Ухвала суду № 30534045, 14.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2012 р.

справа № 2а-0870/1034/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Малиш Н.І. Ясенової Т.І.

при секретарі судового засідання: Пасічника Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «МТЦ Запоріжжя»на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011р. по справі за позовом Приватного підприємства «МТЦ Запоріжжя»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

18.02.2011р. ПП «МТЦ Запоріжжя»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень №0000022302/0/2377 та №0000012302/0/2379 від 01.02.2011.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмолено повному обсязі.

Судове рішення обґрунтовано тим, що позивачем не надано до суду товарно-транспортних накладних у підтвердження перевезення товару, придбаного у ПП «УПТФ», як до позивача від ПП «УПТФ», так і від позивача до інших суб’єктів господарювання, яким було реалізовано позивачем даний товар, не надано до суду жодного будь-якого доказу у підтвердження перевезення (переміщення) вказаного товару як до позивача від ПП «УПТФ», так і від позивача до інших суб’єктів господарювання, яким було реалізовано позивачем даний товар.

Позивачем не обґрунтовано та не надано до суду доказів необхідності вступу ПП «МТЦ-Запоріжжя»у правовідносини з ПП «УПТФ»та укладення вище зазначених договорів поставок товару.

З первинних документів наданих позивачем в обґрунтування використання товару, отриманого від ПП «УПТФ», у подальшій господарській діяльності, не вбачається реальність операцій.

Надані до суду позивачем акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних фондів оформлені неналежним чином: відсутні дати оформлення актів, не всі акти затверджені генеральним директором ПП «МТЦ-Запоріжжя».

Позивачем не надано до суду письмових договорів у підтвердження подальшого продажу іншим особам товару, отриманого від ПП «УПТФ», та доказів оплати цього товару.

Також, позивачем не надано до суду доказів проведення ремонтних робіт (договорів на проведення ремонтних робіт, наявності у підприємства відповідних працівників, акти прийому-здачі виконаних робіт тощо).

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2009 у справі №1-296/2009 завідомо неправдиві відомості про проведення фінансово-господарської діяльності ПП «УПТФ», яка у дійсності не здійснювалась, були внесені у наступні офіційні документи по підприємству ПП «УПТФ», зокрема, накладні № 1, 9, 18, 37, 63, 127, 142, 143, 49, 59, 60, 121, 122, 135, 162. Дані накладні видавались ПП «МТЦ-Запоріжжя». Вирок набрав законної сили 03.04.2009.

ПП «МТЦ-Запоріжжя»на зазначене судове рішення подана апеляційна скарга, в якій відповідач просить скасувати оскаржену постанову, прийняти нову постанову про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що застосування положення Податкового кодексу України, які визначають розмір штрафних санкцій є неправомірним, оскільки штрафні санкції нараховані за період починаючи з 4 кварталу 2007р. по 9 місяців 2008р.

Поставку товару ПП «УПТФ»здійснювало за власні кошти та власним транспортом, а вартість поставки включено до вартості придбаного товару, товарно-транспортні накладні не видавались.

Щодо вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2009 у справі №1-296/2009 особа, яка подала апеляцій скаргу, зазначає, що вказаний вирок встановлює певні факти лише при розгляді справи про правові наслідки дії чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час, місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

З огляду на приписи ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Переваривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлені наступні фактичні обставини справи:

На підставі акту перевірки №3/35-3/22119477 від 18.01.2011 відповідачем 01.02.2011 було винесено податкове повідомлення –рішення №0000022302/0/2377, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 179176 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем збільшено грошове зобов’язання на суму 143341 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) –35835 грн. 25 коп. та податкове повідомлення –рішення №0000012302/0/2379, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 101677 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем збільшено грошове зобов’язання на суму 81342 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) –20335 грн. 50 коп.

Згідно з Актом перевірки №3/35-3/22119477 від 18.01.2011 перевіркою взаємовідносин ПП «МТЦ-Запоріжжя»з ПП «УПТФ»встановлені порушення:

1. п.5.1 та пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 163768 грн. 00 коп., в тому числі по періодах: за півріччя 2007 року у сумі 8333 грн. 00 коп.; за 9 місяців 2007 року у сумі 20427 грн. 00 коп.; за 2007 рік у сумі 62090 грн. 00 коп.; за І квартал 2008 року у сумі 25025 грн. 00 коп.; за півріччя 2008 року у сумі 85866 грн. 00 коп.; за 9 місяців 2008 року у сумі 101678 грн. 00 коп.

2. пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 131014 грн. 00 коп., в тому числі по періодах: червень 2007 у розмірі 6667 грн. 00 коп.; липень 2007 у розмірі 3675 грн. 00 коп.; серпень 2007 у розмірі 2000 грн. 00 коп.; вересень 2007 у розмірі 4000 грн. 00 коп.; жовтень 2007 у розмірі 3330 грн. 00 коп.; листопад 2007 у розмірі 5000 грн. 00 коп.; грудень 2007 у розмірі 25000 грн. 00 коп.; лютий 2008 у розмірі 20020 грн. 00 коп.; квітень 2008 у розмірі 17653 грн. 00 коп.; травень 2008 у розмірі 572 грн. 00 коп.; червень 2008 у розмірі 30448 грн. 00 коп.; липень 2008 у розмірі 12649 грн. 00 коп.

Податковим органом зроблено висновок, що оформлення ПП «МТЦ-Запоріжжя»договорів та первинних документів щодо поставки від ПП «УПТФ»товару, діяльність яких визнана судом незаконною, без наміру здійснення статутної діяльності та реальною метою якого було надання послуг по конвертації безготівкових коштів у готівкові шляхом проведення безтоварних операцій є таким, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України а не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного:

Судом першої інстанції зроблені правильні висновки про правомірність винесення Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя оскаржених податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що в судовому засіданні встановлено відсутність здійснення господарської операції між ПП «МТЦ-Запоріжжя»та ПП «УПТФ».

Відповідні документи, які надані позивачем та містяться в матеріалах справи, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, оскільки будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2009 у справі №1-296/2009 завідомо неправдиві відомості про проведення фінансово-господарської діяльності ПП «УПТФ», яка у дійсності не здійснювалась, були внесені у наступні офіційні документи по підприємству ПП «УПТФ», зокрема, накладні № 1, 9, 18, 37, 63, 127, 142, 143, 49, 59, 60, 121, 122, 135, 162. Дані накладні видавались ПП «МТЦ-Запоріжжя». Вирок набрав законної сили 03.04.2009.

Як зазначено у п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку в межах якої здійснюється компенсація вартості продукції (робіт, послуг). Валові витрати мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час виникнення спіних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Щодо доводів представника ПП «МТЦ-Запоріжжя»про те, що вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2009 у справі №1-296/2009 встановлює певні факти лише при розгляді справи про правові наслідки дії чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції зробив висновки, що зазначеним вироком підтверджено внесення завідомо неправдивих відомостей про проведення фінансово-господарської діяльності ПП «УПТФ», яка у дійсності не здійснювалась, внесення у наступні офіційні документи по підприємству ПП «УПТФ», зокрема, накладні № 1, 9, 18, 37, 63, 127, 142, 143, 49, 59, 60, 121, 122, 135, 162, які видавались ПП «МТЦ-Запоріжжя».

Ч. 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Доводи представника ПП «МТЦ-Запоріжжя»про неправомірність застосування положення Податкового кодексу України, які визначають розмір штрафних санкцій колегія суддів вважає помилковими, оскільки у відповідності до вимог п. 102.1 ст. 102, п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, та у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Ч. 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес»залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2011р. по справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетроську Дніпропетровської області до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес»про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

В повному обсязі ухвала виготовлена 21 березня 2012 року.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Т.І. Ясенова