Ухвала суду № 30536434, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К-24923/10

№ К-24923/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції та заяву прокурора Донецької області про приєднання до касаційної скарги

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010

у справі № 2а-2860/08/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донрозробка»

до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції

за участю прокурора Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Шахтарської ОДПІ від 11.12.2007 № 0003391742/0/1701.

Висновок судів вмотивований тим, що ОДПІ у силу норм частини 2 ст. 71 КАС України не довела того факту, що грошові кошти, отримані працівниками позивача на їх карткові рахунки, були сплачені позивачем, що виключає відповідальність останнього як податкового агента за не утримання та не перерахування податку до бюджету із цих сум доходу фізичних осіб.

У касаційній скарзі Шахтарська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 29.11.2007 № 1248/144/17-111/31362083, про порушення позивачем норм підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст.4, підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889-IV), а саме: занижено податок з доходів фізичних осіб (найманих працівників) за період з 01.10.2004 по 30.06.2007 на загальну суму 464483,46 грн. Вказане заниження податкових зобов`язань із податку з доходів фізичних осіб, за висновком податкового органу, мало місце у зв`язку з не нарахуванням, неутриманням та несплатою позивачем податку з виплаченого на користь фізичних осіб-працівників позивача доходу у загальній сумі 3899393,57 грн., який протягом вказаного періоду надходив на карткові зарплатні рахунки працівників.

За наслідками перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 11.12.2007 № 0003391742/0/1701 про донарахування податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1393450,38 грн. (у т.ч. 464483,46 грн. - основний платіж та 928966,92 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Згідно підпункту 1.2 статті 1 Закону № 889-ІУ дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України. (підпункт «д» пункту 1.3 ст.1 Закону № 889-IV).

Податковий агент, за визначенням пункту 1.15 цієї статті, - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 цього Закону загальний місячний оподатковуваний дохід віднесено до об'єкта оподаткування резидента, до складу якого, згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст. 4, включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст.8 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Підпунктом «а» пункту 17.2 ст.17 визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності у судовому процесі факту перерахування грошових коштів на зарплатні рахунки фізичних осіб,працівників позивача, саме з поточного рахунку позивача. Такий висновок, однак, є передчасним, оскільки він зроблений без встановлення фактичних обставин справи щодо джерел надходження грошових коштів на рахунки фізичних осіб-працівників позивача.

Обставини встановлення джерела надходження грошових коштів на рахунки фізичних осіб відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входить до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення, яким донараховані податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з не нарахуванням, неутриманням та несплатою до бюджету сум цього податку позивачем як податковим агентом при виплаті доходів фізичним особам.

Проте, вказана обставина не може вважатися встановленою з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, податковий орган, на обґрунтування своєї правової позиції, посилався на додану до матеріалів справи копію листа Донецької філії Укрпромбанку від 27.08.2007 № 7312/10/17-113 (а.с. 64, т.1), в якому було зазначено, що грошові кошти, які надходили на рахунки фізичних осіб (працівників позивача) надходили від ТОВ «Донрозробка» та з будь-яких інших підприємств не надходили. Суди, відхиляючи посилання ДПІ на вказаний лист Донецької філії Укрпромбанку виходили з того, що вказаний лист є лише інформаційним повідомленням, а тому не є належним доказом джерела надходження грошових коштів. Такий висновок судів попередніх інстанцій, однак, не відповідає нормам Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Згідно частини 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Оцінка зазначеного листа судом зроблена без врахування та оцінки доводів податкового органу з посиланням на письмові пояснення працівників позивача, які повідомляли про те, що на карткові зарплатні рахунки надходила виключно заробітна плата, а суми заробітної плати, зазначені у відомостях на виплату останньої, не відповідають фактично отриманим сумам, з врахуванням перерахованих сум на карткові рахунки. При цьому суд не перевірив доводи ДПІ, що суми на карткові рахунки перераховувались всім працівникам за списочним складом одночасно та складали майже такі ж суми, що були виплачені за відомостями про виплату заробітної плати. Разом з тим, встановлення обставин, на які посилався податковий орган, має істотне значення, оскільки в разі їх підтвердження доводи позивача, що грошові кошти, що систематично зараховувались на рахунки його працівників згідно із списочним складом сплачувались не позивачем, є непереконливими.

Відповідно до статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги зазначене в цій ухвалі, правильно встановити обставини справи та дати їм належну юридичну оцінку.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції та заяву прокурора Донецької області про приєднання до касаційної скарги задовольнити частково, скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя підписЄ.А. УсенкоСудді підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак