поновлено на підставі клопотань ПП "Русь-95" та ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" у зв'язку із завершенням розгляду вказаних справ та набрання судовими рішеннями законної сили. Розгляд справи призначено на 26.03.2013, однак у засідання суду представник позивача надіслав телеграму із клопотання про відкладення розгляду справи з причин, які суд визнав поважними, і ухвалою від 26.03.2013 суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи на 05.04.2013.

Із клопотанням про поновлення провадження у справі позивач надіслав до суду клопотання про зміну підстави позову та позовну заяву (із зміною підстави позову) про визнання недійсними договорів іпотеки (т. 1, а.с. 194-200), у яких вказав, що позивач на підставі статті 22 ГПК України подав цю позовну заяву про зміну підстави позову з посилання на ухвалу Фастівського районного суду Київської області від 02.06.2010 як доказ права власності ПП "Русь-95" на 11-ть об'єктів нерухомого майна, що були предметом оспорюваних договорів іпотеки, на іншу підставу - посилання на укладення ПП "Русь-95" протягом 2003-2006 років дійсних станом на 30.12.2008 і станом на даний час 11-ти нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу 11-ти об'єктів нерухомого майна, що були предметом оспорюваних договорів іпотеки, як доказ права власності на них позивача. У вказаній зміненій позовній заяві позивач просить визнати недійсними ті ж самі договори іпотеки без оформлення заставної від 30 грудня 2008 року, укладені між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Святослав", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу заєць Інною Олександрівною.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що відповідач-1 - ТОВ "Святослав" ніколи не набував права власності на нерухоме майно, що вказане предметом іпотеки у оспорюваних договорах іпотеки, оскільки договір купівлі-продажу від 18.01.2007 між ПП "Русь -95" та ТОВ "Святослав" був укладений у простій письмовій формі без передбачених законом нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього правочину, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2007 у справі № 2-801/07 (її остаточний номер 2-2705/2010), яким визнавався дійсним зазначений договір купівлі-продажу від 18.01.2007 і за ТОВ "Святослав" визнавалося право власності на зазначені 11-ть нежилих приміщень, як і останнє аналогічне рішення від 13.12.2010 в цій справі (вже під № 2-2705/2010) остаточно скасовано із закриттям провадження у справі ухвалою від 24.05.2011 Київського обласного апеляційного суду; - з огляду на викладене та виходячи із приписів чинного на момент укладення договору від 18.01.2007 законодавства вказаний договір купівлі-продажу є нікчемним в силу закону, а згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, по - перше, станом на 30.12.2008, тобто на момент укладення спірних 11-ти договорів іпотеки між відповідачами у даній справі та посвідчування їх нотаріально, єдиним власником зазначених в цих договорах іпотеки об'єктів нерухомого майна, в силу нікчемності договору купівлі - продажу цих приміщень від 18.01.2007 між ПП "Русь -95" та ТОВ "Святослав", був позивач, який не давав згоди ні на їх передачу в іпотеку, ні на можливість звернення на нього стягнення за договорами іпотеки, не надавав інших прав розпоряджатись цим майном іпотекодавцю (першому відповідачу у даній справі); по - друге, як на час укладення договору купівлі - продажу зазначених приміщень від 18.01.2007 між ПП "Русь -95" та ТОВ "Святослав", так і на час укладення оспорюваних в даному позові одинадцяти договорів іпотеки між відповідачами, існувала заборона ПП "Русь-95" розпоряджатись (зокрема відчужувати) цими приміщеннями, яка накладена ухвалою від 28.12.2006 Ворошилівського районного суду м. Донецьк у справі № 2-3066/06 за позовом ТОВ "Леон плюс" до Фурман Н.Б. і ПП "Русь-95" про зобов'язання ПП "Русь-95" укласти договори оренди на об'єкти нерухомого майна, що є предметом оспорюваних 11-и договорів іпотеки у даному позові; по - третє, оспорювані 11-ть договорів іпотеки на 11-ть перелічених вище об'єктів нерухомого майна ПП "Русь-95" не відповідають вимогам, зазначеним у ст. 5 Закону України "Про іпотеку" та у ст. 203 ЦК України умовам передачі в іпотеку об'єктів нерухомого майна. Враховуючи положення ч. 2 ст. 49 ГПК України позивач просить стягнути судові витрати лише з другого відповідача - публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк", так як саме останній неправомірно висуває позивачу вимогу сплатити борг позичальника, погрожує зверненням стягнення на нерухоме майно позивача і тим самим змушує ПП "Русь-95" нести значні судові витрати за цим позовом.

ПАТ АБ "Укргазбанк" у відзиві на позов від 02.11.2012 (т. 1, а.с. 43-47) повністю заперечив проти позовних вимог позивача з тих підстав, що під час посвідчення договорів іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було перевірено та встановлено, що власником нерухомого майна був ТОВ "Святослав" - перший відповідач, за яким відповідно до вимог чинного законодавства було зареєстровано право власності; оспорювані договори іпотеки відповідали та відповідають вимогам чинного законодавства і Закону України "Про іпотеку" та встановленим умовам передачі нерухомого майна в іпотеку; в процесі судових розглядів відбулася заміна власника предметів іпотеки; ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.01.2010 у справі № 01/11 порушено провадження про банкрутство ТОВ "Святослав" і вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" в процесі банкрутства визнані повністю; рішенням господарського суду м. Києва від 18.09.2012 у справі № 5011-54/8221-2012 звернуто стягнення на предмет іпотеки; рішеннями господарського суду Черкаської області від 23.10.2012 розглянуто позовні заяви ПП "Русь-95" до ТОВ "Святослав", ПАТ АК "Укргазбанк" про визнання недійсними договорів іпотеки у одинадцяти справах та відмовлено ПП "Русь-95" у задоволенні позовів про визнання недійсними одинадцяти договорів іпотеки. У Запереченні на позовну заяву із зміною підстав позову (т. 1, а.с. 207-212) та в уточненнях до заперечень (т. 2, а.с. 1-5) ПАТ АК "Укргазбанк" повністю заперечив проти позову і просив закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК України та відповідно до пункту 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судоми першої інстанції" з огляду на те, що рішення господарського суду Черкаської області у справах № 12/5026/794/2012, № 08/5026/1289/2012, № 08/5026/1282/2012, № 08/5026/1287/2012, № 07/5026/1290/2012, № 07/5026/1285/2012, № 16/5026/1286/2012, № 16/5026/1281/2012, № 16/5026/1284/2012, № 13/5026/1288/2012, № 13/5026/1280/2012, № 13/5026/1283/2012, якими позивачу відмовлено в позові про визнання договорів іпотеки недійсними, переглянуті постановами Київського апеляційного господарського суду, залишені без змін і набрали законної сили. Крім цього, постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 у справі № 5011-54/8221-2012 апеляційну скаргу ПП "Русь-95" на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 залишено без задоволення, а рішення суду - без змін. В уточнюючих позовних вимогах ПП "Русь-95" зазначає, що ТОВ "Святослав" ніколи не набувало права власності на майно, проте це твердження банк вважає хибним, оскільки право власності на зазначені приміщення на час укладення договорів іпотеки були зареєстровані за ТОВ "Святослав", що підтверджується витягами з реєстру прав власності та перевірено судами як першої, так і апеляційної інстанціями. На час укладення кредитного договору та договорів іпотеки право власності на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, було зареєстровано за ТОВ "Святослав" згідно рішення Фастівського районного суду від 27.04.2007 по справі № 2-801/2007, при цьому ПП "Русь-95" був учасником процесу в названій справі, знав про визнання права власності за ТОВ "Святослав", належних доказів оскарження судового рішення та визнання в установленому його незаконним суду не надав. Крім цього, обтяження на майно, що було предметом іпотеки, було зареєстровано в Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджує переважне право ПАТ АБ "Укргазбанк" перед іншими іпотекодержателями на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Перший відповідач - ТОВ "Святослав" не надіслав до суду відзив на позов, не направив свого представника у судове засідання, поважних причин невиконання вимог суду не надав. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника першого відповідача за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на те, що суд вжив усіх заходів для належного повідомлення першого відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду надіслані за адресою першого відповідача, вказаною в позовній заяві, надіслання ухвал суду від 11.03.2013 та від 26.03.2013 оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, неявка представників першого відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти своїх представників у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позовні вимоги відповідно до позовної заяви (із зміною підстави позову) про визнання недійсними договорів іпотеки, просив визнати 11-ть договорів іпотеки недійсними з підстав, вказаних у зміненій позовній заяві, заперечив проти припинення провадження у справі з мотивів безпідставності такого клопотання другого відповідача, оскільки позивач скористався своїм правом та на підставі статті 22 ГПК України змінив підставу позову до початку розгляду справи по суті; просив повністю задовольнити позов та стягнути витрати на сплату судового збору з другого відповідача, оскільки перший відповідач ніколи не стверджував, що договір купівлі-продажу є дійсним після судових рішень;

- представник другого відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві, так в запереченні на позов, просив припинити провадження у даній справі.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.

Позивачем - приватним підприємством "Русь-95" оспорюється дійсність одинадцяти договорів іпотеки без оформлення заставної від 30 грудня 2008 року, а саме, договорів №№ 1, 3, 4, 6, 7, 8, 10, 12, 13, 15, 16, укладених між відкритим акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Святослав", посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць Інною Олександрівною, зареєстрованих у реєстрі під відповідними номерами, та на вказане у договорах нерухоме майно цією ж датою накладено заборону відчуження (належним чином засвідчені копії оспорюваних договорів іпотеки надані другим відповідачем та долучені до матеріалів справи - т. 2, а.с. 6-84).

Іпотекою нерухомого майна за вказаними договорами іпотеки забезпечено всі вимоги Іпотекодержателя ВАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк", найменування якого змінено на ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк", які випливають з кредитного договору № 90 від 26 грудня 2008 року, укладених між ВАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" та ТОВ "Святослав".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що з 2003-2006 років позивач був законним власником нерухомого майна, яке без законних підстав було передане ТОВ "Святослав" в іпотеку банку; на момент укладення оспорюваних договорів іпотеки і до цього часу все нерухоме майно є і було власністю позивача, оскільки за ТОВ "Святослав" рішенням суду було визнано право власності на підставі нікчемного договору купівлі-проджау, який є таким в силу закону і не породжував для ТОВ "Святослав" жодних прав на нього, тому звернення стягнення на предмет іпотеки по боргах ТОВ "Святослав" є безпідставним.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписом частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, при вирішенні спору про визнання договору недійсним необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, зокрема, відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, чи було вільним волевиявлення учасника правочину на його укладення та чи прагнули сторони реального настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем оспорюються договори іпотеки, що укладені відповідачами між собою, та позивач не є стороною в цих договорах.

Виходячи із припису частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договори іпотеки нерухомості підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що всі оспорювані договори іпотеки нотаріально посвідчені.

Відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За приписом частин 1, 2 статті 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право.

Виходячи із змісту частини 1 статті 215 ЦК України, недійсність правочину повинна визначатися виключно на момент його вчинення, тому у разі визнання договору недійсним, він визнається таким, як правило, з моменту його укладення.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення оспорюваних договорів іпотеки, за іпотекодавцем ТОВ "Святослав" право власності було зареєстровано в органах БТІ на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2007 року, яке було чинним на той час та відповідно до статті 124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Це твердження відповідає принципу правової певності, що є одним із основних елементів верховенства права згідно з практикою Європейського суду з прав людини, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, в момент підписання договорів іпотеки у обох відповідачів не було сумніву в тому, що ТОВ "Святослав" був власником нерухомого майна, яке він передавав у іпотеку банку.

Таким чином, в момент укладення оспорюваних договорів іпотеки вони відповідали чинному законодавству і по змісту, і по формі.

Тобто, позивачем не подано доказів існування в момент укладення оспорюваних договорів іпотеки обставин, з якими в статтях 203, 215 ЦК України пов'язується недійсність правочину.

Разом з цим суд зазначає, що згідно частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

ПП "Русь-95", звертаючись із даним позовом, недобросовісно користується своїми правами та порушує вимогу вказаної норми, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, договір купівлі-продажу від 18.01.2007 був підписаний керівником ПП "Русь-95", в процесі розгляду справи Фастівським міськрайонним судом не заперечував наявність волевиявлення на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, дійсність цього договору та його спрямованість на реальне настання правових наслідків, передбачених для договорів купівлі-продажу, а саме переходу права власності до покупця - ТОВ "Святослав".

Цивільний кодекс України в статті 16 передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і вказує способи захисту цивільних прав та інтересів особи.

Виходячи із припису статті 20 Цивільного кодексу України, спосіб захисту порушеного права обирає позивач.

Пред'явивши даний позов, позивач обрав спосіб захисту його порушеного права шляхом визнання недійсними договорів поруки від 30.12.2008, укладених відповідачами у справі.

Судовими рішеннями у справах, зокрема, № 16/5026/1281/2012, № 16/5026/1284/2012, № 16/5026/1286/2012 по спору між цими ж сторонами про визнання договорів іпотеки недійсними встановлено факт обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Позивач не є стороною оспорюваних договорів іпотеки без оформлення заставної від 30.12.2008 року. Позивач стверджує, що пред'явленням даного позову він захищає своє право власності на нерухоме майно, яке було передане в іпотеку за оспорюваними договорами іпотеки особою, яка не була його власником.

Питання захисту права власності викладені у главі 29 Цивільного кодексу України, зокрема, у статтях 387, 388, 391, 392, 393, в яких визначені способи захисту права власника майна: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння, витребування майна від добросовісного набувача, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, визнання права власності, визнання незаконним правового акта, що порушує право власності Визнання недійсним договору, стороною в якому не є власник майна, даною главою не передбачений як визначений законом спосіб захисту порушеного права власності.

Обрання неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови у позові.

Суд вважає необгрунтованими доводи позивача щодо укладення оспорюваних договорів іпотеки в період наявності заборони відчуження, оскільки вказане позивачем не доведено та спростовується матеріалами справи. У справі наявні належним чином завірені копії оспорюваних договорів іпотеки, із яких вбачається, що в момент їх нотаріального посвідчення нотаріусом накладено та зареєстровано в реєстрі відповідно до чинного законодавства заборону відчуження предмету іпотеки. Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази наявності іншої заборони відчуження цього ж нерухомого майна на момент його нотаріального посвідчення за оспорюваними договорами іпотеки.

Клопотання другого відповідача про припинення провадження у справі не може бути задоволене, оскільки позивач змінив підставу позову до початку розгляду спору по суті, що відповідає припису статті 22 ГПК України, і така зміна прийнята судом, отже, даний позов пред'явлений позивачем з інших підстав, ніж у розглянутих справах, на які посилається представник другого відповідача у клопотанні.

На підставі статті 49 ГПК України судові витрати повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.04.2013

Суддя А.Д. Пащенко