Ухвала суду № 30536423, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2013 р. м. Київ К-25767/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2010

у справі № 2а-1354/08/0170

за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Чорноморське «Кримського інституту агропромислового виробництва УААН»

до 1. Начальника Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Толкачова С.А.;

2. Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2010, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 11.07.2008 № 0003001503/0 в частині застосування штрафу з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 67082,09 грн., № 0002971503/1 в частині застосування штрафу з плати за користування надрами в сумі 6518, 00 грн. та № 0002991503/1 в частині застосування штрафу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 859, 62 грн. Стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Чорноморське «Кримського інституту агропромислового виробництва УААН» витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 2459, 31 грн. на користь ТОВ «Кримське експертне бюро».

Сакська ОДПІ в Автономній Республіці Крим подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», абз. 24 ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосування до позивача за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій відповідно до вимог п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ слугували висновки перевірки, викладені в акті від 27.05.2008 № 817/1503/00854067, про порушення позивачем граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з фіксованого сільськогосподарського податку, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Суд касаційної інстанції визнає обґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування податковим органом штрафних санкцій з порушенням строку, встановленого п.п. 15.1.1 ст. 15 Закону України «Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, та не може погодитися з доводами податкової інспекції, викладеними у касаційній скарзі, про те, що строки давності, передбачені п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, не застосовуються при визначенні платнику податку податковим органом штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17цього Закону, оскільки, на думку податкової інспекції, останні не є податковим зобов'язанням.

Виходячи зі змісту п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, податковий орган наділений правом самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податку у випадках, визначених цим Законом за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, виключно не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі подання податкової декларації пізніше - за днем її фактичного подання. У разі не визначення протягом зазначеного строку суми податкових зобов'язань законодавець передбачив, що у такому випадку платник податків вважається вільним від податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 17.3. ст. 17 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, штрафні санкції, застосовані контролюючим органом до платника податків у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, яке, виходячи із вимог п. 1.9 Закону є повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, належать до податкових зобов'язань - зобов'язань платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом.

Така позиція узгоджується і з приписами п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-111, за якими у випадку не сплати у встановлений строк самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в адміністративному чи судовому порядку податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) останнє визнається податковим боргом.

Доводи податкового органу щодо порушення судами вимог абз. 24 ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ є безпідставними, оскільки суди не заперечували обґрунтованості здійснення податковим органом розрахунку штрафних санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, плати за користування надрами для видобування корисних копалин по день введення мораторію. Щодо нарахування інших штрафних санкцій суди вказали на неправомірність їх нарахування на день отримання ухвали суду про порушення справи про банкрутство.

Зважаючи на надану судами правову оцінку встановленим обставинам, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло