Ухвала суду № 30536399, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2013 р. м. Київ К-2049/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Карука О.О.

відповідача - Ястремського В.П.

прокуратури - Клюге Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008

у справі № АС3/212-08 (22-а-5296/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»

до Державної податкової інспекції у м. Суми

за участю Прокурора Сумської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Сумихімпром» звернулось до суду, з урахуванням уточнення позовних вимог, з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми № 000010/2306/20103 від 21.03.2008.

Постановою Господарського суду Сумської області від 02.06.2008 позов задоволено; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ВАТ «Сумихімпром» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень, листопад, грудень 2006 року, складено акт № 3010/23-6/05766356 від 18.03.2008, в якому зафіксовані порушення: пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 з урахуванням вимог п. п. 1.3, 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 1 012 133,09 грн., в т.ч.: за вересень 2006 року - 246 089,08 грн., за листопад 2006 року - 193 266,67 грн., за грудень 2006 року - 572 777, 34 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 21.03.2008 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 000010/2306/20103 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 012 133,09 грн.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування з ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням, відповідач виходив з того, що у позивача відсутня надмірна сплата податку в розмірі 1 012 133,09 грн. по ланцюгу продажу товару до виробника.

Також судами обох інстанцій встановлено, що 10.03.2006 між ВАТ «Сумихімпром» (замовник) та ТОВ «Брайтон» (генеральний підрядник) був укладений договір підряду на капітальне будівництво № 694, згідно умов якого останнє зобов'язується на свій ризик виконати роботи з реконструкції контактного відділення СКЦ-4 та будівництва складу грудкової сірки з відділенням плавлення згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією, а перше зобов'язується надати останньому будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, прийняти завершені будівництвом об'єкти і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Факт виконання вказаного правочину підтверджується матеріалами справи, а саме: податковими накладними, платіжними дорученнями, актами звірки взаєморозрахунків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом вже проводились перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування по місяцях (вересень, листопад, грудень) 2006 року, за результатами яких було підтверджено достовірність нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ за вказані періоди; покупець (позивач) не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що правочин укладений між позивачем та контрагентом - ТОВ «Брайтон» є недійсним.

Суд касаційної інстанції з висновком апеляційного адміністративного суду погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1.7. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від встановлення факту формування та сплати його контрагентами податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями по ланцюгу.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

За встановлення в судовому порядку відсутності в діях позивача порушень зазначених в акті перевірки норм права, висновок суду першої інстанції про протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є вірним.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» підлягає задоволенню, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008 - скасуванню, а постанова Господарського суду Сумської області від 02.06.2008 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Сумської області від 02.06.2008.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний