Ухвала суду № 30534970, 06.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р.

справа № 1170/2а-5032/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі №1170/2а-5032/11

за позовом

Комунального підприємства «Енерговодоканал» Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області

до

про

Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції

скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Енерговодоканал» Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області (далі по тексту - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції №0000602310 від 01 серпня 2011 року про сплату грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 183064 грн. та штрафних санкцій у розмірі 45766 грн. (а.с.3-7)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року відкрито провадження у справі №1170/2а-5032/11. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що відповідачем не враховано абз.2 п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем не допущено порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки на його думку, будь-яких законодавчих вимог до способу підтвердження пізнього отримання податкових накладних в даний час не має. Тому КП «Енерговодоканал» правомірно у наступних звітних періодах включено податкові накладні за попередні періоди.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі №1170/2а-5032/11 адміністративний позов задоволено. (суддя – Кармазина Т.М.) (а.с.124-126)

Відповідач – Маловисківська міжрайонна державна податкова інспекція, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.02.2012р. по справі № 1170/2а-5032/11 та прийняти нову постанову суду, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. (а.с.133-135)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, а саме, або дата списання коштів з рахунку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів Тобто, у випадку з позивачем, датою виникнення права на податковий кредит є не дата отримання податкової накладної, як стверджує суд, а дата списання коштів з рахунку на оплату товарів.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 14 червня 2011 року по 11 липня 2011 року на підставі направлення від 14 червня 2011 року №34-2310-24153091, виданого Маловисківською міжрайонною державною податковою інспекцією посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка комунального підприємства «Енерговодоканал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, результати якої оформлено Актом №60/2310/24153091 від 18 липня 2011 року.

Висновками зазначеного Акту встановлено, зокрема, порушення позивачем п.4.9 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 183064 грн.

01 серпня 2011 року Маловисківською міжрайонною державною податковою інспекцію на підставі акта перевірки №№60/2310/24153091 від 18 липня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000602310, яким податковим органом збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 228830 грн., в тому числі, за основним платежем - 183064 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 45766 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скаргу позивача залишено без задоволення.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлено заниження податкових зобов’язань у вересні 2010р. в сумі 162684 грн.

Відповідно до актів на списання основних засобів б/н від 14.04.2010р. ліквідовано тепломережі міста із балансовою вартістю 510000 грн. та недоамортизована сума 260134 грн., із балансовою вартістю 3180599 грн. та недоамортизована сума 553286 грн. Дані акти складено у зв’язку з тим, що тепломережі міста мали незадовільний технічний стан (корозія металу, деформація, численні пориви) та у подальшому не підлягали експлуатації, оскільки відпала необхідність в даній тепломережі, так як виведена з експлуатації центральна котельня. У вересні 2010р. КП «Енерговодоканал» списало на підставі рішення Смолінської селищної ради №675 від 23.04.2010р. тепломережу міста.

Відповідно до пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що підставою для звільнення платника податку від обов'язку нараховувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість є надання податковому органу документів щодо знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що під час списання основних засобів в порядку абзацу 2 пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було дотримано законодавчо установлену процедуру такого списання, зокрема, подано усі необхідні документи на підтвердження обставин, з якими наведений припис цього Закону пов'язує можливість ліквідації основних засобів, що виключає правомірність здійснених податковим органом донарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 162684 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З системного аналізу даних норм суд апеляційної інстанції вбачає, що законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту, тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання. Натомість будь-якого обов’язку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обов’язку для платника Закон не містить.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Крім того, з огляду на вказані норми, право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Виходячи з викладених правових норм та обставин справи, позивачем правомірно сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ 20380 грн. по факту отримання від контрагентів податкових накладних, тобто по першій події, передбаченій пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення №0000602310 від 01 серпня 2011 року.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 02 лютого 2011 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись.ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі №1170/2а-5032/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 08 лютого 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: Ю.В. Дурасова