Постанова № 30535617, 17.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. справа № 2а-8653/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Драгун К.П.

представників сторін:

позивача : - Рисін О.О., дов. від 12.03.12 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Технолюкс"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 р. у справі № 2а-8653/09/0470

за позовом Приватного підприємства "Технолюкс"

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Технолюкс" (далі - ПП "Технолюкс", Підприємство) звернулось з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просило визнати недійсними (нечинними) податкові повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (далі - Південна МДПІ):

- № 0000402301/0 від 18.02.2009 р., № 0000402301/1 від 22.05.2009 р. на суму 32947,10 грн. про донарахування зобов'язання з податку з прибутку підприємств в сумі 32947,10 грн., в тому числі за основним платежем 22 075грн., штрафні санкції в сумі 10 872,10 грн.;

- № 0000412301/0 від 18.02.2009 р., № 0000412301/1 від 22.05.2009 р. на суму 40731 грн. про донарахування зобов'язання з земельного податку в сумі 40 731 грн., в тому числі за основним платежем 26 814 грн., штрафні санкції в сумі 13 917 грн.

Позовні вимоги в частині донарахованої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток обґрунтовані правомірністю нарахування амортизаційних витрат на придбану будівлю з огляду на використання у господарській діяльності Підприємства, зокрема, для отримання доходу від передачі в оренду. Стосовно правомірності віднесення до складу валових витрат Підприємства витрат по придбанню рекламно-інформаційних послуг у СПД ОСОБА_3 позивач зазначає про відсутність взаємовідносин між ПП "Технолюкс" та СПД ОСОБА_3 і відсутність віднесення до складу валових витрат у І кварталі 2008 р. витрат по придбанню рекламно-інформаційних послуг у останнього. В частині донарахованої суми податкового зобов'язання з земельного податку позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у Підприємства обов'язку щодо внесення платежів за оренду землі з огляду на відсутність статусу орендаря.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 р. у справі № 2а-8653/09/0470 (суддя Павловський Д. П.) в задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивач є фактичним користувачем земельної ділянки відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.11.2006 р. та тимчасової угоди від 16.07.2007 р., що, як наслідок, передбачає обов'язкову сплату позивачем відповідного земельного податку. Щодо оскарження рішення відповідача про донарахування ПП «Технолюкс» податку з прибутку підприємств в сумі 22 075 грн. та штрафних санкцій в сумі 10 872,10 грн., суд першої інстанції зазначив, що відповідач прийняв рішення правомірно, оскільки на момент проведення перевірки позивачем не надано документів на підтвердження пов'язаності отриманих рекламно-інформаційних послуг з веденням фінансово-господарської діяльності підприємства, що є порушенням податкового законодавства України.

Не погодившись з постановою суду, ПП "Технолюкс" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 р. у справі № 2а-8653/09/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд ухвалив постанову на підставі не підтверджених обставин. Судом не досліджено обставини, зазначені в акті перевірки, не надано уваги тому факту, що позивач, здаючи в оренду нерухоме майно, використовував його у власній господарській діяльності та правомірно нараховував амортизаційні витрати.

Південна МДПІ проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає спірну постанову суду законною, зазначаючи, що позивач за тимчасовою угодою про сплату за фактичне користування земельною ділянкою від 16.07.2007 р. № 4420 є фактичним користувачем, тому повинен здійснювати орендні платежі. Підприємством також не надано для перевірки відповідних документів, які підтверджують, що отримані рекламно-інформаційні послуги пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності підприємства, в актах виконаних робіт № 1/10 від 10.01.2008 р. на суму 24 400 грн., № 2/01 від 24.01.2008 р. на суму 15 600 грн. відсутній перелік наданих послуг та документальне їх підтвердження. В ході перевірки директором ПП «Технолюкс» ОСОБА_6 надано пояснення від 06.02.2009 р., в яких зазначено про відсутність документального підтвердження витрат з причини не передання їх попереднім керівником. Щодо нарахування амортизаційних витрат, то в зв'язку з консервацією об'єкта та не надання підтверджуючих документів про участь основного засобу у господарській діяльності Підприємства, податковим органом не визнано нараховані амортизаційні відрахування за перевірений період.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторони не перешкоджає розгляду скарги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав суду пояснення, просив скасувати постанову суду з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

З урахуванням матеріалів справи, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Південною МДПІ планової виїзної перевірки ПП «Технолюкс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2008р., (акт перевірки № 108/232/31735937 від 06.02.2009 р., а. с.12-43), встановлені під час цих перевірок порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки та за результатами застосованої процедури адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень (а. с.8-11) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи,заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПП «Технолюкс» підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як зазначено в акті перевірки, у І кварталі 2008 р. ПП «Технолюкс» віднесено до складу валових витрат витрати у розмірі 40 000 грн. по придбанню рекламно-інформаційних послуг від СПД ОСОБА_3 згідно актів виконаних робіт № 1/10 від 10.01.2008 р. на суму 24400 грн., № 2/01 від 24.01.2008 р. на суму 15 600 грн.

У бухгалтерському обліку вказана операція відображена по Дт 92 Кт 631 на суму 40000 грн., яку віднесено до складу валових витрат Підприємства; у податковому обліку дану суму відображено у рядку 04.1 декларації про податок на прибуток за 1 квартал 2008 року у розмірі 40000 грн.

У періоді вчинення порушення відповідальною посадовою особою суб'єкта господарювання був директор ПП «Технолюкс» ОСОБА_5 і при проведені перевірки директором ПП «Технолюкс» ОСОБА_6 надано пояснення від 06.02.2009 р. щодо відсутності документального підтвердження витрат, за рахунок не передання їх попереднім керівником.

З наведеного податковим органом зроблено висновок про порушення Підприємством п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За приписами ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання вказаних послуг. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

Суд першої інстанції, навівши порушення, відображене в акті перевірки, не надав належної оцінки відсутності в матеріалах справи первинних документів та документів бухгалтерського обліку, які б свідчили про наявність правовідносин між позивачем та СПД ОСОБА_3 щодо надання рекламно-інформаційних послуг, фактично обґрунтувавши висновок про наявність порушення на підставі письмових пояснень колишнього директора Підприємства ОСОБА_6 (а. с.146), які у даному випадку не можуть бути належними доказами вищевказаних правовідносин у розумінні ч.4 ст.70 КАС України.

Не містять також матеріали справи первинних документів, які б свідчили про оплату позивачем придбаних у СПД ОСОБА_3 послуг.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

З огляду на ненадання податковим органом, який наполягає на наявності правовідносин між Підприємством та СПД ОСОБА_3, жодних доказів отримання позивачем зазначених послуг, колегія суддів вважає недоведеним порушення ПП «Технолюкс» п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334 при формуванні валових витрат у І кварталі 2008 року і відповідно донарахування податку на прибуток підприємств у сумі 10000 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.8.1.2, п.п.8.1.3 п.8.1, п.п.8.2.1 п,8.2 ст.8 Закону № 334 ПП «Технолюкс» зависило суму амортизації на 48 498 грн., у т. ч. в тому числі 4 квартал 2006 р. - 6499 грн., 1 квартал 2007 р. - 6369 грн., 2 квартал 2007 р. - 6242 грн., 3 квартал 2007 р. - 6117 грн., 4 квартал 2007 р. - 5995 грн., 1 квартал 2008 р. - 5875 грн., 2 квартал 2008 р. - 5757 грн., 3 квартал 2008 р. - 5642 грн. за рахунок нарахування амортизаційних відрахувань на придбаний основний засіб, який не використовувався у господарській діяльності Підприємства та знаходився на консервації.

Так, згідно п.п.8.1.2. п.8.1 ст.8 Закону № 334 амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на: придбання і відгодівлю продуктивної худоби; вирощування багаторічних плодоносних насаджень; придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам; утримання основних фондів, що знаходяться на консервації (п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону № 334).

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону № 334, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою

Матеріали свідчать про те, що будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1, придбана позивачем за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.11.2006 р. (а. с.128).

Про використання даної будівлі Підприємством у своїй господарській діяльності свідчать наступні договори:

- договір оренди № 2003 нерухомого індивідуально визначеного майна від 01.01.2007р., укладений між ПП «Технолюкс» (Орендодавець) та ТОВ «Астеліт» (Орендар), згідно умов якого ПП «Технолюкс» передавало ТОВ «Астеліт» в оренду строком на 2 роки 11 місяців частину вищезазначеної будівлі (а. с.52-55);

- договір оренди від 01.06.2007 р., укладений між ПП «Технолюкс» (Орендодавець) та ТОВ «Фоззі Ост» (Орендар), згідно умов якого ПП «Техпоюкс» передавало ТОВ «Фоззі Ост» в оренду строком на 10 років вищезазначену будівлю (а. с.57-63).

Факт наявності відносин з оренди між позивачем та його контрагентами податковим органом не спростовано.

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не доведено порушення позивачем п.п.8.1.2, п.п.8.1.3 п.8.1, п.п.8.2.1 п,8.2 ст.8 Закону № 334.

Отже, протиправними є податкові повідомлення-рішення Південної МДПІ №0000402301/0 від 18.02.2009 р., № 0000402301/1 від 22.05.2009 р., яким Підприємству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 32 947,10 грн., в тому числі за основним платежем - 22 075 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 872,10 грн.

