Постанова № 30540164, 09.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.04.2013 р. справа №5006/8/173/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.суддівСтойка О.В., Шевкової Т.А.від позивача:Сірий А.М.- за дов. №28-12/51-Д від 28.12.2012р.від відповідача: від третьої особи 1.: від третьої особи 2.:Максімчик С.В. - за дов. №1-04/01-44 від 08.01.2013р. Пржиємський В.В. - за дов. №7-10 від 26.07.2012р. не з"явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Торезантрацит» м.Торез Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід12.02.2013 рокуу справі№5006/8/173/2012 (суддя Бокова Ю.В.)за позовом:Державного підприємства «Вугілля України» м.Київдо відповідача: за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Державного підприємства «Торезантрацит» м.Торез Донецької області 1.Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка" м.Торез Донецької області 2.Публічного акціонерного товариства "Державна енергетична компанія "Центренерго" м.Київпростягнення збитків в сумі 22 052,38 грн.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Державне підприємство «Вугілля України» м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Торезантрацит» м.Торез Донецької області про стягнення збитків в сумі 22 052,38 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.13р. позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України» м.Київ були задоволені у повному обсязі. Стягнено з Державного підприємства «Торезантрацит» м.Торез Донецької області на користь Державного підприємства «Вугілля України» м.Київ збитки у розмірі 22 052,38 грн., судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Відповідач, Державне підприємство «Торезантрацит» м.Торез Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 12.02.13р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, Державне підприємство «Вугілля України», м.Київ надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Третя особа 1., Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка" м.Торез Донецької області, яке є правонаступником ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат", просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа 2., Публічне акціонерне товариство "Державна енергетична компанія "Центренерго" м.Київ, у судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду не була визнана обов»язковою, а неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2010р. між Державним підприємством «Вугілля України» та Державним підприємством «Торезантрацит» був укладений договір поставки вугілля №06-10/1-ЕН (далі по тексту - договір), згідно п. 1 якого постачальник на умовах передбачених даним договором, зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності.

Відповідно до умов пункту 2.1 Договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, вказаних в Додатках до Договору.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 Договору сторони встановили, що постачальник зобов'язаний здійснювати завантаження вугілля однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею.

За умовами пункту 4.3 Договору, кількість вугілля по поставках в Додатках до Договору зазначається на підставі обсягів закупівлі, погоджених покупцеві енергогенеруючими компаніями/кінцевими споживачами у відповідних періодах поставки.

За умовами 5.1 договору приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами та доповненнями, положеннями про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань"; ДСТУ 3472-96 "Вугілля буре, кам'яне та антрацит"; Статуту залізниць України, та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту.

Як встановлено умовами пункту 9.2 договору додаткові угоди та додатки до Договору, підписані сторонами та скріплені їх печатками, є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного його виконання сторонами.

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

29.12.2010 року між Державним підприємством "Вугілля України" та Державним підприємством "Торезантрацит" підписано додаток № 01/10-1 до Договору від 01.02.2010 р. № 06-10/1-ЕН, згідно якого сторони визначили, що постачальник (відповідач) зобов'язується відвантажити в період з 01.01.2011 по 31.01.2011 включно, а покупець (позивач) прийняти в січні-лютому 2011 року 38900 тон вугілля від ванатажовідправника - ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат", вантажоодержувачем якого є Трипільська ТЕС ВАТ "Центренерго" на загальну суму 28614840,00 гривень з ПДВ.

На виконання умов укладеного між сторонами договору у грудні 2010 року та січні 2011 року на адресу Трипільської ТЕС ВАТ "Центренерго" було відвантажене вугілля згідно залізничних накладних № 48108147, 52255114, 48108275, 52255359, 48207577, у вагонах № 68747211, 68823038, 66238700, 68823145, 67671909.

На залізничній станції Нижньодніпровський вузол під час перевірки маси вантажу, при огляді вагонів № 68747211, 68823038, 66238700, 68823145, 67671909 було виявлено нерівномірне завантаження вагону, що призвело до загрози безпеки руху поїздів. Працівниками станції було складені акти загальної форми від 05.01.2011р. №3, від 29.12.2010р. №1793, від 17.12.2010р. №1655, від 08.12.2010р. №33642, від 18.01.2011р. №33, а вагони відчеплено для усунення вказаних недоліків.

Внаслідок чого, за усунення нерівномірності завантаження залізницею (ТЕХПД) було нараховано та списано з особового рахунку Трипільської ТЕС ВАТ "Центренерго" плату за надані послуги в сумі 22052,38 грн., що підтверджено накопичувальними картками №25010098 від 25.01.2011 р. та № 10010034 від 10.01.2011 р., та вищевказаними актами загальної форми, а саме за користування вагонами, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, за зважування, за оформлення документів, за повідомлення, за бланки, які були включені у накопичувальні картки.

В подальшому, рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2012 у справі №35/358 (арк.с. 19-20) за позовом ВАТ "Центренерго" до ДП "Вугілля України", з ДП "Вугілля України" стягнуто 31 015,90 грн. збитків та судові витрати у справі. Рішення мотивовано тим, що стягнута грошова сума є збитками, оскільки відповідач не забезпечив поставку вугільної продукції в справних вагонах, у зв"зку з чим позивач поніс додаткові витрати. Але за рішенням суду не визначено саме які грошові суми увійшлі до складу 31 015,90 грн.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 р. у справі №35/358 позивачем 29.03.2012 р. оформлено заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 33990,46 грн. між Державним підприємством "Вугілля України" та публічним акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".

Позивач свої вимоги про стягнення збитків обумовлює порушенням відповідачем господарського зобов"язання за умовами договору поставки.

З копій залізничих накладних вбачається, що вантажовідправником є Донбаський збагачувальний комбінат. Вантаж прийнято до перевезення залізницією без зауважень та розміщено згідно з параграфами 3-5, 17 розділу 2, параграфу 1-3, 5, 6, 8, 9 Технічних умов.

30.03.2011 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №0697/10 з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 22052,38 грн. (присуджені з позивача за рішенням суду у справі №35/358), які було завдано поставкою вугільної продукції, у нерівномірно завантаженому на піввагоні, яку відповідач залишив поза увагою.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Водночас, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст.22 Цивільного Кодексу України - особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стаття 228 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

При цьому, відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994р. із змінами та доповненнями при вирішенні спорів, пов'язаних із зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди слід враховувати, що чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду, а також крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, між ДП "Торезантрацит" та ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат" був укладений договір №18 кз від 01.06.2005р. Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник (ДП "Торезантрацит") передає на переробку Виконавцю (ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат") рядове вугілля для збагачення, а Виконавець приймає вугілля, збагачує його і передає Замовнику продукти збагачення. Правонаступником ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат" є Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка" м.Торез Донецької області.

Згідно до п. 3.2. договору збагачене вугілля відвантажується Виконавцем впродовж 1-3 днів після постачання вугілля Замовником і надання реквізитів відвантаження.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що відповідач є власником вугільної продукції. Вантажовідправником продукції є ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат". Тому судова колегія вважає, що позивачем не доведено факту вини відповідача у нерівномірному завантаженні вагонів, оскільки підприємство відповідача є тільки власником вугілля а ні як ні вантажовідправником, який завантажив вагони.

При наявності даних обставин, слід визнати, що мало місце незабезпечення залізницею збереженості вантажу на шляху слідування.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України заподіяння відповідачем збитків позивачу (вини відповідача), а також причинно-наслідкового зв"язку між збитками, в зв"язку з чим судом першої інстанції неправомірно задоволені позовні вимоги про стягнення збитків в розмірі 22 052,38 грн., а саме за користування вагонами, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, за зважування, за оформлення документів, за повідомлення, за бланки, які були включені у накопичувальні картки.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права і неповно з»ясовані всі обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2013р. у справі №5006/8/173/2012 підлягає скасуванню відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 22 052,38 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Торезантрацит» м.Торез Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2013 року у справі №5006/8/173/2012 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2013 року у справі №5006/8/173/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Вугілля України» м.Київ до Державного підприємства «Торезантрацит» м.Торез Донецької області про стягнення збитків в розмірі 22 052,38 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4; код ЄДРПОУ 32709929) на користь Державного підприємства "Торезантрацит"(86600, Донецька обл., м. Торез, вул. Енгельса. 88, код ЄДРПОУ - 32366906) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 860,25 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В.Стойка

Т.А.Шевкова

Надр.7 прим: 1 - у справу;

2 - позивачу; 3 - відповідачу;

4,5 - третім особам; 6 - ДАГС; 7- ГСДО.