Ухвала суду № 30534833, 30.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р.

справа № 2а-0870/7394/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Чередниченко В.Є. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Драгун К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у справі №2а-0870/7394/11

за позовом

Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ»

до

про

Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «БЕРТІ» (далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі по тексту – відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 року №0000062310. (а.с.3-8)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/7394/11. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що сировина, отримана від ПП ТОВ «Транслар ЛТД», була придбана для виробничого процесу та була використана у ньому. Сума ПДВ, що була віднесена ПРАТ «Берті» підтверджено відповідною податковою накладною, що оформлена із дотриманням усіх вимог законодавства. Податкове повідомлення-рішення №0000062310 є безпідставним і необґрунтованим.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у справі №2а-0870/7394/11 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 №0000062310. (суддя – Конишева О.В.) (а.с.175-177)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що податковий орган безпідставно пов'язує право позивача на формування показників податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Транслар ЛТД» з діями посадових осіб вказаного підприємства. Право покупця на формування показників податкового обліку не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами - продавцями, правил державної реєстрації юридичних осіб та ведення господарської діяльності, в тому числі податкової дисципліни, як то належного подання податкової звітності та сплати податку до бюджету.

Відповідач – Бердянська об’єднана державна податкова інспекція Запорізької області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року по справі № 2а-0870/7394/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. (а.с.179-181)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що посилання суду на недопустимість юридичної відповідальності однієї особи (сторони договору) за незаконні дії іншої в даному разі є безпідставним, оскільки в даному разі не йде мова про саме відповідальність ПАТ «БЕРТІ» за дії недобросовісного контрагента, а лише за свої дії, що виразились в незаконному нарахуванні сум податкового кредиту.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 25 березня 2011 року по 28 березня 2011 року посадовою особою Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання норм податкового законодавства по нарахуванню та сплаті до бюджету податку на додану вартість за січень 2011 року, результати якої оформлено Актом №047/23-208/00152359 від 29 березня 2011 року.

Згідно висновків вищевказаного Акту, перевіркою встановлено наступні порушення:

- ЗАТ «БЕРТІ» здійснювало операції з купівлі сировини (каучук) від ТОВ «Транслар ЛТД», які укладені в порушення п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, а також ч.5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ЗАТ «БЕРТІ» при придбанні в порушення ст.662, 655 та 656 Цивільного кодексу України;

- в результаті порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України ЗАТ «БЕРТІ» завищено податковий кредит згідно податкової декларації за січень 2011 року у розмірі 100500 грн., в результаті чого встановлено факт заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2011 року у розмірі 100500 грн.

08 квітня 2011 року на підставі акта перевірки №047/23-208/00152359 від 29 березня 2011 року Бердянською об’єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062320, яким визначено суму грошового зобов’язання у розмірі 100501 грн., з яких 100500 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скаргу позивача залишено без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що Бердянська ОДПІ отримала від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя акт невиїзної перевірки від 18.03.2011 №69/23-253/37222161 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транслар ЛТД» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період січень 2011.

З Акту перевірки №047/23-208/00152359 від 29 березня 2011 року вбачається, що для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «Транслар ЛТД» позивачем надано наступні документи: видаткові накладні та податкові накладні за січень 2011 року; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за січень 2011 року; ж/о по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за перевіряємий період; платіжні документи, що підтверджують оплату за товар.

Відповідачем зроблено висновки про те, що наявність поставок товарів (послуг) на адресу ТОВ «Транслар ЛТД» не підтверджено, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Транслар ЛТД» та позивачем є нікчемними, і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що усі операції між позивачем та ТОВ «Транслар ЛТД» підтверджуються відповідним чином оформленими первинними документами. Усі первинні бухгалтерські документи оформлені із дотриманням вимог чинних нормативних актів.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та ТОВ «Транслар ЛТД» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховним Судом України при розгляді заяви ОДПІ про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було застосовано рішення Європейського суду з прав людини. В результаті розгляду колегія суддів ВСУ дійшла висновку: «Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності» (Постанова Верховного Суду України від 31 січня 2011 року (головуючий - Панталієнко В.П.).

Право покупця на формування показників податкового обліку не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами - продавцями, правил державної реєстрації юридичних осіб та ведення господарської діяльності, в тому числі податкової дисципліни, як то належного подання податкової звітності та сплати податку до бюджету.

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до підпункту «а» пункту 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідачем не було доведено правомірність його дій, не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вказані обставини справи та викладені правові норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що твердження відповідача про порушення вимог законодавства по відношенню до позивача як до покупця товарів та робіт, який фактично сплатив ПДВ у ціні товарів (робіт), є неправомірними та безпідставними.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції від 01 листопада 2011 року у даній адміністративній справі року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись.ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у справі №2а-0870/7394/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 04 лютого 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: Л.М. Нагорна