Стосовно порушення п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» та ст.2 Закону України «Про плату за землю», яке полягає у недекларуванні Підприємством сум земельного податку згідно тимчасової угоди про сплату за фактичне користування земельною ділянкою від 16.07.2007 р. № 4420, що призвело до заниження земельного податку за 2006 р. (з 02.11.2006 р. по 31.12.2006 р.) у розмірі 2306,38 грн., за 2007 р. у розмірі 13838,28 грн., за 2008 р. (з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р.) у розмірі 10 669,32 грн., колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст.27 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII визначено, що контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюють органи державної податкової служби.

Пунктом 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181) (який діяв на момент виникнення спірних відносин) визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з положеннями Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

За приписами статті 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки

З наведених норм вбачається, що обов'язок платника податків щодо подання розрахунків, нарахування та сплати земельного податку виникає у разі знаходження земельної ділянки у власності останнього, щодо орендної плати - у разі знаходження земельної ділянки в оренді у платника податків.

Доказів того, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться у власності позивача або використовується Підприємством за договором оренди матеріали справи не містять.

Тимчасова угода № 4420 від 16.07.2007 р. (а. с.129), на яку посилається відповідач, як на підставу нарахування земельного податку, не може слугувати доказом та відповідає умовам договору, передбаченим положеннями Закону України «Про оренду землі», оскільки, по-перше, даною угодою не передбачено обов'язку ПП «Технолюкс» сплачувати саме орендну плату, по-друге, сторонами за Тимчасовою угодою є «Розпорядник земель міста» та «Фактичний землекористувач», а не «Орендодавець» і «Орендатор».

Тим більш, що вказана Тимчасова угода діє з 16.07.2007 р. по 31.07.2008 р. (п.6 Тимчасової угоди), а податковим органом донараховано земельний податок за 2006 р. (з 02.11.2006 р. по 31.12.2006 р.) за весь 2007 р. та за 2008 р. (з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р.), тобто за періоди, які не охоплюються Тимчасовою угодою.

Таким чином, неправомірними є висновки суду першої інстанції про те, що відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю» ПП «Технолюкс» є платником земельного податку, що свідчить про неправомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0000412301/0 від 18.02.2009 р., № 0000412301/1 від 22.05.2009 р., якими донараховане зобов'язання з земельному податку в сумі 40 731 грн., в тому числі за основним платежем - 26 814 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13 917 грн.

Крім того, скаржником зазначається, що спірні податкові повідомлення-рішення в силу приписів п.п.5.2.2 п.5.2. ст.5 Закону № 2181 є скасованими з огляду на пропущення податковим органом строків, передбачених вказаною нормою Закону № 2181 при розгляді первинної скарги.

Так, відповідно до положень п.п.5.2.2 п.5.2. ст.5 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. ... Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем заточених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

З матеріалів справи вбачається, що первинна скарга отримана Південною МДПІ 27.03.2009 р. (а. с.44-46), рішення про результати розгляду первинної скарги прийнято відповідачем 21.05.2009 р. (а. с.47-51), тобто на 56 календарний день після отримання первинної скарги ПП «Технолюкс».

Доказів наявності та направлення позивачу рішення про продовження строку розгляду первинної скарги у відповідності до вимог п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 відповідачем суду не надано, тому доводи скаржника про пропущення строку розгляду первинної скарги, що свідчить про її повне задоволення на користь Підприємства, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Водночас, колегія суддів зауважує на тому, що Підприємством заявлено позовну вимогу щодо визнання недійсними (нечинними) вищевказаних податкових повідомлень-рішень Південної МДПІ, які прийнято відносно конкретної юридичної особи - ПП «Технолюкс», а отже є актом індивідуальної дії.

Проте, системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб може стосуватись, виключно, оскарження нормативно-правових актів, оскільки у разі визнання протиправним (незаконним) акт індивідуальної дії є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, - втрачає чинність після набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржуване позивачем рішення є актом індивідуальної дії, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання даних рішень недійними (нечинними), визнавши оскаржені рішення протиправними та скасувати їх.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову у відповідності до ст. 202 КАС України.

На підставі ч.1 ст.94 КАС України присудити до стягнення на користь позивача судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.11, ст.94, ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Технолюкс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 р. у справі № 2а-8653/09/0470 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 р. у справі № 2а-8653/09/0470 скасувати та прийняти нову про задоволення позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі № 0000402301/0 від 18.02.2009 р., № 0000402301/1 від 22.05.2009 р. про донарахування зобов'язання з податку з прибутку підприємств в сумі 32947,10 грн., в тому числі за основним платежем 22 075 грн., штрафні санкції в сумі 10872,10 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі № 0000412301/0 від 18.02.2009 р., № 0000412301/1 від 22.05.2009 р. про донарахування зобов'язання з земельному податку в сумі 40 731 грн., в тому числі за основним платежем 26 814 грн., штрафні санкції в сумі 13 917 грн.

Стягнути судові витрати з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Технолюкс" у сумі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко