Ухвала суду № 30536421, 18.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2013 р. м. Київ К-22006/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010

у справі № 2-а-43161/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібра»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010, позов задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2009 № 009752301 в частині застосування до ТОВ «Тібра» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 99572,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Тібра» витрати зі сплати державного мита в сумі 0,38 грн.

ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволенні позову та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині задоволення позову: п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки від 06.05.2007 № 9002/20/40/23/32336175 зафіксовано порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон):

п. 13 ст. 3 Закону, яке полягало у незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена у денному звіті РРО, невідповідність склала 1538,30 грн.;

п. 9 ст. 3 Закону, яке полягало у незабезпеченні щоденного друку фіскальних звітних чеків;

п. 12 ст. 3 Закону, яке полягало у неведенні обліку товарів за місцем реалізації. Податковий орган виходив з того, що на місці реалізації товарів відсутні накладні або інші документи оприбуткування;

п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, яке полягало у порушенні встановленого порядку оприбуткування готівки касу підприємства - в КОРО № 2030005297 відсутній ручний запис про рух готівки за 05.10.2009 року;

ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яке полягало у реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.

На підставі акту перевірки прийнято рішення:

від 29.10.2009 № 0009752301 про застосування штрафних санкцій за порушення п. 9, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у загальній сумі 100263,50 грн.;

від 29.10.2009 № 976 про застосування штрафних санкцій за порушення ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в сумі 1700,00 грн.;

від 29.10.2009 № 009742301 про застосування штрафних санкцій за порушення п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 у загальній сумі 8398,25 грн.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з судами попередніх інстанцій щодо протиправності рішення від 29.10.2009 № 0009752301 про застосування штрафних санкцій за порушення п. 9, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 99572,00 грн.

Зокрема, судами на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів: акту перевірки, показань свідків встановлено, що особи, які здійснювали перевірку, придбали в ресторані, який належить ТОВ «Тібра», пляшку шампанського та каву вартістю 1400,00 грн.

Вказана розрахункова операція проведена через реєстратор розрахункових операцій. Отже, сума в розмірі 1400,00грн. повинна знаходитись на місці проведення розрахунків, так як перевірка фактично була розпочата з проведення цієї розрахункової операції.

Проте, на місці проведення розрахунків знаходилося 1240,0 грн., у той час як в денному звіті реєстратора розрахункових операцій була зазначена сума - 2778,30 грн.

Кошти в сумі 1400,0 грн., отримані внаслідок проведення розрахункової операції через РРО до початку проведення перевірки, були повернуті особам, які проводили перевірку в повному обсязі.

Таким чином, згідно з актом перевірки на місці проведення розрахунків знаходилась сума коштів в меншому розмірі, ніж була проведена розрахункова операція через РРО.

Зважаючи на те, що податковий орган не відобразив в акті перевірки обставин щодо включення розрахункової операції в сумі 1400,00грн. до суми коштів, які знаходились на місці проведення розрахунків, не зазначив з яких причин сума коштів відповідно до опису (1240,00грн.) є меншою від вартості розрахункової операції, що здійснювалась безпосередньо на початку перевірки (1400,00грн.), суди правильно визнали протиправним застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 7691,5 грн. за порушення 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд касаційної інстанції також знаходить правильними висновки судів про протиправне застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 119 затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, дія яких поширюється на реєстратори розрахункових операцій (далі реєстратор), що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), крім тих реєстраторів, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі продажу іноземної валюти.

Згідно із визначенням, наведеним в абз. 11 п.2 зазначених Вимог, Z-звіт є денним звітом з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

В абз. 15 п. 2 Вимог зміна роботи реєстратора розрахункових операцій - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту. При цьому, у додатку до Вимог міститься примітка, згідно якої підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що позивач виконував Z-звіти до закінчення зміни роботи реєстратора розрахункових операцій в межах 24 годин, а в господарській одиниці позивача встановлено робочий (касовий) день цілодобово, у податкового органу не було підстав для висновку про порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Висновки судів про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону є обґрунтованими.

Пункт 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) здійснюється у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

Відповідно до ч. 2, ч. 5, ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

При цьому законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні знаходитись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до ст. 8 вказаного Закону покладено на уповноважену особу.

Судами встановлено, що перевірка здійснювалась не за місцем роботи особи, уповноваженої вести бухгалтерський облік на підприємстві, тому суди правильно вказали на те, що відсутність первинних документів на місці реалізації товару при наявності документів про внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей (накладні на відпуск товарів з комори) не може розцінюватися як неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

З огляду на викладене, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло